загрузка...
 
2.4. Фінансові послуги. Платіжні системи 2.4.1. Платіжні системи
Повернутись до змісту

2.4. Фінансові послуги. Платіжні системи 2.4.1. Платіжні системи

В офлайновому режимі клієнти для здійснення платежів використо­вують готівку, чеки або кредитні картки. В режимі онлайн переважають методи Е-комерції і переважаюча більшість інтернет-покупок здійснюєть­ся за допомогою кредитних карток та електронних засобів. Окрім кре­дитних карток та перерахування коштів електронні платежі можуть здійснюватись за допомогою смарт-карток, цифрової готівки, цифрових чеків та електронних рахунків. Методи здійснення електронних платежів допомагають робити проплати одної особи або установи до іншої особи або установи за допомогою мережі без безпосереднього контакту.

В електронних платежах беруть участь чотири сторони:

емітент: банківська або не банківська установа, що випускає інстру­ментарій електронних платежів для здійснення покупок;

клієнт/платник/покупець: сторона, що здійснює електронний платіж в обмін на товари або послуги;

торговець/фірма акцептант/покупець: сторона, що отримує елект­ронний платіж за товари або послуги;

регулятор: звичайно це урядова агенція, яка встановлює правила та контролює процес електронного платежу.

Емітент, як правило, знаходиться "за кулісами", але відіграє клю­чову роль у будь-якій покупці в режимі он-лайн. Клієнт повинен спочат­ку отримати рахунок для електронного платежу від емітента, а потім він проходить автентифікацію трансакції і підтвердження вказаної суми (зви­чайно в режимі реального часу).

Зараз серйозною проблемою є шахрайство з кредитними картками в режимі он-лайн. Покупки, здійснені за допомогою кредитних карток в режимі он-лайн, роблять такими трансакціями, що ніби-то здійснені у "відсутності картки". Це означає, що торговець несе втрати.

Оскільки в режимі он-лайн продавці та покупці знаходяться в різних місцях і не можуть проводити обмін продуктів на оплату в один і той же час, то на перший план виходить питання довіри. Скорочення PAIN (privacy - секретність, authentication — автентифікація, встановлення істинності, integrity — цілісність, non repudiation — відсутність невизнання) в пере­кладі дослівно означає "біль" і було створено для позначення ключових проблем в питанні довіри, які виникають при будь-яких способах здійснення електронних платежів (табл. 2.4.1).

Таблиця 2.4.1.Основні проблеми при здісненні електронних платежів

Проблеми

Пояснення

Секретність

Сторони повинні бути впевненими, що зміст трансакції передається конфіденціально, і що його не буде використано ні для яких інших цілей, крім погоджених сторонами.

Автентифікація і авторизація

Покупці, продавці та будь-які посередники (наприклад, емітенти кредитних карток) повинні бути впевненими, що мають справу саме з тими учасниками, за кого ті себе видають, і що кожен з них діє в межах своїх повноважень в той час, коли пропонує, передає або отримує оплату.

Цілісність

Сторони повинні бути впевненими, що електронні платежі, а саме, необхідні для них дані та документи, не можуть бути зміненими без виявлення втручання.

Відсутність невизнання

Сторони повинні бути впевненими, що електронні платежі здійснюються саме між учасниками трансакції і що жодна зі сторін не відмовиться від факту здійснен­ня трансакції або визнає її незаконною.

До проблем з цифровою готівкою відноситься наступне: для користу­вання цифровою готівкою потрібно, щоб клієнт відкрив спеціальний ра­хунок у емітента і завантажив спеціалізоване програмне забезпечення для отримання цифрової готівки та здіснення з її допомогою проплат. Часто цифрову готівку необхідно закуповувати за допомогою кредитної карт­ки. Для чого клієнту ці незручності? Крім того, лише декілька продавців приймають цифрову готівку, і тому набагато простіше купити потрібну річ за допомогою кредитної картки. Зараз очевидно, що більшість клієнтів не бажають долати ці незручності.

Важливі фактори, що впливають на електронні платежі

Існує багато факторів, які вступають у гру при визначенні конкрет­ного методу здійснення електронного платежу (табл. 2.4.2.)

Таблиця 2.4.2.

Фактори

Пояснення

Незалежність

Для здійснення деяких форм електронних платежів потрібно спеціалізоване програмне або апаратне забезпечення. Практично для всіх форм електронних платежів потрібно, щоб покупець і продавець встановили спеціалізоване програмне забезпечення для отримання та авторизації платежів. Ті методи, які потребують від покупця і продавця встановити спеціалізовані компоненти, ймовірно не досягнуть успіху.

Функціональна сумісність і взаємозамінність

Всі форми Е-комерції працюють як спеціалізовані системи, що взаємопов'язані з іншими системами підприємства. Метод електронних платежів повинен об'єднуватися з цими існуючими системами і підтримуватися стандартними комп'ютерними платформами.

Безпека

Наскільки безпечною є передача і до яких наслідків вона приводить? Якщо ризик є високим, тоді малоймовірно, що метод підійде.

Анонімність

Для досягнення успіху будь-яка система електронної готівки повинна підтримувати збереження анонімності. В майбутньому інші методи електронних платежів, включаючи покупки за допомогою кредитної картки, будуть намагатися мінімізувати передачу електронних паперів від покупця до продавця.

Гнучкість

Більшість продавців приймають лише кредитні картки для оплати покупок в певному діапазоні мінімальних і максимальних цін. Якщо вартість дуже мала - кредитна картка не приймається. З іншого боку, якщо певна річ коштує дуже дорого - наприклад, літак - кредитна картка тут також не спрацює. Будь-який метод, що має найнижчу або найвищу границю цінового континууму, має шанс на успіх.

Простота користування

При В2С електронних платежах стандартом легкості користування є кредитні картки. Для здійснення Web покупки за допомогою кредитної картки покупцю потрібно лише вибрати тип картки, ввести номер, термін закінчення дії картки і натиснути

 

 

кнопку введення даних. Якщо при електронних платежах потрібно буде зробити дещо більш складне, то перевага буде віддана кредитним карткам. При В2В платежах ситуація зовсім інша і питання полягає в тому, чи зможуть методи електронних платежів в режимі он-лайн витіснити існуючі оф-лайн методи.

Плата за трансакцію

Якщо за товар платять кредитною карткою, то продавець сплачує за трансакцію до 3% від ціни проданого товару. Приблизно 33% від цієї оплати йде у банк продавця, біля 4% - до асоціації кредитних карток (наприклад, Visa), а залишок надходить до емітента кредитної картки.

В наш час до різних методів електронних платежів в цілому спостері­гається прохолодне відношення. Але існують деякі області — виставлен­ня рахунків в режимі он-лайн (онлайн billing) та забезпечення в режимі он-лайн (онлайн procurement)—де електронні платежі ймовірно зроблять прорив в найближчому майбутньому.

За ростом згаданих альтернатив стоїть декілька основних рушіїв бізне­су. Одним з них є зниження вартості. Електроні платежі зменшують опе­раційні витрати і в той же час зменшують витрати на папір. Наприклад, в США, фірма витрачає на виготовлення та вручення рахунків в середньо­му більше 1 дол. США. Ті ж рахунки, доставлені в режимі он-лайн, обхо­дяться від 25 до 30 центів. Іншою також є і швидкість доставки. Наприк­лад, якщо ви платите по рахунку за допомогою чека, то потрібен час на відправку рахунку по пошті, час на відправку по пошті чека, а також час на збирання та обробку чека. Весь процес займає щонайменше тиждень.

