Культура — специфічний спосіб організації і розвитку людської життєдіяльності, представлений у продуктах матеріальної і духовної праці, в системі соціальних норм і закладів, у духовних цінностях, у сукупності відносин людей з природою і між собою. Культурою називається також система цінностей, уявлень про світ і правила поведінки, спільних для людей, пов’язаних певним способом життя. Культура характеризує особливості поведінки, свідомості і діяльності людей у конкретних сферах суспільного життя.
Рівень життя — соціально-економічна категорія, яка характеризує рівень і ступінь задоволення матеріальних, духовних і соціальних потреб населення. Рівень життя відбиває система таких кількісних і якісних показників: загальний обсяг спожитих матеріальних благ і послуг, реальні доходи населення, рівень споживання продовольчих і непродовольчих товарів, а також послуг, розмір оплати праці, умови праці, тривалість робочого і вільного часу, житлові умови, якість обслуговування населення, розвиток освіти, охорони здоров’я, культури тощо.
Соціальна активність — спосіб життєдіяльності, спрямований на зміну соціальних умов з метою задоволення потреб, інтересів, цілей, ідеалів соціальних суб’єктів.
Соціальна інфраструктура — стійка сукупність матеріальних елементів, які створюють умови для раціональної організації основних видів діяльності людини — виробничої, суспільно-політичної, культурної і сімейно-побутової. Це система закладів і організацій, які забезпечують умови для раціональної організації діяльності людей у сфері виробництва, суспільно-політичному житті, сфері культури, сім’ї, побуту.
Соціальна система — система, основними елементами якої є люди, групи людей, взаємовідносини між ними; функціонує на основі механізмів об’єктивної саморегуляції та цілеспрямованої діяльності соціальних суб’єктів.
Соціальна структура — сукупність соціальних, соціально-демографічних, професійно-кваліфікаційних, територіальних і етнічних спільностей, пов’язаних відносно стійкими взаємними відносинами між собою.
Соціальні нормативи — гарантовані державою мінімальні рівні винагороди за працю, стипендіального та соціального забезпечення.
Соціальний захист — комплекс організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту кожного члена суспільства в конкретних економічних умовах.
Соціальний прогноз — конкретне передбачення стану будь-якого соціального явища в майбутньому на основі спеціального наукового дослідження. Класифікується за двома ознаками: часовою і функціональною. За часовою ознакою він буває короткостроковим, середньостроковим і довгостроковим. Функціональна класифікація передбачає дослідницькі, програмні і ресурсні соціальні прогнози.
Соціальний розвиток — процес еволюційних чи революційних змін у суспільстві та соціальному житті.
Соціальні класи — порівняно стабільні групи в рамках суспільства, які розміщуються в ієрархічному порядку і характеризуються наявністю в їх членів близьких інтересів, ціннісних уявлень і поведінки.
Якість життя — категорія, що відбиває рівень задоволення матеріальних і культурних потреб людей: якість харчування, одягу, комфорт житла, якість освіти, охорони здоров’я, сфери обслуговування, навколишнього середовища, рекреації, задоволення потреб в об’єктивній інформації, змістовному спілкуванні, знаннях, творчій праці та ін.
ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ
В чому полягає значення соціального комплексу для суспільного розвитку країни?
Визначте структуру соціального комплексу.
Які чинники визначають розміщення об’єктів соціальногокомплексу?
Охарактеризуйте сучасний стан та особливості розміщення кожної з галузей соціальної сфери України.
Охарактеризуйте сучасний стан та особливості розміщення виробництв товарів народного споживання в Україні.
В чому полягають основні проблеми розвитку соціального комплексу України?
Визначте перспективи розвитку соціального комплексуУкраїни.
Література
Куценко В. И. Сфера воспроизводства здоровья населения (социально-экономический и региональный аспект). — К.: Наукова думка, 1994. — 224 с.
Куценко В., Богуш Л. Потенціал сфери охорони здоров’я: регіональні аспекти // Економіка України. — 1999. — № 3. — С. 61—69.
Куценко В. І., Богуш Л. Г., Опалєва І. В. Соцільна сфера регіону (стан та перспективи розвитку). — К.: РВПС України НАН України, 1997. — 252 с.
Куценко В. І., Богуш Л. Г., Опалєва І. В. Соціальні наслідки економічних трансформацій в Україні (регіональні аспекти). — К.: РВПС України НАН України, 1998. — 49 с.
Паламарчук М. М., Паламарчук О. М. Економічна і соціальна географія України з основами теорії: Посібник. — К.: Знання, 1998. — 416 с.
Розміщення продуктивних сил України: Підручник / За ред. Є.П. Качана. — К.: Вища школа, 1997. — 375 с.
Скуратівський В., Палій О., Лібанова Е. Соціальна політика. — К.: Вид-во УАДУ, 1997. — 360 с.
Статистичний щорічник України за 1997 рік. — К.: Українська енциклопедія, 1997. — 618 с.
ПИТАННЯ ДЛЯ ДИСКУСІЇ
Вплив рівня розвитку соціального комплексу на якість життя населення.
Сучасна концепція розвитку соціального комплексу України.
Перспективи розвитку соціального комплексу України.