Розмежування економічного простору на легальний, офіційно дозволений і нелегальний, паралельний, прихований, двоїстість усього економічного простору набули відносно відчутних меж уже на стадії формування ранніх держав.
На противагу цьому системні дослідження явищ тіньової економіки з’являються лише в кінці 60-х років ХХ століття. Це пов’язано з тією особливою роллю, яку відіграють відносини управління як провідна ланка суспільних відносин після Другої світової війни, а особливо з початку 70-х років, а також з особливою небезпекою щодо їх ураження з боку криміногенних чинників, з тими величезними збитками, що їх завдають суспільству економічні злочини (на два порядки вищі за обсягом для розвинутих країн порівняно з традиційною злочинністю) і необхідністю розробки відповідної системи заходів захисту від цих проявів. Крім того, для розуміння того факту, що дослідження тіньової економіки стали можливі саме із зазначеного періоду, слід відзначити ту особливу гносеологічну роль, яку дослідження відносин управління після Другої світової війни відіграли у виявленні змісту поняття “тіньова економіка”. Для цього нам необхідно звернутися до загальносистемних уявлень, які тут доречні.
Нормальна (тобто вільна від патології) економіка – це результат постійної здатності її пристосовуватися до безперервної зміни умов її розвитку і потреб суспільства. При певному зниженні цих можливостей в економіці відбуваються такі зміни, які призводять до порушення її здатності відтворювати свою структуру, функції та підтримувати тотожність внутрішнього середовища.
Хворобою економічного організму (або кризовою економікою) можна назвати порушення нормального функціонування економіки, тобто відповідності її структури і функцій, а також здатності її регулятивних систем підтримувати тотожність внутрішнього середовища (гомеостазу), при дії на нього порушуючих агентів, внаслідок чого різко знижуються його захисні та адаптивні можливості.
Кризова економіка є патологією економічного організму, його хворобою. Як і в хворобі, в кризовій економіці існує два взаємопов’язані, протилежно направлені витоки — один пов’язаний із реакцією організму протистояти хворобі, інший — власне патологічний — злам організму, в даному разі, економічного, викликаного деструктивною дією на його економічні відносини.
Велике значення для розуміння змісту специфічних механізмів існування кризової економіки, особливостей її структурних порушень має увага до механізмів порушень регулятивних функцій управління в економічній системі. Як і в будь-якому розвиненому організмі, де існує узгоджена взаємодія центральної та периферійної управлінських систем, так і в соціально-економічному однією із центральних проблем є проблема забезпечення узгодженого інформаційного зв’язку і функціонування централізованих і периферійних вузлів управління економікою. Порушення цього зв’язку, певне протистояння розвитку централізованих і периферійних систем управління як одна із головних форм кризової економіки призводить, зокрема, до такого розвитку економічних процесів на рівні основних її ланок, який з точки зору централізованих органів управління існує поза їх контролем а в соціальному – має зворотний, протилежний вектор спрямування, тобто виступає як соціально ворожий. Явище кризової економіки, позв’язане з соціальним її протистоянням до головних макроуправлінських механізмів і існуванням їх поза управлінським контролем і є так званою тіньовою економікою. Інтенсивність соціального протистояння ланок управління може бути різною: від помірного, соціально-негативного до соціально-небезпечного. Але варто підкреслити, що всі ланки тіньової економіки не є просто окремими зонами кризової економіки, а утворюють систему тіньової економіки з органічно пов’язаними внутрішніми механізмами.
Слід зазначити, що критерій поділу економічного простору на офіційний та тіньовий не абсолютний, він відносний і визначає тільки спрямування розвитку сегмента економічного простору, який перебуває під впливом периферійної системи управління, яка є антагоністичною до інтересів централізованих систем управління. Поділ економічного простору на соціально-позитивний (офіційний) чи соціально-негативнийіснуєтількивмежахопозиції: скерованість центральних ланок управління – скерованість периферійних ланок управління, а не в межах іншої системи координат і якогось іншого абстрактного критерію поділу простору на дві зони. Те, що скероване периферійними системами управління проти вектора розвитку, який задають централізовані ланки управління (хоча б навіть цей вектор і суперечить докорінним інтересам суспільства) і виявляється у порушенні системи інформаційних зв’язків, обліку, контролю, звітності і т.ін., є тіньовим. Тому недоцільно казати про існування соціально-позитивної чи навіть соціально-нейтральної складової тіньової економіки. Вона виступає як суцільно соціально-негативна система стосовно інтересів централізованих ланок управління. Але соціальна небезпека окремих її ланок, консолідуюча роль навколо найбільш соціально-небезпечних, кримінальних її складових, різна.