Користувачі електронних платіжних систем за їх допомогою сплачу­ють за мобільні засоби зв'язку, доступ до Мережі, міжміські розмови по телефону, комунальні та інші послуги, а також різні товари. На прийомі і обробці цих платежів і заробляють платіжні інтернет-системи.

В світі існує велика кількість платіжних систем, які можна розділити на наступні основні види:

платіжні системи, які відкривають клієнтам рахунки в звичайних грошах і випускають пластикові картки для доступу до цих грошей; при­кладами тут є транснаціональні Visa, MasterCard, American Express, рос­ійська «Рапіда», е-port;

платіжні системи, які використовують електронні гроші; у якості прикладів можна навести російські WebMoney и PayCash, яка діє в Росії під торговою маркою «Яндекс.Деньги», та американські PayPal, е-gold, EvoCash та ін.;

платіжні системи, які виступають свого роду «шлюзами» між інтерне- том і системами-емітентами карток; наприклад, россійські CyberPlat, Assist.

«Електронна готівка» представляє собою технологію, яка дозволяє реалізувати в Мережі деякий аналог розрахунків з використанням готів­ки. Замість банкнот в ній використовуються файли, завірені електрон­ним підписом системи-емітента. Принцип дії полягає в наступному: для початку в систему потрібно ввести гроші, тобто перерахувати їх «вживу» на банківські рахунки підприємства — власника системи. Це можна зро­бити готівкою через мережу агентів, банківським переведенням за допо­могою картки, подібної до Інтернет-картками. І лише після цього можна здійснювати покупки і сплачувати за послуги за допомогою системи через її веб-сайт. Головна неприємність полягає в тому, що «електронна готівка» не є грошима. В жодній країні світа цей платіжний засіб не узаконений. А якщо в законі про це нічого не сказано, то, за думкою розробників систем, і контролювати держава нічого не може, оскільки відсутній об'єкт контро­ля. Недоліки в законодавстві дозволяють організувати ходіння подібних сурогатів, але забезпечити захист прав їх власників, ясна річ, не можуть. Ці неприємності частково компенсує можливість отримати в своє розпоряд­ження потужний засіб безготівкових розрахунків, недоступний всевидя- чему оку силових та податкових органів. Не варто забувати про таку важ­ливу особливість електронних платіжних систем, як анонімність. В Ук­раїні присутні представництва декількох електронних платіжних систем.

PAYCASH

Це спільний проект російського банку «Таврический», ОАО «Корпо­рація «Аерокосмічне обладнання» і групи компаній «Алкор-Холдинг». PayCash — міжнародна система, представництва якої відкриті в Росії, США, Великобританії (Європейське представництво) та Литві. На тери­торії України PayCash представляє ТОВ «Пейкеш Україна», яке реалізує проект «Інтернет-Гроші».

Робота системи базується на технології переведення готівки у «циф­рову готівку» (digital cash), яка вперше була запропонована Девізом Чау- мом (David Chaum, система eCash). З точки зору користувача це мережа «електроних гаманців», кожний з яких представляє собою клієнтську програму «Інтернет. Гаманець». Ця програма встановлюється на персональному комп'ютері з офіціального сайту компанії.

WEBMONEY У цієї системи досить неясне походження і ніхто не може точно сказа­ти, хто її реальний власник. В Україні представником WebMoney у якості офіційного агента є фізична особа — приватний підприємець.

WebMoney, за твердженням авторів, представляє собою облікову сис­тему, за допомогою якої всі бажаючі можуть обмінюватися універсальни­ми обліковими одиницями — титульними знаками WebMoney (WM). Платіжним засобом в системі виступають титульні знаки WM декількох типів, які зберігаються в «електронних гаманцях» їх власниках: WMR— еквівалент російських рублів -«гаманець»), WME — еквілент євро (Е-«гаманець»), WMZ — еквівалент американських доларів -«гама- нець»). Реєстрація в системі, а також управління засобами здійснюються за допомогою клієнтської програми WM KEEPER. За допомогою цієї програми здійснюються розрахунки з іншими клієнтами системи. Для того, щоб стати учасником системи, потрібно внести на її рахунок «живі» гроші шляхом переводу їх з будь-якого банку,а також поштовим переве­денням на розрахунковий рахунок одного з офіційних агентів системи.

RU-PAY Компанія Rupay Finansials Ltd. займається управлінням та обслугову­ванням системи Ru-Pay і зареєстрована в Лондоні. Ця компанія здійснює фінансові послуги і працює з банками-партнерами. З самого початку сис­тема Ru-Pay розроблялась для здійснення грошових переказів між Ро­сією і Україною. Нещодавно її автори оголосили про розширення своєї діяльності з прийому і відправки Інтернет-платежів за допомогою інших електронних систем по всьому світі. Згідно інформації, розміщеної на Інтернет-сайті компанії, за рік роботи в системі було відкрито більше 7000 рахунків клієнтів і до неї підключено більше 250 інтернет-магазинів.

PORTMONE Система Portmone однойменної української компанії була створена у 2002 р. і входить до складу холдинга «Ефорс груп». Система допомагає клієнтам отримати інформацію по рахунках за користування міським те­лефоном, послуги міжміського зв'язку,мобільний телефон, квартиру та інші комунальні послуги — через веб-сайт та e-mail. Через цей же сайт клієнт при бажанні сплачує свої рахунки, використовуючи міжнародні пластикові картки Visa або MasterCard/Europay.

Представники електронних платіжних систем визнають, що їх діяльність знаходиться поза межами будь-якого фінансового законодав­ства. Але функціонують вони легітимно, тобто організатори розрахунків зареєстровані у якості юридичних осіб. Род їх діяльності зафіксовано в уставах їх компаній — в основному це консультаційні, інформаційні послуги,для надання яких не потрібні ліцензії державних органів. Для здійснення розрахунків укладаються договори з банками та тими, хто от­римує кошти. Представники електронних платіжних систем категорично заперечують, що вони мають доступ до готівки клієнтів, аргументуючи це тим, що не вони безпосередньо з ними працюють. Вони не хочуть визнавати, що «електронні гаманці» по суті є електронними рахунками клієнтів. А згідно з українським фінансовим законодавством (Закон «Про банки і банківську діяльність») відкриття та ведення рахунків клієнтів — це вид діяльності, який підлягає ліцензуванню.

В платіжних системах, побудованих на принципі використання «елек­тронної готівки» основним джерелом ризику є можливість неконтрольованої емісії «платіжних засобів» емісійним центром. Тому для таких сис­тем повна прозорість емісійного центру і наявність механізму контроля за його діяльністю є ключовим фактором.

Існує інша точка зору на «електронні гроші», а саме, що «електронні гроші» - це метафора. Гроші можуть бути або готівкові, або безготівкові. При цьому у частому випадку вони можуть існувати в електронній формі. Світ існує реально, а не віртуально. І таким же ж чином, як будь-який ланцюжок продаж через Інтернет рано чи пізно приводить до виходу в реальне життя (з реальним, речовинним товаром), так і будь-який лан­цюжок трансакцій з «електронними грошима» рано чи пізно повинен за­вершитися розрахунками реальними грошима. Є лише один шлях змен­шення ризиків користувачів електронних платіжних систем до прийнят­ного рівня: визнання електронної форми існування грошей з боку законних емісійних центрів рівноправною з традиційними формами.

