1 Метод "витрати + прибуток". Згідно з цим методом ціна (Ц) обчислюється за формулою
Ц = С + П, грн (6.1)
де С - собівартість продукції, грн;
П - величина прибутку в ціні, грн.
Прибуток визначається у відсотках|процентах| до собівартості, величина яких встановлюється, виходячи з|тями| прибутковості продукції і її конкурентоспроможності. У ринковій економіці сфера використання |застосування| цього методу обмежена.
2 Здобуття цільової норми прибутку - метод ціноутворення, орієнтований на витрати і цільову норму прибутку. Фірми прагнуть встановити ціну, включаючи в неї планований у відсотках прибуток на інвестований капітал. При цьому використовується концепція беззбитковості і при встановленні ціни за цією методикою враховується залежність спільних витрат і виручки від обсязі продажу.
(6.2)
де Взм - величина змінних витрат на одиницю продукції, грн;
Впост - постійні витрати на дану продукцію за певний період (рік), грн;
Пзаг - загальна сума прибутку, яка має бути отримана за той самий період від продажу продукції, грн;
N - обсяг продажу продукції у натуральних одиницях.
3 Оцінка споживчої вартості - метод, що базується на оцінці споживчого ефекту, який має споживач від використання товару. Цей метод ціноутворення має певний ризик в наслідок невиправданого завищення або заниження ціни.
4 Пропорційне ціноутворення - метод, при якому фірми виходять не стільки з власних витрат, оцінки споживчої вартості або попиту, скільки з цін конкурентів. При цьому методі (його ще називають "за рівнем конкуренції") ціна встановлюється як функція цін на аналогічну продукцію конкурентів, тобто
Ц = f(Ц1,Ц2,...,Цn.),грн, (6.3)
де n -| кількість продавців аналогічної продукції.
5 Метод "очікуваного прибутку" найчастіше застосовують тоді, коли фірма планує підписати контракт і, пропонуючи нижчі ціни, ніж інші фірми, має шанси виграти боротьбу за контракт.
6 Метод швидкого повернення витрат. Використовується підприємствами з метою активного продажу великих обсягів продукції і швидкого повернення витрачених засобів. Така поведінка може бути викликана невпевненістю виробників у тривалому успіху їх продукції на ринку.
Існує ще декілька|низка| інших методів ціноутворення, але|та| при використанні будь-якого з них надалі ціна корегується, використовуються |низка| знижки і доплати до ціни (при оплаті готівкою, величині придбаної|набутої| партії товару, доставку, сезонні знижки, супутні послуги та інше).
Практично фірми|фірма-виготовлювачі| встановлюють не окремі ціни на товар, а використовують цілу систему цін, щоб|аби| продавати весь асортимент своїх товарів, враховувати попит на різних, територіально віддалених ринках.
Усередині системи цін можна виділити такі типи модифікованих цін:
територіальні ціни (територіальне ціноутворення залежить від розміщення населення на території; у деяких випадках ціна буде вищою для різних покупців з метою покриття додаткових транспортних витрат);
ціни із знижками (встановлюються за обсяг покупки, за виконання певних функцій підприємствами сфери обслуговування, за виконання певних функцій щодо складування і зберігання продукції, сезонні знижки);
ціни стимулювання покупок (фірми в деяких випадках, з метою залучення уваги до інших товарів можуть знижувати ціни на даний товар);
пільгові ціни (застосовують, коли фірма реалізує товари за декількома цінами, хоча це і не відображає пропорційну різницю у витратах);
ціни на нові товари (при ціноутворенні використовують два методи:
"зняття вершків на ринку " - на товари встановлюються високі ціни для здобуття максимально можливого прибутку, потім ціни повільно знижуються і привертають увагу покупців;
"проникнення на ринок " - встановлюються низькі ціни на нові товари для залучення уваги великої кількості покупців і завоювання переважної частини ринку.