Таким чином, визначальним, структурно-функціональним елементом економічної системи, який впливає на соціальну якість кризової економіки, на існування її форми — тіньової економіки, є система управління. Вона забезпечує поворот підпорядкованих їй ланок економіки, форм їх діяльності в певну соціальну якість, тому і основні резерви боротьби з тіньовою економікою закладені в сферу управління.
Два витоки кризової економіки не існують відокремлено, вони прояв діалектики єдності і боротьби протилежностей. Існує два різновиди зламу економіки на користь тінізації – зовнішній та внутрішній. Зовнішній вид зламу економіки пов’язаний із зайвим (надлишковим) втручанням держави через систему управління в діяльність суб’єктів господарювання, надлишковими обмеженнями, заборонами, а також податковим чи іншим фіскальним тиском щодо їх діяльності; з позаекономічним (у тому числі протиправним) та економічним тиском на господарюючого суб’єкта з боку інших суб’єктів господарювання, управління, кримінальних елементів – який економічний організм розцінює як патогенний і спонукає його на захисну реакцію.
Внутрішній вид зламу пов’язаний із девіантною економічною поведінкою суб’єктів господарювання основними ланками економіки, з їх кримінальним, економічним чи позаекономічним протистоянням інтересам макроуправлінських органів.
Таким чином, “кризова” економіка як патологія економічного організму є єдністю двох протилежних тенденцій — руйнівної та захисної, які перебувають у постійній боротьбі. Ця боротьба — головне, що “створює” кризову економіку, її сутність, вона визначає спрямованість, динаміку “хвороби”, тобто певне протистояння стосовно нормального стану економіки.
Тіньова економіка є таким частковим проявом кризової економіки, для якого характерне чітко виражена дисфункція основних регулятивних управлінських процесів у системі, ураження її інформаційних функцій, втрата здатності виконувати системні регулятивні функції, порушення зв’язку між центральними і периферійними центрами інформаційних процесів. Тіньова економіка — це такий вид процесів у кризовій економіці, які проходять поза офіційним контролем та обліком, як правило, такий вид діяльності пов’язаний з ухилянням від оподаткування доходів.
Кризова та тіньова економіка значно зростають, зрозуміло, в умовах, коли економіка країни перебуває або в екстремальному стані (війна, післявоєнні диспропорції), або в стані кризи, деформацій, викликаних перехідними процесами. Так,правовастатистикасвідчитьпробурхливезростаннязлочинностівРосіїупореформений (після 1861 р.) період: кількість убивств зросла у десять разів, крадіжок — у п’ять; на Заході у роки так званої “великої депресії” (1929-1933 рр.) і в колишньому СРСР (поширення бандформувань у повоєнні 1945-1948 рр.); різке зростання обсягів тіньової економіки у всіх країнах СНД тощо. Однак саме існування кризової та тіньової економіки іманентновластиве стану здорової,нормальної економіки, тіньова економіка завжди утримується у нормальному економічному організмі як певний обмежений, об’єктивний процес, який, проте, може набувати таких масштабів, який загрожує самому існуванню суспільного організму.
Важливе значення для дослідження сутності тіньової економіки має аналіз соціально-економічної якості тих відносин, які її утворюють.
Існуючі дослідження соціально-економічної якості відносин тіньової економіки дають широкий спектр поглядів: від суто негативної, паразитичної зони економічних відносин до однієї із найефективніших ланок господарювання, яка поза межами бюрократичного втручання демонструє високий рівень ефективності менеджменту і орієнтації на ринкові вимоги; від архаїчних профеодальних відносин до найбільш просунутої якості сучасного ринку.
На наш погляд, соціально-економічна якість відносин тіньової економіки не відрізняється від якості інших секторів господарювання. Різниця між ними лише (і це істотно) у спрямованості їх розвитку, яку формують відносини управління. В тіньовому секторі вектор управління утворює більшою чи меншою мірою кут антисоціальної спрямованості. Тому тіньова економіка не може не виступати як паразитичний, гальмівний факт розвитку.