Підсумовуючи, можна зазначити, що електронні платіжні системи, безумовно, потрібні. У випадках, коли не існує альтернативи електрон­ному платежу, вони дозволяють заплатити оперативно, анонімно і не підда­ючи непотрібному ризику свій банківський рахунок. Але при цьому по­трібно все ж таки мати на увазі, що навіть найкраща платіжна система не може зрівнятися в надійності з банком (якщо, ясна річ, в її основі не ле­жить банківський продукт). Швидкість і зручність досягаються за раху­нок зниження надійності: якщо ваш рахунок в системі електронних пла­тежів раптово виявиться замороженим, ви навряд чи зможете щось зро­бити. І «електронну готівку» навряд чи вдасться коли-небудь зробити па­перовою, якщо система, що випустила її, припинить своє існування.

Зараз в Україні біля 30 тис. користувачів системи PayCash (ТОВ «Пей- кеш Україні»), 45% з яких знаходяться в Києві. Після того, як клієнт встановив у себе на комп'ютері програму «Інтернет. Гаманець», він пови­нен внести деяку суму грошей, щоб у «гаманці» з'явилася «електронна готівка». По факту отримання грошей від клієнта йому зараховується «електронна готівка». Реальні гроші клієнта зберігаються на рахунку ТОВ «Пейкеш Україні». Гроші можуть вноситися декількома способами—че­рез банки, пошту, «Вестерн Юніон» або «Маніграму», але найбільш попу­лярним є предоплачена карта. У якості призначення платежу вказується передоплата за послуги. Передоплата за послуги здійснюється на сайті imoney.com.ua з вказанням номеру «гаманця» користувача. Система об­межує разовий внесок сумою у 5000 грн. Очевидно це робиться для того, щоб уникнути уваги з боку фінмониторінгу. Спроби компанії зв'язатися з ними закінчилися відповіддю: «Поки законодавче поле розробляється, нам відповісти нічого». В Росії, наприклад, на законодавчому рівні «елек­тронні гроші» класифіковано як передоплачений фінансовий продукт. «Гаманець» представляє собою клієнтську частину програми, яка має багаторівневий захист. Як і будь-яку іншу, систему можна зламати. Питан­ня лише у вартості зламу і витраченому на це часі. Для розкриття одного ключа обсягом 1024 біта необхідно витратити достатньо багато часу і сил: програмісти витратять на це декілька років роботи і при цьому їм буде потрібно заплатити чималі гроші. Але що буде у розкритому таким чином «гаманці», нікому не відомо. На розкриття наступного «гаманця» при- йдеться витратити рівно стільки ж сил і часу, скільки було витрачено на розкриття попереднього. До цього потрібно сказати, що хакерам для по­чатку необхідно цей самий «гаманець» яким ось чином отримати. Цей факт є основною відмінністю від систем управління рахунком. При зламі останніх хакеру достатньо перехватити ключову інформацію (наприклад, номер кредитної картки) для отримання доступу до рахунку. В системі ж «Інтернет. Гроші», навіть перехвативши і розшифрувавши інформацію, хакер не зможе отримати доступ до «гаманця» платника. Відповідальність за збереження клієнтської частини програми лежить на користувачі. Це правило прописано в умовах користування системою. Випадків зламу си- стеми не було. Для отримання послуг клієнти повинні сплатити витрати на перерахування грошей на рахунок фірми у розмірі від 0% до 3-4%. За операції всередині системи беруть 1% з отримувача грошей. Формально заборонити обмін «електронної готівки» між «гаманцями» клієнтів влас­ники компанії не можуть. При пред'явленні клієнтом своїх електронних зобов'язань для обміну на реальні гроші сам обмін відбувається різними шляхами — переведенням грошей клієнту на банківський рахунок або виплатою без відкриття рахунку.

Представництва ЭДеЬМопеу в Україні працюють у Києві, Дніпропет­ровську і Харкові на правах фізичних осіб. Механізм, який гарантує ви­конання операцій в Росії, в Україні не працює — тому московський офіс поставив завдання вивчити законодавство і створити гарантійне агент­ство, аналогічне російському. Яким же ж чином гарантійне агентство може забезпечити розрахунки в Україні? В системі є еквівалент російського рубля, виражений в одиницях WMR, і на кожну таку одиницю випи­сується вексель. Вексель — це гарантія повернення грошей після пред'яв­лення їх до оплати. В Україні видача фінансових векселів заборонена, що робить завдання гарантування складним завданням. Але при цьому українські представництва мають право на здійснення певних операцій, а саме — ідентифікацію осіб, яким вони (Атестатори 1-го рівня) видають персональні атестати. Учасники системи стають атестованими і відомими системі, тобто фактично отримують електронні паспорти в системі. Це електронна ідентифікація людини, своєрідна гарантія того, що він є відо­мим системі і що він не пройдисвіт. На цьому фактично функції україн­ських представництв і закінчуються. У кожного регістратора в системі є гарантівний депозит у якості залога по операціям видачі атестатів. Якщо хтось видасть персональний атестат людині, яку не бачив, а потім це відкриється, на нього буде накладено штраф у розмірі депозиту (1000 WMZ) з наступним довічним позбавленням статусуАтестатора 1-го рівня.Система дозволяє виконувати всі звичайні операції при веденні бізнесу в Мережі — покупки,поповнення рахунків мобільного зв'язку, оплата пос­луг різних сайтів і компаній — за віртуальні гроші. Для введення реальних грошей в систему людина звертається до обмінного пункту WM і просто переводить гроші на рахунок обмінного пункту WM і навпаки. Оскільки з готівкою представник не працює, то клієнт при внесені грошей запов­нює квитанцію на переведення грошей (на пошті, у банку, зберкасі) і пе­рераховує їх на розрахунковий рахунок приватного підприємця — пред- ставника в Україні — за консультаційні послуги. Вважається, що пред­ставник в Україні консультує клієнтів яким чином ввести гроші в інтер- системи. Представник перевіряє, чи поступили введені гроші на рахунок, а клієнт тим часом заповнює на сайті заявку. Представник зі свого «га­манця» направляє до його «гаманця» відповідну кількість «вебмані». Інтер- нет-магазин отримує від клієнта електронні одиниці за вибраний товар, зараховує їх до «гаманця» обмінного пункту і відбувається зворотня опе­рація. Весь процес перетворення реальних грошей у віртуальні відбуваєть­ся у «гаманці» і на банківському рахунку представника в Україні, який розцінює це не як обналічування грошей, а як бартер. Обналічування — це обмін безготівкової грошової одиниці на її готівкову форму. В цьому ж випадку, стверджує представник в Україні, готівкової форми електрон­них одиниць не існує, оскільки не існує в природі самої такої грошової одиниці. Для виведення грошей з системи потрібно звернутися до одного з обмінних пунктів WM, обрати зручний спосіб обміну WM на гривню і отримати її шляхом приватного переказу. Багато клієнтів виводить гроші з системи шляхом покупки ваучерів мобільного зв'язку та інших елект­ронних товарів повсякденного попиту. Користування системою для клієнта коштує комісії (0,8% від суми),яка переводиться на рахунки клієнта, але не більше 50$. Всього послугами системи вже скористалось близько 600 тис. учасників (webmonev.ru/svstatistics.shtml), серед яких 15-20% відвідань з України. Для діяльності такого роду не потрібні ніякі ліцензії, оскільки не існує такої грошової одиниці — «вебмані». Така діяльність знаходиться за межами фінансового правового поля, а їх опе­рації, по своїй суті, не є фінансовими. Наскільки відомо, жодна фірма в Україні, що працює з віртуальними грошима, не має ліцензії. Для врегу­лювання цієї діяльності спочатку потрібно визначити, що це таке і до якого виду вона відноситься. В рамках українського законодавства зро­бити це поки що дуже важко.

Ідея створення Portmone.com—системи оплати рахунків через Інтер- нет виникла не на пустому місці. В Європі, США та інших країнах давно успішно функціонують системи електронної доставкиі оплати рахунків. В Україні вже багато (більше 8 млн. чол.) власників міжнародних платіж­них систем та користувачів Інтернет. Система Portmone.com була створе­на для того, щоб людина могла б, не виходячи з дому чи офісу, отримувати або оплачувати свої регулярні рахунки через Інтернет. Крім того, система дозволяє здійснювати оплату із-за кордону, під час відпусток або відряд- жень. Можна оплачувати рахунки своїх батьків, родичів тощо. Система Portmone.com уклала договори з компаніями, які виставляють рахунки за надані послуги своїм споживачам, щодо надання цих рахунків клієнтам системи Portmone.com в електронному вигляді. Клієнти можуть їх проглядати,складати в спеціальні електронні архіви, оплачувати їх за допо­могою карток міжнародних платіжних систем Visa або MasterCard. Крім того, укладаються відповідні договори з банками на обслуговування пла­тіжних операцій по цим карткам (так званий еквайрінг). Робота прово­диться під контролем банків-партнерів. Важливою перевагою є те, що гроші клієнтів не проходять через рахунки системи, а після авторизації операції з карткою напряму перераховуються банками-екваєрами безпо­середньо на рахунки компаній,що їх виставляють. Клієнт реєструється на сайті системи Portmone.com і підписується на регулярну доставку ра­хунків від «своїх» компаній. Щодо їх надходження система йому повідо­мить електронною поштою або за допомогою SMS на мобільний телефон. Сфера послуг постійно розширюється — тепер клієнти системи можуть проводити оплату за допомогою не тільки комп'ютера, але й мобільного телефону (WAP- та SMS-сервіс) чи за допомогою так званої «голосової авторизації» по телефону. Система Portmone.com працює з січня 2003-го року і оцінює кількість своїх клієнтів у межах 10 тис. чоловік. Дехто ко­ристується сервісом з доставки рахунків, сплачуючи їх іншим способом. Дехто платить регулярно, а дехто — від випадку до випадку. Крім того, рахунки багатьох компаній оплачуються не на сайті системи, а безпосе­редньо на сайтах цих компаній. Система надає і такі послуги. Перші три місяці роботи—безкоштовні. Система спеціально надає людям можливість спробувати, чи зручний для них цей сервіс, оскільки розуміє, що це дещо незвично для них. Після цього у людини є вибір: залишитися в системі чи відмовитися, якщо його щось не влаштовує. Абонентна плата за користу­вання системою для клієнта — 2 грн. на місяць і не залежить від кількості рахунків. Комісія при оплаті рахунків, як правило,компенсується компа­ніями, підключеними до системи, а не клієнтами, хоча екваєринг — це до­рогий вид банківських послуг. У клієнта є вибір і він самостійно вирішує, яким чином він буде платити - через систему чи безпосередньо у банку.

Домашні сторінки іноземних платіжних систем наведено на Рис. 2.4.1-­2.4.8. Конкурентами PayPal є такі сервіси як банк eMoneyMail; Yahoo! PayDirect та інші.

Рис. 2.4.1. Платіжна система PayPal (www.paypal.com)

Рис. 2.4.2. Платіжна система CyberCash (/www.CyberCash.com)

Рис. 2.4.3. Платіжна система eMoneyMail (www2.bankone.com/legal/emoneymail/)

Рис. 2.4.4. Платіжна система PayDirect (biz.yahoo.com/paydirect/)

Рис. 2.4.5. Платіжна система e-gold (www.e-gold.com/)

Рис. 2.4.6. Платіжна система GoldMoney (www.goldmoney.com/)

Рис. 2.4.7. Платіжна система CheckFree (www.checkfree.com)

Рис. 2.4.8. Платіжна система Мо^єх (www.mondex.com)

Домашні сторінки деяких російських платіжних систем наведено на Рис. 2.4.9-20.

Рис. 2.4.9. Платіжна система  CyberPlat  (www.cyberplat.ru)

Рис. 2.4.10. Платіжна система СуЬєгРМ (www.cyberplat.ru/cybercheck/)

На Рис. 2.4.10 показана схема здійснення покупки і здійснення пла­тежу в режимі он-лайн.

Покупець через інтернет підключається до Web-сервера Магазину, фор­мує кошик товарів і направляє Магазину запит на виставляння рахунку.

Магазин у відповідь на запит Покупця направляє йому підписаний своїм електронним цифровим підписом рахунок, у якому вказує:

найменування товару (послуги),вартість товару (послуги),код магазина,час і дату здійснення операції.

З цивільно-правової точки зору цей рахунок є пропозицією укласти договір (оферту).

Покупець підписує своїм електронним цифровим підписом пред'явлений йому рахунок і відправляє його назад у Магазин, роблячи тим самим акцепт. Договір вважається дійсним з моменту підписання По­купцем виставленого йому рахунку. У системі рахунок, підписаний По­купцем, стає чеком.

Підписаний двома електронними цифровими підписами (Магази­ном і Покупцем) чек направляється Магазином на сервер СуЬегСЬеек для авторизації.

СуЬегСЬеек провадить перевірку підписаного чека:

перевіряє наявність у Системі Магазина й Покупця,

перевіряє електронні цифрові підписи Покупця й Магазина,зберігає копію чека в базі даних СуЬегСЬеек.

У випадку позитивного результату перевірки чек відправляється до Банку Покупця ( Банк-Учасник системи, у якому ведеться рахунок клієнта- покупця в системі суьєгрм®) для проведення платежу.

Банк Покупця перевіряє залишок і ліміти коштів на рахунку Покупця. У результаті перевірки формується дозвіл або заборона проведення пла­тежу. Банк Покупця передає результат авторизації СуЬегСЬеек.

При дозволі платежу:

СуЬегСЬеек передає Магазину дозвіл на надання послуги (відпус­ку товару) Банк Покупця переводить кошти з рахунку Покупця в Банк Магазина Банк Магазина зараховує кошти на рахунок Магазина Магазин робить послугу (відпускає товар).

При забороні платежу:

CybeгCheck передає Магазину відмову від проведення платежу

Покупець одержує відмову з описом причини

Покупець повністю контролює процес здійснення покупки.

У якості документального підтвердження укладеної угоди в кожної сторони залишаються підписані електронним цифровим підписом чеки, що засвідчують факт здійснення угоди й мають юридичну чинність.

Можна переконатися в простоті, швидкості й зручності описаної тех­нології,зареєструвавшись у тестовому режимі Системи суьєгрм®.

Виписка по рахунку Покупець запитує виписку про стан свого рахунку, підписуючи за­пит своїм електронним цифровим підписом.

CybeгCheck перевіряє код Покупця і його електронний цифровий підпис.

При позитивних результатах перевірки CybeгCheck направляє Бан­ку запит на виписку, одержує виписку й перенаправляє її Покупцеві у вигляді криптографічно перетвореного тексту з електронним цифровим підписом CybeгCheck.

Покупець одержує повідомлення, провадить перевірку підпису CybeгCheck і здійснює зворотне криптографічне перетворення виписки.

Покупець зберігає виписку на своєму комп'ютері.

Запит про проходження платежів Покупця в Магазині

1. Покупець запитує інформацію про проведені їм у даному Магазині платежі, указуючи свій код у Системі CyberPlat®.

На підставі отриманого коду Магазин надає інформацію про платежі даного Покупця.

