1 Характеристика і класифікація електромагнітних полів
Не можна однозначно говорити, що електромагнітні поля (ЕМП) – це зло. Нові технологічні процеси, які використовують електромагнітні (ЕМ) хвилі радіочастот, широко застосовуються в різних галузях народного господарства. Кожний з вас щодня з ними стикається, включаючи телевізор або комп’ютер.
Розрізняють три діапазони радіочастот:
1 ВЧ - високочастотні 100 кГц - 30 мГц.
2 УВЧ - ультрависокочастотні 30 мГц - 300 мГц.
3 НВЧ - надвисокочастотні 300 мГц - 300000 мГц.
ВЧ - застосовуються при індукційній термообробці металів (паяння, гартування, плавлення), в радіозв'язку.
УВЧ - застосовуються в радіозв'язку, телебаченні, медицині, промисловості для високочастотного нагріву діелектриків, сушінні деревини.
НВЧ - у фізіотерапії, радіолокації, астрономії.
Джерелами ЕМП всіх перелічених вище частот можуть бути:
1) неекрановані високочастотні елементи;
2) індуктори, трансформатори, конденсатори;
3) антенні системи;
4) генератори і блоки НВЧ-приладів;
5) високовольтні лінії електропередач;
6) атмосферна електрика.
ЕМ поля характеризуються:
1) векторами напруженості електричного поля Е, В/м;
2) векторами напруженості магнітного поля Н, А/м.
Вектори біжучої хвилі завжди взаємно перпендикулярні і пов'язані співвідношенням Е = 377·Н (при поширенні в повітрі) (рис.8.1).
Рисунок 8.1 - Поширення ЕМ хвилі в повітрі
Поширення ЕМ хвилі пов'язано з перенесенням енергії в просторі. Енергія ЕМ поля визначається щільністю потоку енергії або інтенсивністю I: