Відповідно до Закону України «Про систему оподаткування» усі платники мають право оскаржити дії податкових органів.
Оскарження дій податкових органів платником податків може здійснюватися в одному з двох напрямів: ? в адміністративному порядку ? шляхом подання скарги до контролюючого органу;
? у судовому порядку ? шляхом подання позову до господарського суду.
Основними документами, що регламентують порядок оскарження рішення ДПІ у вищих органах, є:
Закон України від 21 грудня 2000 р. № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами»;
Положення «Про порядок подачі й розгляду скарг платників податків органами Державної податкової служби», затверджене наказом ДПАУ від 03.03.98 р. № 93 (у редакції наказу ДПАУ від 2 березня 2001р. № 82).
Відповідно до Закону № 2181, якщо платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму податкового зобов'язання або ухвалив яке-небудь інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу зі скаргою про перегляд цього рішення. Скарга подається в письмовій формі і може супроводжуватися документами, розрахунками і доказами, які платник податків вважає за необхідне подати. Скарга подається в десятиденний строк у ДПІ, що ухвалила рішення, яке оскаржується.
Якщо відповідно до закону орган Державної податкової служби самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків за причинами, не пов'язаними із порушенням податкового законодавства, такий платник податків має право на адміністративне оскарження рішень органу державної податкової служби протягом 30 календарних днів від дня отримання податкового повідомлення або відповіді органу Державної податкової служби на скаргу, замість десятиденного строку.
Якщо платник податків не встиг подати скаргу в граничні терміни, він уже не може оскаржити акт ДПІ у вищих інстанціях.
Відмова в прийнятті скарги (заяви) платника податків заборонена. Реєстрація скарги повинна відбуватися в день її подання або надходження до органу Державної податкової служби, але не пізніше наступного робочого дня.
У скарзі (заяві) має бути зазначено:
прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання фізичної особи,
а для юридичної особи ? її найменування, місцезнаходження;
найменування органу Державної податкової служби, яким видано податкове повідомлення або рішення, що оскаржується, дата і номер;
суть порушеного питання, прохання чи вимога;
про подання чи неподання позовної заяви до суду (арбітраж-
ного суду) про визнання недійсним податкового повідомлення або
рішення органу Державної податкової служби;
підпис фізичної особи або уповноваженої на те особи, а для
юридичної особи ? підпис керівника або представника юридичної особи, скріплений печаткою юридичної особи.
Скарга (заява) повинна бути викладена в письмовій формі та надіслана до органу Державної податкової служби поштою або передана фізичною чи юридичною особою через представника.
Якщо скарга (заява) в інтересах фізичної або юридичної особи подається її представником, то до скарги (заяви) додається копія довіреності (доручення), оформленої відповідно до вимог чинного законодавства.
Якщо питання, порушені у скарзі (заяві), одержаній органом Державної податкової служби, не входять до його повноважень, то така скарга (заява) в термін не більше п'яти днів пересилається за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється особі, яка подала скаргу (заяву).
Скарга розглядається контролюючим органом протягом не більше як 20 календарних днів із моменту її отримання. Керівник органу Державної податкової служби (або його заступник) може ухвалити рішення про продовження термінів розгляду скарги платника податків, але не більше як 60 календарних днів, і письмово повідомити про це платника податків до закінчення двадцятиденного терміну.
Підставою для прийняття такого рішення може бути:
? відсутність доданих до скарги документів (акта перевірки, розрахунків до акта перевірки, рішення, прийнятого щодо розгляду скарги);
? необхідність додаткової перевірки представлених бухгалтерських документів або документів податкового обліку;
? необхідність документів інших організацій, що входять в їх компетенцію, для з'ясування обставин справи.
Протягом таких додаткових термінів пеня не нараховується незалежно від результатів адміністративного оскарження.
Після закінчення розгляду скарги контролюючим органом приймається мотивоване рішення, яке надсилається платнику податків і протягом 20 календарних днів з моменту отримання цієї скарги від платника податків.
Контролюючий орган може прийняти одне з рішень:
? залишає рішення, що оскаржується, без змін, а скаргу без задоволення;
? скасовує в певній частині рішення, що оскаржується, і не задовольняє скаргу в певній частині;
? скасовує рішення, що оскаржується, і задовольняє скаргу
платника податків;
? про податковий компроміс.