Рис. 2.4.11. Платіжна система CyberPlat (www.cyberplat.ru/cybercheck/)

На Рис. 2.4.11 показана схема інформаційної взаємодії за допомогою захищеного протоколу.

Покупець через Інтернет підключається до Web-Сервера Магазина, формує кошик товарів і вибирає форму оплати по кредитних картках.

Магазин формує замовлення й переадресує Покупця на авторизаційний сервер CyberPOS. Вся інформаційна взаємодія між Магазином і CyberPOS відбувається за допомогою захищеного протоколу SSL і засвідчуєть­ся електронний цифровий підпис сторін.

CyberPOS установлює з Покупцем з'єднання по захищеному прото­колу (SSL) і приймає від Покупця параметри його кредитної картки. Інфор­мація про картку передається в захищеному вигляді тільки в CyberPOS і не надається Магазину при операціях Покупця.

CyberPOS перевіряє наявність Магазина в Системі, перевіряє відповідність операції встановленим системним обмеженням. За резуль­татами перевірок формується заборона або дозвіл проведення авторизації трансакції в карткову платіжну систему.

При забороні авторизації:

CybeгPOS передає Покупцеві відмову з описом причини,

CybeгPOS передає Магазину відмову з номером замовлення.

При дозволі авторизації:

CybeгPOS передає її в процесинговий центр Банку.

Запит на авторизацію передається через закриті банківські мережі банку-емітенту картки Покупця або процессинговому центру карткової платіжної системи, уповноваженому банком- емітентом.

При позитивному результаті авторизації, отриманому від карткової платіжної системи:

Процесинговий центр Банку передає CybeгPOS позитивний ре­зультат авторизації,

CybeгPOS передає Покупцеві позитивний результат авторизації,

CybeгPOS передає Магазину позитивний результат авторизації з номером замовлення,

Магазин робить послугу (відпускає товар),

Банк зараховує кошти на рахунок Магазина відповідно до існую­чих договірних відносин між Банком і Магазином.

При відмові в авторизації:

Процесинговй центр Банку передає авторизаційному серверу відмову у проведенні платежу,

CybeгPOS передає Покупцеві відмову з описом причини,

CybeгPOS передає Магазину відмову з номером Замовлення

.

Рис. 2.4.12. Платіжна система Assist (www.assist.ru/about/)

Платіжна система ASSIST створена петербурзькою компанією Reksoft (www.reksoft.ru), провідною російською компанією в області системної інтеграції, консалтингу в області інформаційних технологій і розробки програмних рішень. ASSIST був запущений в експлуатацію у квітні 1998 р. як платіжний інтернет-шлюз. Однією з основних завдань ASSIST було забезпечення платежів по кредитних картах для кращого російського інтернет-магазина ПРО3він (www.ozon.ru).ПРО3він і в цей час один із ключо­вих клієнтів ASSIST.

Повний комерційний запуск системи електронних платежів ASSIST відбувся у квітні 1999 р. У цей же час почалися переговори з рядом вели­ких банків і процесингових компаній. В 2000 році ASSIST підключився до «Альфа-Банку» і банка, що обслуговується процесингом « Стб-Кард», а наприкінці 2001 р. - до процесингового центра компанії UCS.

За допомогою платіжної системи ASSIST Альфа-Банк уперше в Росії застосував технологію SET™ для проведення платежів через інтернет. А в березні 2002 року ASSIST став першою системою інтернет-платежів у Росії, що реалізувала в російськомовному інтернеті послуги з надання веб- сервісів для своїх клієнтів.

У квітні 2002 р. відбулося відділення проекту ASSIST від компанії Рексофт. Був розширений відділ технічної підтримки й створена група моніторингу транзакцій по кредитних картах. Була створена й відпрацьо­вана спеціалізована методика додаткового фрод-моніторингу, пропоно­вана інтернет-магазинам.

В 2003 р. ASSIST здійснив підключення систем електронних платежів, таких як WebMoney, Яндекс.Деньги, CreditPilot і Е-Е-Рогї.Таким чином, до стандартного набору кредитних карт (VISA, MASTERCARD) додалися електронні гаманці, що дозволяють вирішити питання мікроплатежів (тоб­то платежів на суму 3 євро й менш).

У серпні 2003 р. компанією ASSIST створена й запущена в дію техно­логія більше безпечних і зручних платежів по банківських пластикових картах на базі ідентифікатора Assist®ID. Технологія викликала широкий інтерес у банків і власників карт і отримала широке поширення серед по­купців магазинів системи ASSIST, як у Росії, так і по усьому світі.

Рис. 2.4.13. Платіжна система rapida (rapida.ru)

Рис. 2.4.14. Платіжна система PayBot (paybot.com/)

Рис. 2.4.15. Платіжна система Portmone (portmone.com.ua/)

Рис. 2.4.16. Платіжна система PayCash (www.paycash.ru)

Рис. 2.4.17. Платіжна система Money.Yandex (www.paycash.ru)

Рис. 2.4.18. Платіжна система Webmoney (webmoney.ru/)

Рис. 2.4.19. Платіжна система e-port (e-port.ru)

Рис. 2.4.20. Платіжна система  kreditpilot (www.kreditpilot.ru/html/index.html) Домашні сторінки українських платіжних систем наведено на Рис. 2.4.21-22.

Рис. 2.4.21. Платіжна система ітопеу (www.imoney.com.ua)

Рис. 2.4.22. Платіжна система UkrMoney (ukrmoney.com) С2В платежі з використаням платіжних карток

Найбільшими брендами платіжних карток є American Express (americanexpress.com/cards), Discover (creditcards.com), MasterCard (mastercard.our-money.com) та Visa (corporate.visa.com). Історія American Express починається з 1958 року, Discover — з 1985, MasterCard та Visa у 1966 (Рис. 2.4.23-25).

Рис. 2.4.23. Web-сторінка системи платіжних карток American Express

Рис. 2.4.24. Web-сторінка платіжних карток Discover

Рис. 2.4.25. Web-сторінка платіжних карток Visa

Розглядаючи форми електронних платежів, потрібно пам'ятати дві речі. По-перше, на самому початку більшість з крупних банків, які ввели платіжні картки, втратили великі суми грошей. І так було до 1982 року, коли використання платіжних карток почало значно зростати. По-друге, це зростання було пов'язано з багатьма факторами, серед яких були спри­ятливі судові справи, які дозволили банкам ввести високі процентні став­ки, покращення загальної економічної ситуації та застосування у вели­ких обсягах масового маркетингу з розсилкою по пошті безкоштовних платіжних карток. Взяті разом, ці фактори сприяли розповсюдженню практики застосування платіжних карток. В результаті покупці отримали можливість використовувати платіжні картки при умові, що торгова ус­танова їх приймає. А торгові установи були готові їх приймати при умові, що кількість покупців, які користуються платіжними картками, буде знач­ною. Зараз індустрія платіжних карток та пов'язана з ними електронна інфра­структура розповсюджена скрізь. Саме в цьому полягає причина того, що платіжні картки почали панувати у світі он-лайн — кожний мав їх, а елект­ронна інфраструктура для обробки карток була вже встановлена на місцях в торгових установах. Ось тоді Е-комерція і прийшла на Інтернет.

Типи платіжних карток Не всі платіжні картки однакові. Можна виділити три основних типи платіжних карток (табл. 2.4.3).

Таблиця 2.4.3.