Навіть загальний огляд причинно-наслідкових зв’язків, які призводять до виникнення і поширення тіньових економічних процесів, показує, що система цих процесів та причин, які їх продукують, широко і складно організовано. Можна погодитись з тим, що у системі причин помітне місце займають причини, пов’язані з інтенсивністю існуючих вимог і заборон, виражених у вигляді системи законодавчих та нормативних актів (обов’язкова звітність, сплата податків і платежів, заборона певних видів діяльності). Але сукупність причин існування тіньових процесів неможливо звести лише до обмеженого їх кола (наприклад, наявності тих же вимог та заборон), вони утворюють досить складну структуру. Крім того, слід зауважити, що причинно-наслідкові зв’язки не слід розглядати як такі, що утворені лише лінійною залежністю, вони є складно підпорядкованою залежністю: кожна причина має багато наслідків і водночас той чи інший наслідок зв’язаний з багатьма причинами.
Дослідження причин існування тіньової економіки великою мірою зводиться до вивчення причин протистояння відповідних систем управління. Критерієм міри протистояння, антагонізму між ними є антагонізм відповідних інтересів суб’єктів управління.
Розглянемо систему причин виникнення та розвитку тіньової економіки, класифіковану на основі терміну, протягом якого діють причинно-наслідкові зв’язки; особливість проявів тіньової економіки в окремих країнах і її належність до загальних закономірностей тінізації; вплив окремих прошарків суспільних відносин на процеси тінізації, а також причини, пов’язані з особливостями механізмів щодо видів зламу економіки. Система причин, класифікована за терміном, поділяється на:
— короткострокові;
— середньострокові;
— довгострокові.
Короткострокові причини існування тіньової економіки діють упродовж, як правило, перехідних процесів соціально-економічного розвитку, які сягають від кількох місяців до кількох десятків років. Так, це причини, які з’явились і діють в Україні, викликані закономірностями початкового нагромадження капіталу, перерозподілом власності тощо. З 1997р. на цей процес наклалися причини, пов’язані із глобальною фінансовою кризою, та особливостями їх проявів в Україні.
Середньострокові причини діють протягом певного етапу окремої стадії економічного зростання чи кількох етапів. Такі етапи відбивають істотні перетворення в матеріально-технічній і соціально-економічній основі виробництва, які, однак, проявляються в межах певної стадії економічного зростання. Це такі етапи як стан жорсткої автоматизації виробництва (наприклад, висування хімічної промисловості на позицію базової галузі народного господарства), етап розвинутої індустріалізації тощо. Такі етапи в ХХ столітті мають тривалість приблизно 40 років. За цей період розвиваються специфічні особливості, зокрема, щодо регулювання економікою. Так, етап розвинутої машинної індустріалізації (З0-70 рр. ХХ ст.) у розвинутій частині світу характерний більшим обсягом адміністративного втручання в економіку на фоні інших етапів економічного зростання. В цих умовах була створена потужна тіньова економіка, яка, зокрема, виконувала компенсаційні функції щодо відсутності в адміністративній економіці еластичності виробництва щодо попиту, конкурентно-ринкових засад регулювання.
Довгострокові причини існування тіньової економіки характеризують основні девіантні характеристики, закладені в генетичному корінні соціальноекономічної системи, такі її характеристики, як інтеграційні механізми форми власності, наприклад (специфічний спосіб розв’язання проблеми співвідношення державна власність — приватна власність), проблема інтеграції країни у світовий ринок, подолання її ізольованості, традиції демократизації економічного життя, інформаційна насиченість підприємницького сектора економіки, повнота інформації про суб’єктів підприємницької пропозиції тощо. Так, величезний обсяг тіньової економіки в Україні пов’язаний з нерозв’язанням проблеми інтеграції приватної власності в економічну систему, її офіційним виштовхуванням з неї і в той же час досить широким тіньовим використанням інституту приватної власності у реальному господарюванні.
Слід назвати і найбільш фундаментальну метапричину існування тіньової економіки — існування самої держави, яке породжує систему суперечностей, що розвиваються у антагонізм між різними прошарками суспільства.
Однією з основ, за якою відбувається класифікація причин тінізації, є діалектика загального і особливого у проявах тіньової економіки в тій чи іншій країні. Так, на її прояви в Україні більшою мірою впливає відсутність розвинутої історії існування інституту приватної власності, а разом з тим громадянського суспільства, демократичного розвитку, розвинутої системи громадських органів контролю за державними інститутами влади, соціально-економічна ізольованість країни тощо.
На процес тінізації впливають як економічні, так і інші прошарки суспільних відносин, такі як політичні, правові, культурні, психологічні. Наприклад, протистояння гілок влади в Україні не лише знищує саму можливість єдиної державної політики щодо глибокого реформування економіки, її структурної перебудови, а й утворює певний вакуум влади, поділ економіко-політичного простору на окремі шматки, якими ласі скористатися численні кланові інтереси на противагу державним.