Якщо платник податків отримує відповідь, яка його не задовольняє (тобто скарга повністю або частково не задоволена), в такому разі він має право протягом 10 днів після отримання відповіді звернутися з повторною скаргою до контролюючого органу вищого рівня, а при повторному повному або частковому незадоволенні скарги — до органу Державної податкової служби вищого рівня із дотриманням зазначеного десятиденного строку для кожного випадку оскарження та зазначеного двадцятиденного строку для відповіді на нього.
Скарга в письмовій формі може подаватися на ім'я керівника органу Державної податкової служби вищого рівня до органу Державної податкової служби, рішення якого оскаржується, чи безпосередньо до органу Державної податкової служби вищого рівня. Про подання повторної скарги безпосередньо до органу державної податкової служби вищого рівня платник податків зобов'язаний одночасно повідомити орган державної податкової служби, який розглядав первинну скаргу (за місцем взяття на облік платника податків).
Скарга, що надійшла, реєструється в Державній податковій адміністрації (інспекції), яка прийняла рішення, що оскаржується, і протягом трьох діб надсилається разом із документами, необхідними для розгляду, до органу Державної податкової служби вищого рівня, а саме:
? на рішення державної податкової інспекції в районі або місті,
міжрайонної або об'єднаної державної податкової інспекції ? до державної податкової адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях;
? на рішення державної податкової інспекції в районі міста з районним поділом ? до державної податкової інспекції в місті,
а в містах Києві та Севастополі ? до відповідної міської дер-
жавної податкової адміністрації;
? на рішення державної податкової адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі ? до Державної податкової адміністрації України.
До документів, які повинна подати державна податкова адміністрація (інспекція), податкове повідомлення про суми податкових зобов'язань або рішення якої оскаржується до органу Державної податкової служби вищого рівня, належать:
? акт перевірки, рішення про застосування фінансових санкцій
та інші документи (розрахунки), на підставі яких визначено
податкове зобов'язання;
? податкове повідомлення про суми податкового зобов'язання;.
? первинна скарга платника податків.
У разі оскарження інших рішень органів Державної податкової служби необхідно разом із первинною скаргою платника податків подати рішення, що оскаржуються платником податків (рішення щодо узгодження операцій із заставленими активами платника податків; узгодження плану реорганізації, продажу активів, що знаходяться у податковій заставі; рішення про арешт активів; про покладення відповідальності за погашення залишкового боргу платника податків на третю особу; про дострокове розірвання договорів про розстрочення, відстрочення податкових зобов'язань за ініціативою органу Державної податкової служби).
У разі оскарження постанови щодо справи про адміністративне правопорушення необхідно подати акт перевірки, протокол про адміністративне правопорушення та постанову щодо справи про адміністративне правопорушення.
Крім цього, необхідно подати зауваження та пояснення, якщо вони були подані особою під час перевірки і розгляду матеріалів перевірки та прийняття рішення чи винесення постанови, висновки державної податкової адміністрації (інспекції) щодо поданих зауважень і пояснень, рішення, прийняті за розглядом первинної скарги (заяви), а у відповідних випадках повторної скарги (заяви) платника податків ? інші наявні у платника податків або державної податкової адміністрації (інспекції) документи, що засвідчують обставини справи. У висновку необхідно також зазначити про подання чи неподання особою позовної заяви до суду (господарського суду) про визнання недійсним податкового повідомлення або рішення органу Державної податкової служби, оскарження до суду постанови по справі про адміністративне правопорушення, наявність постанови про порушення кримінальної справи.
Зазначені документи, за винятком висновків, подаються в копії.
За розглядом скарги (заяви) платника податків або посадової особи платника податків чи громадянина приймається рішення, зміст якого складається зі вступної, описової, мотивувальної та резолютивної частин.
Рішення оформляється на бланку органу Державної податкової служби, який розглядав скаргу (заяву).