Типи

Пояснення

Кредитні картки

Кредитні картки надають кредит їх володарю для здійснення покупок у межах, встановлених емітентом карток. По кредитній картці дуже рідко здійснюється щорічна виплата. Замість цього інтерес власника полягає у річному проценті з несплачених балансів. Процентна ставка звичайно є дуже високою і, якщо власник запізнюється зі здійсненням платежів, то процент може перевищити 20%. Visa і MasterCard домінують серед кредитних карток. Серед карток всіх типів доля кредитних карток Visa і MasterCard складає приблизно 50%.

Розрахункові картки

Фінансовий баланс на розрахунковій картці повинен бути повністю сплаченим після отримання місячної виписки з рахунку. З технічної точки зору власник катрки отримує ссуду на 30-45 днів, яка дорівнює балансу місячної виписки з рахунку. American Express's Green Card є лідером серед розрахункових карток, а після неї йде картка Discover.

Дебетові картки

При користуванні дебетовою карткою вартість купленого виробу береться безпосередньо з поточного рахунку депозита власника. Передача коштів з рахунку власника на рахунок продавця здійснюється протягом 1-2 днів. MasterCard і Visa домінують серед дебетових карток в усьому світі, хоча в Європі - переважають картки MasterCard/Europay (раніше Eurocard).

Існують особливості у користуванні платіжними картками в різних країнах. У США кредитні картки використовуються в більшості ви­падків платежів за покупки картками, хоча протягом останніх років спостерігається зростання використання дебетових карток. У Вели­кобританії і Франції користування платіжними картками широко роз­повсюджене. У Німеччині платіжними картками користуються мен­ше. У Великобританії близько 70% проплат за товари здійснюється за допомогою дебетових карток, у Франціїї ця цифра дорівнює 100%, а в Німеччині — близько 80%.

Як відзначалося, кредитні картки є найбільш популярним методом оплати у випадку В2С комерції на ІнтернетіДеякі В2С сайти приймають розрахункові картки (такі як American Express і Discover), але значна більшість покупок здійснюється за допомогою кредитних карток Visa та MasterCard.

Учасники процесу застосування кредитних карток.

Процес застосування кредитних карток в режимах офлайн та онлайн включає багато учасників (табл. 2.4.4).

Таблиця 2.4.4.

Учасники

Пояснення

Власник картки

Покупець або корпоративний клієнт, який використовує кредитну картку для оплати покупки.

Продавець

Юридична особа, що приймає кредитні картки і пропонує товари та послуги в обмін на здійснення платежу.

Емітент карток

Фінансова установа (як правило це банк), що відкриває рахунок для власника кредитної картки і надає кредит.

Екваєр

Фінансова установа (як правило це банк), що відкриває рахунок для продавця і приймає ваучери або інші фінансові папери.

Асоціація платіжних карток

Асоціація емітентів і екваєрів, яка створена для захисту та рекламування бренду платіжних карток, для встановлення та впровадження правил користування та прийняття до оплати банківських кредитних карток їх членів, а також для підтримки мережі, що з'єднує членські фінансові установи. Бренд дозволяє трансакцію на основі кредиту і гарантує оплату продавцям.

Третя сторона

Стороння установа, що виконує деякі з функцій емітента, екваєра та асоціації платіжних карток, включаючи збирання продавців, обслуговування терміналів для зчитування карток і виконання попередньої обробки даних для підготовки рахунку для клієнта.

 

Як приклад розглянемо покупку CD-дисків через Web-сайт за допо­могою кредитної картки. Покупцю потрібно додати CD-диски до своєї валізки і перейти на сторінку розрахунків (checkout page). На цій сторінці потрібно вибрати метод доставки дисків і ввести інформацію по кредитній картці. Розрахункова сторінка безпечна, тому що введена інформація за­хищена за допомогою SSL шифрування. Після натискання кнопки дляприйняття інформації дані сторінки передаються продавцю. Звідти інфор­мація разом з ідентифікаційним номером продавця передається екваєру продавця (або третій стороні). Екваєр надсилає інформацію до банка- емітента покупця для перевірки. Емітент надсилає відповідь (підтверд­ження або ні) назад екваєру, який передає цю інформацію продавцю. На­решті надходить повідомлення і до продавця. Весь процес займає декіль­ка секунд. Після завершення трансакції емітент реєструє операцію.

Потрібен час, досвід, кошти, програмне та апаратне забезпечення для встановлення зв'язку в режимі он-лайн між системами Е-комерції про­давця та екваєром продавця або третьою стороною. Розуміючи труднощі, пов'язані з цим завданням, декілька продавців зараз пропонують шлюзи для кредитних карток, які зв'язують системи продавців з кінцевими системами обробки кредитних карток.

Інтернет-системи кредитних карток

Основним засобом оплати товарів через інтернет є кредитні картки. Кредитна картка — це банківська платіжна картка, яка показує, що її влас­ник має відкритий кредит. Одною з найбільш популярних систем для їх застосування була розроблена компанією CyberCash. Їх система CashRegister працює шляхом з'єднання з Web-сайтом з будь-ким, хто придбав або ліцензував систему CashRegister. Таке з'єднання виконуєть­ся за допомогою додатка до програми та HTML кодів, які зберігаються на Web-сайті продавця.

Коли покупець заповнює форму на Web-сайті роздрібного продавця, інформація з його кредитної картки, що була використана для здійснення покупки, відсилається безпечно до системи CashRegister, яка потім пере­віряє правильність трансакції, виконуючі такі дії як:перевірка номеру кредитної картки; перевірка того, чи не була кредитна картка викрадена,та чи не порушуються обсяги дозволених покупок. Якщо трансакція здійснюється правильно,то система CashRegister дебетує рахунок покуп­ця, кредитує рахунок продавця і надішле інформацію продавцю, що куп­лений товар вже можна відіслати покупцю. Це лише один з прикладів роботи платіжної системи кредитних карток, але існує багато інших. Всі без виключення вони мають серйозну систему захисту, яка базується на протоколі SSL та брандмауерах, які убезпечують фінансові трансакції.

Смарт-картки

Одним з останніх представників платіжних карток є смарт-картка. Смарт-картка виглядає точно таким же чином, як і будь-яка пластикова платіжна картка, але відрізняється наявністю приєднаного мікрочіпа. Вставлений мікрочіп може мати або мікропроцесор і чіп пам'яті, або лише чіп пам'яті з непрограмованою логікою. Мікропроцесор може добавляти, витирати та маніпулювати інформацією на картці, тоді як чіп пам'яті може виконувати лише предписані операції. Мікропроцесор не є автономним, функціонально завершеним комп'ютером. Програма та дані повинні вводи­тися за допомогою деякого іншого пристрою (такого як зчитувач карток).

Всі смарт-картки повинні конструюватися з високим ступенем за­хисту даних і мати можливісь працювати в екстремальних умовах, пов'я­заних з високими та низькими температурами, коливаннями напруги та недбайливим використанням.

Смарт-картки забезпечують доступ або до значних фінансових актівів (наприклад, E-cash), або важливої інформації (наприклад, медичних звітів). Взагалі смарт-картки є більш безпечними, ніж звичайні платіжні картки.

При викраденні платіжної картки легко побачити номер картки та підпис власника. Хоча підробити підпис важко, існує багато ситуацій, коли для здіснення покупки потрібен лише номер картки. Єдиним захистом влас­ника картки є те, що існує обмеження на суму відповідальності (наприк­лад, у США ця сума дорівнює 50 дол. США). Якщо викрадають зарані оплачену картку (наприклад, телефонну картку), то тоді вам не повезло.

