загрузка...
 
МЕНІНГІТИ
Повернутись до змісту

МЕНІНГІТИ

При різних менінгітах більшість змін у лікворі є загальними і виражаються в так званому менінгеальному синдромі: підвищений ВЧТ, плеоцитоз, позитивні білкові реакції, гіперпротеїнрахія, середній або правий тип колоїдної кривої, гіпоглікорахія, гіпохлоррахія, збільшення Ig.

Гнійні менінгіти. Лікворний тиск підвищений. Ліквор – білястий, каламутний, зеленуватий чи гнійний унаслідок великої кількості клітин. Після 1-2 годин відстоювання утворюється груба фібринозна сітка в результаті проникнення фібриногену з плазми крові. Плеоцитоз виражений і часто знаходиться в межах 0,66-1,6?109/л клітин. У гострій ексудативній фазі (перші дні) плеоцитоз майже завжди нейтрофільний: 0,90-0,95% клітин – нейтрофільні, сегментоядерні гранулоцити і 0,01-0,03% – паличкоядерні гранулоцити.

Клітини притягуються бактерійними токсинами, легко пенетрують через судинні стінки з крові в ЦСР, де функціонують головним чином як бактеріофаги. Паличкоядерні гранулоцити переважають у ранній фазі лейкоцитної інвазії, потім їх замінюють сегментовані і гіперсегментовані гранулоцити. Також можна виявити і окремі базофільні гранулоцити, особливо у дітей. Бактеріальні менінгіти в ексудативній фазі не відрізняються за кількістю і видом клітин.

У наступній проліферативній фазі загальна кількість клітин швидко зменшується. Дегенеративні зміни нейтрофільних гранулоцитів виражаються в гіперсегментації, вакуолізації. Число моноцитів збільшується, вони стають активними і трансформуються в макрофаги, що спочатку атакують бактерії, а потім і гранулоцити.

У репаративній фазі гранулоцити зникають, фагоцитарна активність макрофагів зменшується. При нормалізації числа клітин у диференціальному підрахунку переважають дрібні лімфоцити.

Для діагностики гнійного менінгіту велике значення має дослідження лікворного мазка, забарвленого за Грамом, для визначення виду бактерій. Мазки в перші 24 години в 80 % випадків позитивні, але необхідно мати не менше 105 бактерій для того, щоб виявити 1-2 клітини в полі зору.

Уміст загального білка збільшено до 5-30 г/л. Колоїдні реакції мають нехарактерні та непостійні зміни. Фореграма наближається до плазмової із слабо вираженою преальбуміновою фракцією і збільшенням рівнів ?1-, ?2- і ?-глобулінів. Кількість Ig збільшена в результаті зміни проникності ГЕБ. Коефіцієнти Іg/aльбyмін, Ig/загальний білок, трансферин/альбумін свідчать про плазматичне походження даних білків.

Активність ензимів підвищена. Найбільш характерним є збільшення ЛДГ, АСТ, АЛД, КК, ГФІ. Гранулоцити багаті на дегідрогеназу.

Уміст глюкози в ЦСР значно зменшений (близько 0,832-0,840 ммоль/л, а в окремих випадках і нижче). Це пов'язано з числом клітин. Під час переходу процесу від ексудативної фази в проліферативну рівень глюкози підвищується. Паралельно досліджується вміст лактату і пірувату. Значне підвищення рівня лактату характерне для гнійного менінгіту. Це явище слід ураховувати при диференціальній діагностиці із небактеріальними менінгітами. Зазвичай чим нижче рівень глюкози, тим вище концентрація лактату.

Велике значення має також підвищення фосфоліпідів і загального холестеролу. Лізосомальна активність підвищена до 150000 МЕ/л при нормі 27000 МЕ/л. Уміст амінокислот підвищений, як і кількість залишкового азоту. Рівень електролітів у хворих на гнійний менінгіт мінливий. Концентрація кальцію і хлору незначно зменшена, неорганічного фосфору і магнію – підвищена, а натрію залишається в нормальних межах.

Параметри кислотно-лужного стану ЦСР змінені – рН зміщений у бік нижчих значень, лужний резерв зменшено.

Серозний менінгіт. Лікворний тиск нормальний або злегка підвищений. Кількість клітин при окремих видах серозних менінгітів варіює. При менінгіті, що викликаний Herpes zoster, плеоцитоз слабо виражений або відсутній, тоді як при Коксакі – достатньо високий (0,3-0,7?109/л), а при інших формах – незначний (30-200?109/л).