У вступній частині рішення зазначаються повне найменування особи, яка подала скаргу (заяву): прізвище та ініціали громадянина або фізичної особи ? суб'єкта підприємницької діяльності, посадової особи платника податків ? юридичної особи, відомості про інших осіб, які брали участь у розгляді скарги (заяви), відомості про предмет оскарження, якого стосується скарга (заява), дата прийняття скарги (заяви) до розгляду (дата і номер зазначаються за даними журналу реєстрації вхідної кореспонденції).
Описова частина рішення повинна містити перелік документів, які були взяті до уваги під час розгляду скарги (заяви), дату і номер податкового повідомлення про суми податкових зобов'язань, рішення або постанови і посада, прізвище та ініціали керівника органу Державної податкової служби (або його заступника), який видав зазначені документи, та стисле викладення вимог і клопотання особи, яка подала скаргу (заяву).
У мотивувальній частині рішення мають бути наведені результати дослідження матеріалів скарги (заяви) та докази, на яких ґрунтуються висновки посадової особи органу Державної податкової служби, яка розглядала скаргу (заяву), а також посилання на конкретні статті та пункти законів України та інших нормативно - правових актів, якими обґрунтовано відповідь на скаргу (заяву).
Резолютивна частина рішення повинна містити висновок про задоволення чи часткове задоволення скарги (заяви) або про відмову в задоволенні вимог чи клопотання особи, викладених у скарзі (заяві).
У рішенні також зазначається, що в разі незгоди особи, яка подала скаргу (заяву), з прийнятим рішенням, воно може бути оскаржене до органу Державної податкової служби вищого рівня (у десятиденний термін з дня отримання рішення) або в судовому порядку.
У разі повного або часткового задоволення скарги (заяви) в рішенні даються вказівки органу державної податкової служби, рішення якого скасовано повністю або в певній частині, про вчинення відповідних дій.
Рішення за розглядом скарги (заяви) платника податків приймає керівник органу Державної податкової служби (або його заступник). Перший примірник рішення після зазначення реєстраційного номера вихідної кореспонденції надсилається (вручається) платнику податків.
Рішення вважається надісланим (врученим) юридичній особі, якщо його передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.
Рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено особисто такій фізичній особі або її законному представникові чи надіслано листом на її адресу за місцем проживання або останнього відомого місця її знаходження із повідомленням про вручення.
Другий примірник рішення, прийнятого за розглядом первинної скарги платника податків, за резолюцією керівника органу Державної податкової служби (або його заступника) передається структурному підрозділу, до функцій якого входить підготовка податкових повідомлень, для вчинення установлених законодавством дій і долучається разом із матеріалами розгляду скарги до справи платника податків з оподаткування.
Другий, а у відповідних випадках ? третій, примірник рішення, прийнятого органом Державної податкової служби вищого рівня за розглядом повторної скарги платника податків, надсилається для виконання до органу Державної податкової служби (рішення якого було оскаржено) за місцем взяття на облік платника податків і зберігається у справі з матеріалами розгляду скарги, які долучаються до справи платника податків з оподаткування.
Третій, а у відповідних випадках ? четвертий, примірник рішення, прийнятого органом Державної податкової служби вищого рівня за розглядом повторної скарги платника податків, зберігається у справі з матеріалами розгляду скарги.
Якщо вмотивоване рішення за скаргою (заявою) платника податків не надсилається платнику податків протягом двадцятиденного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника органу Державної податкової служби (або його заступника), така скарга (заява) вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.Скарга (заява) вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника органу Державної податкової служби (або його заступника) про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення двадцятиденного строку.
Платник податків не має права відстоювати свої інтереси одночасно у вищих інстанціях (аж до ДПАУ) і в господарському суді. Необхідно визначити: або тільки суд, або спочатку всі ДПІ «за висхідною», а потім, у крайньому випадку, суд. При цьому необхідно враховувати, що поки справа розглядається в суді, не може бути порушена кримінальна справа стосовно посадових осіб підприємства.
У разі повного або часткового незадоволення скарги чи позову день закінчення процедури оскарження вважається днем узгодження податкового зобов'язання платника податків.
Після цього узгоджене податкове зобов'язання протягом 10 днів стає податковим боргом, який може бути стягнутий з підприємства у встановленому законом порядку.