З іншого боку, якщо викрадають картку з мікропроцесором, то тоді не повезло грабіжникам. На картці з мікропроцесором неможливо поба­чити номер картки. Перед тим, як нею користуватися власник повинен ввести PIN (personal identification number — персональний ідентифікацій­ний номер), який зберігається на картці. Теоретично можливо взламати таку картку. Але більшість сарт-карт зараз зберігає інформацію у зашиф­рованому вигляді. Одна й та сама картка може як шифрувати, так і де­шифрувати дані при завантаженні або зчитуванні їх з картки. У зв'язку з цим можливість взламування такої картки класифікується як низька, ос­кільки затрати перевищують можливу вигоду.

Як будь-який комп'ютерний пристрій, чіп смарт-картки повинен мати операційну систему для роботи з прикладними програмами та мову про­грамування, за допомогою якої будуть записуватися такі прикладні про­грами. Історично так склалося, що використання смарт-карток було по­в'язано зі спеціальними системами, в яких тісно переплелись операційна система та прикладні програми. Ці прикладні програми було розроблено невеликою групою спеціалізованих компаній. Для компаній, що еміту­ють картки (наприклад, для банка) це означало, що їм потрібно звернути­ся до розробника специфічного програмного забезпечення за операцій­ною системою та чіпом для кожної послуги, яку вони збираються впро­ваджувати. Аналогічно, власники карток повинні мати різні картки для отримання різних послуг. Нещодавно була розроблена багатоцільова смарт- картка з набором нових операційних систем, що зробило більш доступ­ним світ смарт-карток для значно більшої кількості розробників приклад­ного програмного забезпечення.

Очікуване збільшення використання смарт-карток пов'язують з їх важливими застовуваннями.

Цифрова готівка В середині 90-х років минулого століття Е-комерція лише розпочина­лась. Більшість аналітиків передбачувала, що покупці не захочуть вико­ристовувати свої кредитні картки на інтернеті. Вони вважали, що будуть потрібні інші схеми, зокрема електронні гроші.

Компанія DigiCash запропонувала продукт під назвою еСаБИ — елек­тронний еквівалент паперових грошей та монет. Протягом свого корот­кого життя компанії DigiCash лише вдалося залучити до співпраці один американський банк, після чого через декілька місяців компанія збанк­рутувала.

Схожа доля спіткала і інші перші платіжні схеми з використанням електронних грошей. Після перших спроб компанія CyberСash започат­кувала платіжну послугу під назвою СуЬегСо^. Компанія CyberСash (www.cybercash.com) зараз є одним із лідерів серед провайдерів з обробки кредитних карток в режимі онлайн (Рис. 2.4.27)

.

Рис. 2.4.27. Платіжні сервіси CyberCash (www.cybercash.com)

В принципі, цифрова готівка має великий сенс. Вона захищена, вона анонімна і може використовуватись для підтримки мікроплатежів, які з економічної точки зору не можуть бути підтриманими платіжними карт­ками. З практичної точки зору здається, що незручності,пов'язані з необ­хідністю відкрити рахунок і завантажити необхідне програмне забезпечен­ня, або встановити спеціальну систему Е-комерції, та труднощі з накопи­ченням необхідної критичної кількості користувачів будуть переважені вигодами від користування електронною готівкою. Тим не менш, не зва­жаючи на згадані перешкоди, з постійною регулярністю зараз спостерігаєть­ся поява нових схем електронної готівки, або щонайменше альтернатив платіжним карткам. Ці схеми можна згрупувати за різними категоріями, що включають: електронну готівку і альтернативи кредитним карткам; кар­тки для накопичування коштів; програми з підрахунку балів для надання винагород постійним покупцям; Р2Р платежі особа-особі і подарунки.

Ідея цифрової готівки проста: клієнт купує частину кредиту у продавця цифрової готівки. Оплата проводиться звичайним шляхом, якщо мова йде про відсилку чека до компанії цифрової готівки. Існує навіть одна схема цифрової готівки InterCash, за якою картки продаються у звичай­них роздрібних торгових точках. Покупець цифрової готівки може потім використати її на торгових сайтах, які приймають таку готівку. Головною перевагою такої моделі є те, що покупець не повинен мати кредитну кар­тку: оплату за цифрову готівку можна здійсними іншими способами, зок­рема відіславши чек.

Системи для мікроплатежів Значна кількість товарів продається через Інтернет у відносно неве­ликій кількості: різні шрифти, програми загального користування та не­великі графічні програми можуть продаватися за декілька доларів. На жаль, грошові трансакції нижче деякої границі часто з фінансової точки зору здійснити неможливо: вартість трансакції з кредитної картки продавцю перевищить вартість покупки. Системи для мікроплатежів вирішують цю проблему. Така система накопичує невеликі платежі, які робляться по­купцем протягом місяця або кварталу, і потім виставляє рахунок корис­тувачу. Яким чином виставляються рахунки залежить від схеми мікро- платежу. Наприклад, схема може бути організована аналогічно системі цифрової готівки, де користувач відкриває рахунок, який дебетується при здійсненні покупки. В іншому, більш популярному випадку, раху­нок за покупку додається до місячного рахунку провайдера за користу­вання Інтернетом, або до рахунку одної з компаній, послугами якої кори­стується покупець. Мікроплатежі характеризуються тим, що "монети" приймаються продавцем без звернення до банку.

В2В платежі Якщо кредитні картки є інструментом для С2В платежів, то вони не підходять для платежів типу В2В. Традиційно платежі між компаніями здійснювались за допомогою чеків, передач даних в електронному виг­ляді (EDT) або електронного переведення коштів (EFT). Нормою для не­великих покупок також була оплата чеком. Але проблема полягає в тому, що це коштує досить дорого. Саме тому зараз основні представники кре­дитних платіжних карток — Visa, MasterCard та American Express — нама­гаються переконати компанії використовувати спеціальні картки для по­купок для того, щоб розширити процес закупівель на покупки з великими обсягами і малими цінами. Згідно з проведеними у США дослідженнями перехід від використання чеків до карток для покупок може знизити се- редню вартість трансакції. Вартість трансакції включає витрати на закупку (пошук фінансових джерел/замовлення), перевірка і узгодження банківсь­ких даних, вартість здійснення оплати та витрати на інтеграцію даних.

Картки для покупок є спеціальними платіжними картками, що авто­матично не поновлюються і випускаються лише для службовців та підприємців для здійснення покупок та оплати за не стратегічні матеріали і послуги (наприклад, папір для принтерів, офісні поставки, комп'ютерні поставки, ремонт та обслуговування техніки, кур'єрські послуги і тимча­сові трудові послуги.

С2В платежі є відносно невеликими і не потребують великих бюрокра­тичних зусиль: після перевірки один рахунок (покупця) дебетується, а інший рахунок (продавця) кредитується. В2В платежі, напроти, зазвичай є дуже великими і включають велику кількість складних процедур у відпо­відності до фінансових і бюрократичних стандартів, а також процедури, яких повинні дотримуватись як покупець, так і продавець

(Рис. 2.4.28).

Рис. 2.4.28. В2В платежі в системі PayMode (corp.bankofamerica.com)

Типовою схемою, яка автоматизує фінансові трансакції між різни­ми бізнесами, є Clareon (Рис. 2.4.29). Набір процедур, які виконуються при здійсненні трансакції за допомогою Clareon, є наступними:

Покупець і продавець домовляються щодо фінансової трансакції.

Продавець пересилає інвойс покупцю через інтернет.

Покупець пересилає авторизоване повідомлення системі Clareon.

Це означає початок фінансового взаєморозрахунку.