Цитограма характеризується швидкою нейтрофільною фазою з одиничними трансформованими лімфоцитами. Після неї (на 2-3-тю добу) з'являється лімфоцитарна фаза. Крім того, виявляються трансформовані лімфоцити, плазмоцити, а іноді й окремі еозинофільні гранулоцити. Гуморальна і клітинна імунна відповідь слабо виражені і тривають 6-10 діб. У кінцевій стадії менінгіту кількість трансформованих лімфоцитів зменшується, а дегенерованих макрофагів – збільшується. У стадії одужання переважають малі лімфоцити. Іноді спостерігається клітинно-білкова дисоціація. При лімфоцитарному хоріоменінгіті плеоцитоз може досягати 3,0?109/л.

При більшій частині вірусних менінгітів можна довести наявність вірусних антигенів, якщо використовувати специфічні антисироватки. Кількість загального білка злегка (0,5-0,8 г/л) або помірно підвищена (але може підвищуватися до 2 г/л). Зустрічаються нормальні електрофореграми й електрофореграми зі значним збільшенням ?-глобулінів.

Рівень імуноглобулінів злегка підвищений (головним чином IgA і IgG, рідше – IgM). Кількість гострофазових білків (трансферин, гаптоглобін і ?1-глікопротеїн) дещо збільшена. Незначне підвищення рівня альбуміну свідчить про легке ушкодження ГЕБ. Уміст високомолекулярних білків (фібриноген, ?2-макроглобулін, ?-ліпопротеїди й ін.) у більшості випадків не збільшений.

Рівень глюкози тільки у невеликої частини хворих трохи зменшений, тоді як лактатна концентрація нормальна. Це є показником для відрізняння первинних вірусних серозних менінгітів від гнійних.

Туберкульозний менінгіт. Тиск ліквору підвищений (1,961-2,942 кПа). ЦСР безбарвна і прозора, іноді ксантохромна і злегка опалесціює. У частини хворих виявляється тонка фібринозна сітка.

Кількість клітин збільшена до 100-800?106/л, але рідко перевищує 1000?106/л. В ексудативній фазі переважають гранулоцити. Вміст останніх зменшується швидше, ніж при бактерійних менінгітах, але повільніше від вірусних. У підгострій фазі плеоцитоз дуже строкатий (виявляються нейтрофільні гранулоцити, макрофаги, плазматичні клітини, еозинофільні гранулоцити, трансформовані лімфоцити). Характерна одночасна присутність великої кількості гранулоцитів, трансформованих лімфоцитів і плазматичних клітин.

Особливо важливі зміни лімфоцитів. Спостерігається активування В- і Т-лімфоцитів ще на початку захворювання. У лімфоцитарній популяції спостерігається велика різноманітність. Паралельно зустрічаються неактивовані і трансформовані (активовані) лімфоцити. При загостренні процесу нейтрофілія зростає і при хронічному процесі посилюється лімфоцитоз.

Вміст білка підвищений залежно від фази процесу від 0,5 до 5,0 г/л). У частини хворих спостерігається білково-клітинна дисоціація, переважно в хронічній фазі захворювання. При електрофоретичному дослідженні ліквору в гострій стадії спостерігається збільшення кількості ?1- і ?-глобулінів. У хронічній стадії, всупереч зменшенню кількості загального білка, встановлено збільшення вмісту ?2- і ?-глобулінів.

При дослідженні індивідуальних білків виявлено підвищення рівнів IgA, IgG, IgM, альбуміну, трансферину, церулоплазміну, ?2-макроглобулину, ?1-глікопротеїну і ?1-антитрипсину. У частини хворих виявлено збільшення кількості фібриногену і ?-ліпопротеїдів. Кількість преальбуміну в гострій стадії збільшена, але при переході в хронічну – зменшується.

Кількість ЛДГ, ГФІ, КК, ACT підвищена більшою мірою, ніж АЛД і АФ (переважно в гострій фазі). Вміст глюкози в ЦСР зменшений через підвищений гліколіз клітин і сусідніх із ліквором структур. Проте гіпоглікорахія при туберкульозному менінгіті не досягає тих низьких значень, що спостерігаються при гнійних менінгітах. Кількість лактату і пірувату, лізину, орнітину, фенілаланінау, тирозину, лейцину, валіну, аланіну, гліцину і треоніну збільшується.

Рівні загальних ліпідів, фосфоліпідів і холестеролу злегка підвищені. Велике значення має зменшення вмісту хлору. Спостерігається паралелізм між гіпохлоррахією і гіперпротеїнрахією. Кількість неорганічного фосфору може бути злегка підвищеною, тоді як інших електролітів (натрій, калій, кальцій, залізо, бром) – у межах норми.

Основні параметри кислотно-лужного стану дещо змінені за рахунок метаболічного ацидозу. Рівень циклічних нуклеотидів, особливо цАМФ, знижений.



загрузка...