загрузка...
 
НЕЙРОТРАНСМІТЕРИ ЦСР
Повернутись до змісту

НЕЙРОТРАНСМІТЕРИ ЦСР

Вивчення нейротрансмітерів викликає особливий інтерес, оскільки вони відображають метаболізм мозку. Безперечне їх значення при появі і розвитку гіпертонії, психозів, паркінсонізмі, епілепсії, ком різної етіології й багатьох інших захворювань.

До катехоламінів (КА, біогенні аміни, моноаміни) відносять головним чином норадреналін (НА, норепінефрин), дофамін (ДА), серотонін, а також їх основні метаболіти – 3-метоксі-4-гідроксифенілетиленгліколь (МГФГ), гомованілінова кислота (ГВК) і 5-гідроксііндолоцтова кислота (5-ГІОК). Порівняно висока концентрація даних сполук у мозку (в 1000 разів вища, ніж у ЦСР) і безпосередня секреція деяких із них прямо в ліквор показують, що вони є характерними показниками метаболізму мозку. Вміст біогенних амінів коливається вдень і вночі, у стані спокою і руху, при різній температурі тіла, ВЧТ та ін.

Норадреналін. Це головний адренергічний нейротрансмітер ЦНС. Особливо багата на нього чорна речовина середнього мозку. У мозку НА приблизно в 1000 разів більшe, ніж у лікворі. Референтні його значення в ЦСР – від 1,7 до 5,1 нмоль/л. НА синтезується інтрацелюлярно і міститься у високій концентрації в синапсах. У лікворі його рівень становить близько 60 % вмісту в плазмі. Це пояснюється його швидким видаленням із ЦСР. ГЕБ досить непроникний для НА.

Лікворний НА є дериватом центральних норадренергічних нейронів, а в крові – периферичних нейронів. Харчування і вік майже не впливають на НА ліквору. Показники НА для вентрикулярного і люмбального ліквору неоднакові. Кількість НА в ЦСР збільшується при БАС та ІМ. Зменшення його зустрічається головним чином при хореї Гентінгтона.

Дофамін. Це інгібіторний нейротрансмітер. Дофамін-?-гідроксилаза каталізує перетворення ДА в НА. У людини найвища концентрація виявлена в хвостатому ядрі, підгорбовій ділянці, чорній речовині. Референтні значення ДА точно не визначені (близько 60-70 пмоль/л). З віком концентрація його повільно підвищується. Зменшення його вмісту зустрічається головним чином у хворих на паркінсонізм, сенільну і пресенільну деменцію, депресію й ін. Високі показники виявлені при менінгітах, шизофренії, гідроцефалії й ін.

Серотонін. У мозку особливо багато його в мосту і середньому мозку (чорна речовина). Його референтні значення 4-5 нмоль/л. Існує позитивна кореляція між умістом серотоніну і НА. Вони мають велике значення для кровообігу мозку. Низькі рівні серотоніну зустрічаються при депресії, паркінсонізмі, пресенільній деменції, енцефалопатіях. Високий уміст виявляється при тяжкій гіпоксії, ішемії, травмах і у хворих із внутрішньомозковим крововиливом.

3-метоксі-4-гідроксифенілетиленгліколь. Це основний метаболіт НА. У лікворі його концентрація в 40 разів більша, ніж концентрація НА. МГФГ рівномірно розподіляється у вентрикулярному і в люмбальному лікворі. Існує кореляція між НА і МГФГ, тому останній вважають індикатором НА-метаболізму в мозку. Нормальний його вміст – близько 70-150 нмоль/л. Високі показники МГФГ установлено при гіпертонії, ІМ. Зменшення їх спостерігається при хореї, депресії. Концентрація МГФГ висока також при деяких афективних станах.

