Розділ 7 Механізм планування на підприємстві Зміст внутрішніх планів.
Планування як важлива функція менеджменту — це процес визначення (проектування) завдань на майбутнє, умов і засобів їх виконання. Планування діяльності підприємства має два аспекти — зовнішній і внутрішній. Ці аспекти планування тісно пов’язані, але мають специфічні завдання й особливості передусім на середніх і великих підприємствах з розвинутою внутрішньою структурою та внутрішньокоопераційними підрозділами.
План – найвища та найскладніша форма (модель) майбутнього, що передбачає виділення ресурсів та систему заходів, спрямованих на досягнення поставлених цілей і завдань.
Планування – вид, сфера діяльності органів управління підприємства щодо передбачення його майбутнього стану на основі врахування дії законів розвитку природи і суспільства, а також тенденцій розвитку підприємства, галузі і національної економіки.
Процес планування полягає у визначенні мети, якої підприємство прагне досягти за певний період, а також засобів шляхів та умов її досягнення.
Планування як сфера і вид діяльності:
- об’єднує структурні підрозділи підприємства загальною метою;
- надає усім процесам односпрямованості, скоординованості;
- сприяє найбільш повному та ефективному використанню наявних ресурсів.
Сутність планування полягає у:
- конкретизації цілей розвитку всього підприємства та кожного підрозділу, зокрема, на встановлений період;
- визначення господарських завдань та способів їх досягнення, строків та послідовності реалізації;
- виявлення матеріальних, трудових та фінансових ресурсів, необхідних для вирішення поставлених завдань.
Суть планування полягає у науковому розробленні та рекомендації на практиці комплексу заходів, що визначають напрями і темпи розвитку виробництва, забезпечують його відповідність потребам ринку і, як наслідок цього, збільшення обсягу продажів і прибутку підприємства.
Основними завданнями, що вирішуються у процесі планування, є:
- збільшення обсягу продажів продукції підприємства;
- забезпечення стійкого збалансованого зростання виробництва в цілому по підприємству і його структурних підрозділах;
- збільшення прибутку і рентабельності виробництва і продукції;
- зниження витрат на основі кращого використання виробничих ресурсів підприємства та підрозділів, праці, матеріалів і капіталу;
- підвищення конкурентоспроможності продукції за рахунок поліпшення її якості, освоєння нових виробів і зниження ціни;
- орієнтація всіх структурних підрозділів підприємства на досягнення високих кінцевих результатів.
Результатом планування діяльності є план, який становить складну соціально-економічну модель стану підприємства та його підрозділів у майбутньому, характеризує пропорції та темпи розвитку.
Об’єктом планування є виробничо-комерційна діяльність підприємства та його підрозділів, науково-технічний розвиток, соціальна сфера, охорона довкілля.
Суб’єктами планування є підприємство, підрозділ, дільниця, потокова лінія, робоче місце.
Практика господарювання свідчить про те, що планування створює для суб’єктів господарювання важливі переваги:
забезпечує підготовку до використання майбутніх сприятливих для підприємства умов;
попереджає про можливі проблеми;
стимулює управлінський персонал до реалізації своїх рішень в подальшій діяльності;
поліпшує координацію дій управлінського персоналу підприємства;
збільшує можливості в забезпеченні підприємства необхідною інформацією;
сприяє раціональному використанню ресурсів на підприємстві;
поліпшує контроль на підприємстві.
Процес планування включає щонайменше п’ять етапів:
1. Прогнозування. Дозволяє розробити обґрунтований підхід до всіх планів. У прогнозуванні використовують три виміри: час; направлення (тенденції); розміри.
2. Вибір варіантів розвитку. Необхідно провести якісну оцінку альтернатив, порівняти з точки зору прибутковості і з позицій необхідних ресурсів.
3. Формування цілі. Необхідно визначити чітку мету і термін її досягнення.
4. Розроблення програми дій і складання графіка робіт.
5. Формування бюджету.
Перший аспект планування стосується підприємства як юридичної особи і суб’єкта ринку, що функціонує в певному мікро- і макросередовищі. У цьому випадку підприємство розглядається як ціле, і за допомогою планування програмується його поведінка на ринку, напрямки розвитку та їх результати. Мінлива кон’юнктура ринку та ймовірний вплив інших чинників зовнішнього середовища дуже впливають на достовірність показників планів підприємства. Тому їх розроблення потребує обширної інформації, ретельного аналізу стану справ та обґрунтованих прогнозів. Ця робота може бути виконана тільки висококваліфікованими фахівцями.
Внутрішнє планування, хоча й органічно поєднане із зовнішнім, є більш вірогідним і значною мірою формалізованим, оскільки стосується роботи підрозділів, які утворюють єдину виробничу систему і мають між собою усталені технологічні зв’язки. Ця обставина дещо спрощує розроблення внутрішніх планів. Проте складна система внутрішньокоопераційних зв’язків між основними підрозділами, основними і допоміжними, вплив кон’юнктури ринку через зміну попиту на продукцію підприємства, цін на продукцію та фактори виробництва ставлять високі вимоги до організації внутрішнього планування. Воно має бути гнучким, придатним до оперативної реакції на зміни загальних планових показників та умов діяльності підприємства. При цьому такі зміни мусять бути збалансованими за всією системою взаємозв’язків. Наприклад, якщо передбачена в плані підприємства номенклатура продукції зазнає певних змін унаслідок зміни структури попиту на ринку, то це зумовить необхідність коригування виробничих програм підрозділів підприємства, зміни їх пропускної спроможності (потужності) і, можливо, режиму роботи, величини витрат у формі кошторисів і калькуляцій. Такі оперативні всебічні зміни ставлять високі вимоги до гнучкості та адаптивності виробничих систем і методів їх планування.
Рисунок 7.1 Приблизний склад розділів плану структурних виробничих одиниць підприємства