1.3.2 Емпіричний метод, або метод а-коефіцієнтів

1.3.2 Емпіричний метод, або метод а-коефіцієнтів

Емпіричний метод, як правило, РМА пов’язують із іменами Т. Зібольда і Р. Огілві, але його теоретичні основи були закладені Р. Кастеном під назвою другого наближення рівняння (7.2?), яке словами можна сформулювати таким чином: істинна вагова частка концентрації сi і виміряна відносна інтенсивність Іі/І0і пов’язані залежністю гіперболічного характеру. Зібольд і Огілві виразили цю залежність таким співвідношенням:

      ,             (7.5)

де а – емпіричний коефіцієнт, який розраховується за результатами аналізу еталона.

Розв’язок (7.5) стосовно сi  у випадку бінарного сплаву має такий вигляд:

            (7.6)

Основний недолік цього методу полягає в тому, що його складно застосувати до зразків із кількістю компонент більше двох. У випадку трьох компонент рівняння (7.5) можна переписати таким чином:

               (7.5?)

тобто емпіричний коефіцієнт для потрійної системи визначається, виходячи із окремих бінарних систем 12, 13 і 23. Таким чином, для РМА потрійної системи необхідно мати три бінарні гомогенні еталони. Перехід до багатокомпонентних систем потребує відповідно збільшення кількості еталонів для бінарних систем (зокрема, при кількості n компонент необхідно мати (n-1)n еталонів). Емпіричний метод за своєю ефективністю відповідає методу трьох поправок. З цієї причини їх часто застосовують у сукупності.