Система Clareon дебетує і кредитує будь-які рахунки.

Система Clareon надсилає як покупцю, так і продавцю дані у

формі, яка сумісна з їх стандартами і процедурами.

Рис. 4.29. Фінансові трансакції в системі Clareon (www.echeck.org/overview/consortium/clareon.html). Це схоже на процедури, пов'язані з трансакціями по кредитних карт­ках. Основна відміна полягає у заключному кроці, при виконанні якого Clareon пересилає дані у формі, яка може оброблятися комп'ютерними системами як покупця, так і продавця. В нашому різноманітному світі ці дані будуть різними, і часто дуже суттєво, від продавця до продавця і від покупця до покупця.

Як і в будь-якій платіжній системі, в Clareon використані сучасні сис­теми захисту. Наприклад, цифровий підпис створюється тоді, коли поку­пець авторизує оплату за товар або отриману послугу.

Р2Р платежі Р2Р платежі (особа-особі) є одними з найновіших платіжних схем, застосування яких швидко зростає. Вони надають можливість пересила­ти кошти від одної особи до іншої з різними цілями, такими як повернен­ня боргу другу, оплата за покупку на аукціоні в режимі он-лайн, пересил­ка грошей студентам в гуртожиток університету або пересилка подарунку членам родини. Одною з перших компаній, яка запропонувала таку пос­лугу була PayPal. Ця компанія заявила, що має 4,5 млн. рахунків клієнтів, що обробляє 25% всіх трансакцій на eBay і що через її сервери (Crockett 2000) проходять щорічно платежі на суму 2 мільярд. дол. США. Хоча PayPal не є прибутковим, цей вид діяльності звернув на себе увагу багатьох інших компаній, які починають таку діяльність.

Віртуально надання всіх цих послуг здійснюється абсолютно однако­во. Уявіть собі, що ви бажаєте переслати гроші декому через інтернет. Перш за все, ви вибираєте компанію, що надає необхідний сервіс, і відкри­ваєте рахунок. Це включає створення імені користувача і пароля, надання адреси своєї електронної пошти, даних кредитної картки або номера банківського рахунку. Потім ви переводите кошти на свій рахунок за допо­могою вашої платіжної картки або банківського рахунку. Як тільки на рахунку опинились кошти, ви вже готові до пересилки грошей. Ви входи­те до свого рахунку за допомогою імені користувача та пароля. Ви вказує­те адресу електронної пошти тої особи, яка має отримати гроші, та суму грошей, яку бажаєте переслати. Електронна пошта пересилає повідом­лення за вказаною адресою. Електронна пошта містить також з'єднання з Web-сайтом обраної компанії. Коли реципієнт натискає на кнопку з'єднання, то його починають обслуговувати. Реципієнта попросять дати рахунок, на який переслані гроші буде переведено. Після цього реципієнт може перевести гроші з цього свого рахунку на свою кредитну картку або банківський рахунок.

Хоча всі сервіси працюють схожим чином, все ж таки існують відмінності. Наприклад, сервіс c2it бере за здіснення трансакції 2 дол. США, не надає гарантій відносно можливого шахрайства і вимагає пере­силки по пошті документального підтвердження, якщо гроші перерахо­вуються на банківський рахунок. В той же час, сервіс PayPal є безкоштов­ним, надає гарантії відносно захисту від шахрайства і не вимагає жодних документів для банківських трансферів.

Електронні чеки

В наш час у США банки спроможні безпосередньо обмінювати чеки і представляти чеки до Федеральної резервної системи або приватних роз­рахункових палат для регіональної або національної інкасації чеків. В процесі клірінгу чеки проходять через обладнання сортування, яке зчи­тує нанесені магнітні символи знизу чека і розміщує чеки по ячейках. Стандарт MICR, розроблений у США групою банків в 50-х роках мину­лого століття, дозволив значно покращити платіжний процес завдяки можливості автоматизувати обробку чеків. Згідно стандарту MICR по­винна міститися така інформація як індекс маршрутизації, за допомогою якого можна ідентифікувати банк призначення, суму платежа і номер ра­хунку платника. Банк платника потім кредитується на суму проплати і ці кошти переводяться на рахунок платника. Потім чек фізично транспор­тується до банка (трансанта) машиною або літаком і представляється бан­ку (трансанту) клірінговою установою, де сума проплати дебетується бан­ком платника згідно з номером рахунку платника. Платник потім отри­мує фізично погашений чек з банку при оформленні наступної виписки по рахунку.

Більше 70% безготівкових платежів у США здійснюється за допомо­гою чеків. Сьогодні американські покупці, бізнесмени та урядові юри­дичні особи щорічно виписують близько 70 мільярдів чеків. Вартість об­робки цих чеків складає близько 1% валового внутрішнього продукту. В цю суму не включається сума шахрайства, пов'язаного з чеками, яка оці­нюється у 53 мільярда дол. США щорічно.

Ці суми якраз і є основними рушійними силами для переходу на елек­тронні чеки, які представляють собою електронну версію паперових чеків і можуть використовуватися всіма банківськими клієнтами-володарями чекових рахунків. Електронні чеки "працюють" аналогічно до паперо­вих чеків, але чисто в електронній формі.

За оцінками фахівців лише у США використання електронних чеків може дати економію на суму від 2 до 3 мільярдів дол. США щорічно: зби­рання чеків в режимі он-лайн (850 млн. дол. США на рік), повідомлення в режимі он-лайн щодо повернення чеків (450 млн. дол. США на рік), обрізування паперових чеків в банку первинного депозитування (600 млн. дол. США на рік), створення нових можливостей управління готівкою (700 млн. дол. США на рік).

Електронні чеки містять ту ж саму інформацію, що і паперові чеки, можуть використовуватися точно таким же чином, спираються на ті ж юридичні норми і виконують аналогічні функції.

Сервіс eCheckSecure (Рис. 2.4.30) надає програмне забезпечення, яке дозволяє здійснювати покупки і отримувати послуги за допомогою елек­тронних чеків. Системи електронних чеків працюють на більшості сайтів В2С. Коли покупець для оплати покупки обирає електронний чек, його просять надати інформацію щодо маршрутизації чека, номера рахунку і номер чека.

Рис. 2.4.30. Система електронних чеків eCheckSecure (www.troygroup.com/ACHSoftware/Products/InternetCheckPayment/)

Після вводу даних і прийняття відповідної форми дані перетворю­ються системою eCheckSecure в електронний чек, який може бути без­печно переданий до мережі Автоматизованого клірінг центру. Це стан­дартна методика, що використовується більшістю банків та фінансових установ. Після перевірки інформації продавець отримує авторизацію, а покупець отримує електронне підтвердження щодо розміщення замов­лення. Взаєморозрахунок по трансакції завершується за участю Автома­тизованого клірінг центру і кошти депозитуються у банку продавця про­тягом 2-4 робочих днів.

Для роботи з електронними чеками існує дві основних технології. Першою є спеціальна мова FSML (Financial Services Markup Language), яка використовує теги аналогічно мові HTMP для створення Web-сайтів. Теги використовуються для створення повідомлень для електронних пла­тежів, які містять дані електронних чеків, дані для авторизації платежу в Автоматизованому клірінг центрі, дані для авторизації трансакції та інфор­мацію щодо типу чека. Другою базовою технологією є цифрові підписи. В цьому випадку цифрові підписи застосовуються до блоків з повідомлень FSML, а не всього повідомлення в цілому. Крім того, підтримуються підпи­си змінних типів, основний підпис, додатковий підпис, візування та нотаріальне свідчення.



загрузка...