загрузка...
 
2.4 Поняття і ознаки норм права
Повернутись до змісту

2.4 Поняття і ознаки норм права

У сучасному світі в системі соціальних норм принципове значен­ня мають норми права. Право виникло історично як результат сус­пільного розвитку, економічного зростання та соціальної диференціації, як засіб подолання соціальних протиріч. На відміну від інших правові норми офіційно встановлюються або санкціонуються держа­вою, є формально визначеними в законах та підзаконних актах, є за­гальнообов'язковими для всіх суб'єктів, забезпечуються можливістю застосування державного примусу. В них закріплюються права і обо­в'язки суб'єктів.

Правові норми займають особливе місце в системі соціальних норм. Ця особливість виявляється в соціальній цінності права, його ознаках і функціях. Правові норми регулюють найважливіші еконо­мічні, політичні й соціальні відносини. Правові норми складаються історично. Вони об'єктивно обумовлені конкретними суспільно-еко­номічними умовами розвитку суспільства.

Поняття норми права належать до найважливіших категорій те­орії держави і права. Право складається з діючих у цьому суспільстві юридичних чи правових норм.

У сучасній юридичній літературі під нормою права розуміється за­гальнообов'язкове формально визначене правило соціально значущої поведінки, встановлене або санкціоноване державою, спрямоване на регулювання суспільних відносин шляхом визначення прав і обов'яз­ків їх учасників і забезпечене можливістю застосування державного примусу.

Можна виділити наступні істотні ознаки правових норм, що від­різняють їх від інших соціальних норм.

1 Норма права є мірою свободи волевиявлення і поведінки людини. Найбільша ефективність реалізації правової норми досягається при поєднанні загальнолюдських і соціально-групових, класових інтересів в умовах стабільності суспільних відносин.

2 Це форма закріплення прав і обов'язків, які визначають пове­дінку людини у соціальному спілкуванні. Завдяки єдності прав і обов'язків забезпечуються стабільність і врівноваженість суспільних відносин, адже право одного індивіда підкріплюється обов'язком іншого. Інакше кажучи, норма права має зобов'язально-надавальний характер.

3 Норма права являє собою загальнообов'язкове правило поведі­нки, тобто вона вказує, яким чином, у якому напрямі, протягом яко­го часу, на якій території необхідно діяти тому чи іншому суб'єкту, має загальний характер, є рівною, однаковою для всіх і кожного, її повинні дотримуватись всі суб'єкти суспільних відносин незалежно від того, громадянин це чи посадова особа державного органу

4 Норма права — це правило поведінки загального характеру, яке адресується не конкретному суб'єкту, а всім учасникам відносин (є неперсоніфікованими), що регулюються цією нормою права. Нор­ма права здійснюється не разово, а завжди, коли виникають для цьо­го підстави.

 Норма права — єдина серед соціальних норм, що походить від держави і є офіційним вираженням державної волі.

 Це формально визначене правило поведінки. Норма права від­різняється від інших соціальних норм тільки їй притаманною фор­мальною визначеністю. Внутрішня визначеність норми виявляється в змісті, обсязі прав і обов'язків, чітких вказівках на наслідки її пору­шення. Зовнішня визначеність полягає в тому, що будь-яка норма закріплена у статті, главі, розділі офіційного документа — у норма­тивно-правовому акті. Формальна визначеність потребує письмової, документальної форми. Норми права є чинними, коли вони доведені до відома через офіційні письмові джерела.

 Норми права видаються уповноваженими на те органами держа­ви у чітко встановленому порядку та за певною процедурою.

 Нормою права є правило поведінки, гарантоване державою. Можливість державного примусу у випадках порушення права є од­нією з важливих гарантій дієвості права.

9 Норма права є системною, що виявляється у структурній побу­дові норми, у спеціалізації і кооперації норм різних галузей інсти­тутів права. Право — це не просто сукупність, а система норм. З норм права складаються як окремі нормативні акти, так і галузі та інститути права.



загрузка...