Специфіка ГМ, як і всього способу виробництва, визначається пануючими в суспільстві відносинами власності на засоби виробництва. Україна пройшла еволюцію декількох господарських механізмів розвитку країни, які можна було б представити як господарські механізми: нової економічної політики (1921 – поч. 30-х років); системи з переважно адміністративними методами управління (поч. 30-х років-80-ті роки ХХ ст.); системи управління, яка базувалася б на економічних методах господарювання (80-ті роки ХХ ст.).
З літа 1918 р. була введена політика «військового комунізму», і почалося формування відповідного їй механізму функціонування економіки. Початковими і визначальними передумовами створення цього механізму господарювання стали: згортання товарно-грошових відносин і «натуралізація» господарських зв'язків, введення загальної трудової повинності.
Головним стимулом ініціативної і творчої праці в ГМ, "військового комунізму" стали революційний ентузіазм і пролетарська свідомість. Такі методи прямого, наказового керівництва з боку Радянської держави були неминучі в умовах громадянської війни. У цей період зародився і одержав апробацію на практиці адміністративний, директивний спосіб існування централізму в економіці.
З весни 1921 р. почався перехід від революційних методів створення нового суспільно-економічного устрою /соціалістичного/ до "реформістського". Усупереч пануючим на той час поглядам В. І. Ленін поставив питання про вкрай необхідне створення ГМ економіки перехідного періоду, що спирається на оволодіння торгівлею, ринком, всією системою важелів товарно-грошових відносин – нової економічної політики (НЕП). Після закінчення етапу НЕП у країні тривалий час переважала економічна система з переважно адміністративними методами управління. Цій системі також властивий свій господарський механізм, який виявляється в жорсткому адміністративному регулюванні в системі виробництва і розподілу. У 50-х – на початку 60-х років ХХ ст. почалася практична робота щодо поліпшення економічних методів управління народними господарством, вдосконалення його організаційних структур. У 1953 році були вжиті заходи щодо подолання натуральних відносин у сільському господарстві і впровадження економічних методів стимулювання сільськогосподарського виробництва. У 1957 році були створені раднаргоспи і здійснений перехід від галузевого до територіального управління промисловим виробництвом, тобто робилися зусилля для налагодження більш рівномірного збалансованого розвитку економічних районів, використанню місцевих природних ресурсів, задоволення потреб населення.
Реформа 1965 р. передбачала:
–перехід до галузевого принципу управління промисловістю у зв'язку з необхідністю проведення в галузі єдиної НТ політики;
–поступову заміну валових, об'ємних показників господарської діяльності на показники, що відображають її кінцеві результати;
– концентрацію зусиль централізованого управління на ключових питаннях розвитку народного господарства при одночасному розширенні ініціативи і самостійності підприємств;
– перехід від формального до повного госпрозрахунку;
– поєднання планування з широким використовуванням економічних важелів.
У 70-ті роки була проведена серія економічних експериментів щодо перевірки і практичного відробітку різних елементів ГМ, які створювали теоретичний і практичний заділ для реформи 1979, 1987 рр.: точніше, визначення внеску трудових колективів у кінцеві результати, вдосконалення стимулювання трудових колективів – щекінський експеримент "бригадна форма організації праці"; удосконалення управління НТП по всьому циклу "наука - техніка – виробництво"; удосконалення організації інвестиційного циклу /прискорення введення потужностей, підвищення концентрації будівництва/; розвиток галузевого господарського розрахунку. Основні напрями реформ 1979 р. зводилися до таких: посилення наукового рівня планування; повніша реалізація принципу госпрозрахунку.
Як метод планового господарювання господарський розрахунок базується на матеріальній зацікавленості колективів і працівників у правильному і економному використовуванні всіх ресурсів, у підвищенні продуктивності праці. У зростанні ефективності суспільного виробництва. На початку 80-х років продовжилося зниження темпів приросту виробництва і його якісних показників. Новий етап перебудови господарського механізму почався у 1987 р. шляхом удосконалення і розширення сфери застосування господарського розрахунку, самоокуповування і самофінансування з метою створення і посилення внутрішніх стимулів розвитку підприємств. Особливу роль у розвитку внутрішньовиробничого госпрозрахунку зіграло впровадження колективного і орендного підрядів. Економічна суть колективного підряду полягала у тому, що колектив робітників брав на себе обов'язки щодо випуску продукції (виконання робіт або надання послуг) у встановлені терміни, а адміністрація підприємства зобов'язувалася надавати йому необхідні ресурси і сплатити виробничу продукцію за явно певними розцінками.
Узагальнюючи практику формування внутрішнього економічного механізму вітчизняних підприємств, назвемо особливості господарського механізму: що склався, і його недоліки. Суперечності адміністративного господарювання. Адміністративна система має дві позитивні сторони: 1) централізований розподіл ресурсів; 2) можливість їх стягання до центру. Ці переваги утворюють можливість швидкої первинної перебудови виробництва, його індустріалізації і розвиток пріоритетних галузей і регіонів. Названі преференції є відносними, оскільки на практиці вони перетворюються на серйозні недоліки: збіднення джерел ресурсів; нерівномірний розподіл ресурсів по галузях і регіонах, неефективне їх використання; перевиробництво продукції; неефективне розширення виробництва та ін.
Позитивні особливості адміністративної системи господарювання:
централізований розподіл ресурсів і можливість стягнення до центру;
можливість швидкої перебудови виробництва, його індустріалізації;
розвиток пріоритетних галузей і регіонів.
Негативні особливості адміністративної системи господарювання:
- збіднення джерел ресурсів, неефективне їх використання;
- порушення збалансованості суспільного господарства.
На сучасному етапі господарського механізму ринкової економіки підприємствам властивий підприємницький стиль поведінки.
