загрузка...
 
Короткий зміст теми
Повернутись до змісту

Короткий зміст теми

Виразкова хвороба - це хронічне захворювання з циклічним перебігом і схильністю до прогресування, яке характеризується утворенням дефекту в слизовій оболонці шлунка чи дванадцятипалої кишки внаслідок зниження її захисних властивостей або підвищення агресивності шлункового вмісту.

Вона є поліетіологічним захворюванням. До факторів, що сприяють її виникненню, належать: порушення режиму і характеру харчування (зловживання грубою і гострою їжею, погане пережовування, великі перерви між прийманнями їжі), шкідливі звички (куріння, зловживання алкоголем), психоемоційні стреси і фізичне перенапруження, спадково-конституційні чинники, приймання лікарських препаратів, що мають ульцерогенну дію (ацетилсаліцилова кислота, індометацин, бутадіон, глюкокортикоїди й ін.).

Протягом останніх років встановлено важливу роль мікроорганізмів НеlісоЬасіег руlогі в розвитку пошкоджень слизової оболонки шлунка і дванадцятипалої кишки. Ці спіралеподібні бактерії здатні проникати під захисний шар слизу і пошкоджувати епітеліоцити антрального відділу шлунка, викликаючи запальний процес у слизовій оболонці.

Основним патогенетичним механізмом виразкової хвороби є порушення рівноваги між факторами кислотно-пептичної агресії шлункового вмісту й елементами захисту слизової оболонки шлунка і дванадцятипалої кишки. Агресивна ланка ульцерогенезу включає в себе: підвищення продукування соляної кислоти, пепсиногену і пепсину, порушення гастродуоденальної моторики, пряму травматизуючу дію їжі. Порушення захисних факторів слизової оболонки шлунка проявляються зниженням вироблення і зміною якісного складу шлункового слизу, зменшенням концентрації бікарбонатів, погіршенням процесів регенерації і кровопостачання слизової, зменшенням вмісту простагландинів у стінці шлунка. Крім того, в патогенезі виразкової хвороби важливе значення мають гормональні фактори (статеві гормони, гормони кори надниркових залоз, гастроінтестинальні пептиди), біогенні аміни (катехоламіни, гістамін, серотонін), імунні механізми, порушення процесів перекисного окислення ліпідів.

Класифікація виразкової хвороби

1. Локалізація виразки:

-    виразка шлунка;

-    виразка дванадцятипалої кишки (цибулини, постбульбарна);

-    поєднані виразки шлунка та дванадцятипалої кишки;

-    гастроєюнальна виразка (виразка анастомозу).

2.  Етіологія:

-    НР - позитивна виразка;

-    НР - негативна виразка;

-    медикаментозна;

-    стресова;

-     при ендокринологічних захворюваннях (синдром Золлінгера-Елісона, гіперпаратіреоз);

-    при хворобі Крона, лімфомі чи саркоїдозі ;

-    при захворюваннях внутрішніх органів (серцева недостатність, цироз печінки, ХНЗЛ);

-    ідіоматична;

3.  Стадія виразкового процесу:

-    активна (гостра, свіжа);

-    рубцювання;

-    стадія рубця;

-    тривала відсутність рубцювання.

4.  Супутні морфологічні зміни:

-    локалізація і активність гастриту і дуоденіту;

-    наявність та ступінь вираженості атрофії слизової оболонки;

-    наявність кишкової метаплазії;

-    наявність ерозій, поліпів;

-    наявність гастроезофагального або дуоденогастрального рефлюксів.

5. Ускладнення: (кровотеча, перфорація, пенетрація, стеноз, малігнізація).

Основними клініко-інструментальними синдромами при виразковій хворобі є:

1. Больовий синдром, причиною якого є подразнення виразкової поверхні агресивним вмістом шлунка, запальні явища в ділянці виразки, регіонарний спазм гладеньких м'язів, перигастрит, перидуоденіт.

2. Синдром шлункової диспепсії, що проявляється печією, відриж-

кою, нудотою, блюванням.

3. Синдром кишкової диспепсії, ознакою якого є закрепи, спастичний біль у кишечнику.

4. Синдром ендоскопічних змін - наявність запальних змін та виразкового дефекту у слизовій.

5. Синдром рентгенологічних змін ("ніша", конвергенція складок, запальний вал, потовщення складок слизової шлунка).

6. Астеновегетативний синдром, підвищена подразливість, емоційна лабільність, розлади сну.

Виразкова хвороба має циклічний перебіг, при якому періоди ремісії змінюються періодами загострення.

Основним клінічним симптомом  виразкової хвороби у стадії загострення є біль, яка локалізується в подложечной області , а при виразці дванадцятипалої кишки – в пілородуоденальній зоні (справа від серединної лінії, на 5-7 см вище пупка). Вираженість, локалізація, іррадіація та ритм болю залежать від багатьох обставин, перед усім від глибини виразки, вираженості та поширеності запального процесу. Біль у більшості випадків чітко пов’язаний із вживанням їжі та виникають на пустий шлунок (голодний біль). Біль майже завжди зникає чи значно зменшується після їжі, вживання антацидів, використання тепла чи холінолітиків. Традиційно вважають, що чим далі від кардії розташована виразка, тим більш відстрочений біль. При локалізації виразок в тілі та радіальному відділі шлунку виникає ранній біль – через 0,5-1 годину після вживання їжі,  зникає після опорожнення шлунку (1,5-2 години). При виразках пілоричного відділу шлунку та цибулини дванадцятипалої кишки біль пізній (виникає через 1,5-2 год. після вживання їжі), нічний, голодний. При поверхневих виразках біль може бути відсутній чи незначно виражений. По мірі заглиблення виразки у підслизовий та м’язовий шар біль посилюється, нерідко втрачає циклічний характер, важче купуються. Рідше виразкова хвороба перебігає безсимптомно («мовчазні» виразки). Достатньо характерні печія та відрижка кислим, пов’язані із підвищенням внутрішлункового тиску, функціональною недостатністю кардії та закиданням кислого шлункового вмісту в стравохід. Значно рідше у разі неускладненої виразкової хвороби мають місце нудота, затхла відрижка та блювота, що є свідоцтвом порушення евакуаторно-моторної функції шлунку в наслідок запального набряку слизової оболонки, пілороспазму чи пілоростенозу.

Слід пам’ятати про можливість атипового больового синдрому (ізольована локалізація болю у лівому чи правому підребір’ях, іноді лівій половині грудної клітині чи за грудиною, поперековій  ділянці). Іноді клініка проявляється печією чи мікрокровотечами. Нерідко бессимптомний варіант перебігу петичної виразки одразу ж переходить в одне з ускладнень – кровотечу чи перфорацію.

Варіанти перебігу виразкової хвороби за важкістю характеризуються такими ознаками:

Легкий перебіг - періоди загострення не частіше 1 разу на 1-2 роки, клінічні прояви виражені нерізка, легко піддаються лікуванню, працездатність під час ремісії збережена повністю.

Перебіг середньої важкості - загострення 1-2 рази на рік, виражені клінічні прояви, в патологічний процес втягуються інші органи травлення, ремісія тривалий час неповна.

Важкий перебіг - різко виражені клінічні прояви, які важко піддаються лікуванню, загострення декілька разів на рік, спостерігаються ускладнення.



загрузка...