Гомованілінова кислота – метаболіт ДА і НА. Референтні її значення – 12-75нг/мл. Рівень ГВК зменшується від вентрикулярної до люмбальної ділянці. Незначні зміни в концентрації ГВК відображають значні зрушення в її синтезі. Вміст у новонароджених в 2 рази вище, ніж у дорослих. Збільшення рівня ГВК спостерігається у хворих на депресію, при гіпертонії, внутрішньомозкових крововиливах. Низький вміст зустрічається при шизофренії, деменції, змішаних психозах, паркінсонізмі, хореї Гентінгтона і деяких запальних захворюваннях, ЧМТ.

5-гідроксііндолоцтова кислота. Основний метаболіт cepoтоніну. Референтні межі варіюють від 50 до 140 нг/мл. У новонароджених уміст 5-ГІОК вищий, а потім поступово знижується і до 1 року досягає рівня її у дорослого. Концентрація у вентрикулярному лікворі вища, ніж у люмбальному. Зменшення концентрації 5-ГІОК зустрічається при ряді захворювань: депресії, шизофренії, епілепсії, ювенільному паркінсонізмі, епілепсії, при ідіопатичній торсіонній дистонії, гідроцефалії. Порушений метаболізм серотоніну з низьким рівнем 5-ГІОК у ЦСР описано також при посттравматичній комі та метаболічній енцефалопатії.

Гамма-аміномасляна кислота (ГАМК) – важливий інгібіторний нейротрансмітер у головному і спинному мозку. Референтні значення – 100-300 нмоль/л. Від вентрикулярного до люмбального ліквору вміст ГАМК дещо зменшується. Рівень її в ЦСР помірно корелює з рівнями 5-ГІОК, ГВК, глюкози, але не з білками і клітинами. ГАМК має добові коливання (вдень рівень її вищий, ніж вночі), з віком концентрація поволі зменшується.

Зниження рівнів ГАМК визначають у хворих на хорею Гентінгтона (до появи клінічних симптомів), при маніакально-депресивних психозах, шизофренії, дискінезії. Низький вміст зустрічається також при деменції, паркінсонізмі, РС, високий – при мігрені, особливо протягом атаки, і відображає ішемію, що спостерігається у вазоконстрикторній фазі. Збільшена концентрація ГАМК спостерігається у хворих із ГПМК, особливо при ІМ.

Ацетилхолін (АХ) є центральним медіатором. Його референтні значення знаходяться в широких межах – від 100 до 1500 нмоль/л, а середні значення в лікворі в 2-3 рази нижче, ніж у плазмі. АХ у ЦСР швидко розпадається у присутності холінацетилтрансферази і холіноестераз. У різних частинах лікворної системи його рівень коливається. Є повідомлення про найнижчі значення АХ у люмбальному лікворі (середнє – 187±84 нмоль/л), дещо вищі – у вентрикулярному, високі – в мозочково-довгастомозковій цистерні, найвищі – на верхньобоковій поверхні великого мозку – 1350±356 нмоль/л).

Холін відображає метаболізм АХ. Уміст його в 10 разів більший, ніж АХ. Референтні значення – 1,5-3,5 ммоль/л. Окрім АХ, джерелами холіну в ЦСР можуть бути деякі фосфоліпіди. Збільшення кількості АХ і холіну виявляється при епілепсії, особливо після нападів, при ішемії, ушкодженнях мозку (включаючи оперативні втручання) і аневризмах. При екстрапірамідних захворюваннях рівень АХ нормальний, а рівень холіну знижено.

Гістамін є складовою частиною ліквору. Він звільняється з перивентрикулярних структур, що містять мастоцити. Референтні значення гістаміну досить широкі – 0,009-0,030 ммоль/л. Високий гістаміновий рівень (у 4-5 разів вище за норму) встановлений у хворих на печінкову енцефалопатію. Значне збільшення рівня гістаміну встановлене у хворих із ГПМК на тлі артеріальної гіпертензії і гіпертонічної хвороби. Виявлена кореляція між тяжкістю захворювання і рівнем гістаміну. Вважається, що рівень гістаміну може бути прогностичним показником.



загрузка...