Феноменом української дійсності є і антиринкова психологія населення, його ментальність,несприйняття ним у будь-якому вигляді комерційного успіху особи, бажання бачити за ним лише кримінальне підгрунтя. Принагідно слід нагадати тут про те, що в Китаї з початку ринкових реформ (з кінця 70-х років) виконувалася цілеспрямована державна программа щодо подолання емоції заздрощів.
Істотні прояви тінізації економіки розвиваються на підставі причин, які поділяються за основами щодо виду зламу економіки — зламу відносно централізованих і периферійних систем управління. Злам у дії централізованих систем управління виявляється в існуючій системі заборон, обмежень, вимог щодо функціонування суб’єктів господарювання і насамперед тихізних,якієнадлишковими. Класичним прикладом останніх в Україні є існуюча система оподаткування юридичних осіб.
Злам у периферійних системах управління, пов’язаний із внутрішньо притаманними багатьом із них кримінальними чи напівкримінальними технологіями тіньового бізнесу, створенням великої питомої ваги українських підприємств (понад 50 відсотків) кримінальними структурами. Такі підприємства з самого початку активно опановували саме тіньові технології ведення бізнесу.
Враховуючи вищенаведене, окреслимо основні причини тінізації економіки України на сучасному етапі її розвитку з урахуванням довгострокових, середньострокових і короткострокових причин.
Довгострокові причини:
вузькі інтегративні можливості сучасного господарського механізму щодо використання широкої системи форм власності та господарювання, виштовхування форм реалізації приватної власності за межі офіційної системи господарювання;
ізольованість економіки країни від розвинутого ринку, існування численних диспропорцій (цінових, галузевих) щодо вимог розвинутого ринку;
інформаційна обмеженість більшості соціально-економічних процесів, інформаційний вакуум щодо доцільних управлінських рішень і контролю за ними;
відсутність у соціальній пам’яті суспільства розвинутих демократичних традицій (як економічних, так і політичних), засобів суспільного контролю за діяльністю державних органів влади;
відсутність розвинутих традицій чесного підприємництва, виконання обов’язків перед державою у вигляді повноти сплати податків як і самого інституту оподаткування;
історична традиція незавершеності, обмеженості процесів початкового нагромадження капіталів щодо формування розвинутих економічних і політичних сил сучасної економіки, надвисока питома вага кримінальної складової серед засобів початкового нагромадження.
Середньострокові причини:
— надмірна монополізація економіки (навіть порівняно з іншими республіками колишнього СРСР), наявність могутнього, але й антиринкового військово-промислового комплексу;
— наявність сировинної спеціалізації виробництва й експорту, що продукує відсталість, залежність і антиринкове спрямування розвитку української економіки, проведення Україною антиринкової, демпінгової політики на світовому ринку сировини;
наявність надмірного адміністративного втручання в економіку, обмеження економічного маневрування і націленості на економічну ефективність, надмірні витрати на утримання органів влади та управління, наявність надмірних економічних і статутних пільг для юридичних осіб і окремих верств населення;
— високий рівень корупційних зв’язків в системі органів державної влади й управління;
відсутність розвинутого в економічному і політичному відношенні українського менеджменту, системи органів управління проринкового спрямування (наприклад, щодо зовнішньоекономічних зв’язків);
відносно високий рівень тінізації економіки на переддень проринкових перетворень.
Короткострокові причини:
відсутність політичної і економічної єдності, узгодженої дії щодо основних напрямів реформування політичної та економічної систем, наявність глибоких суперечностей у цих сферах;
— високий рівень криміналізації економіки і суспільства, інтеграція організованої злочинності у “п’яту владу”, обмеження дій правоохоронних органів і державних інституцій щодо протидії їй через великий обсяг корупційних зв’язків і проникнення криміналітету у державні органи влади й управління;
— потужний надлишковий податковий прес на суб’єктів підприємництва, антагоністичний до інтересів переважної частини суспільства;
постійне відставання правового забезпечення протидії тіньовій економіці, економічній злочинності від швидкості її зростання та необхідності посилення боротьби з нею;
існування надмірних обмежень і заборон, які спрацьовують на подальшу тінізацію економіки;
слабкість сучасної ринкової інфраструктури української економіки, її нездатність забезпечити нормальний рух інвестицій, капіталів, товарів, робочої сили, послаблений державний контроль за цією сферою, формування потужної системи тіньової інфраструктури у вигляді підпільної банківської системи, кредитного ринку, конвертаційних центрів тощо;
відсутність стабільного, ефективного законодавства, зокрема податкового, яке б регламентувало економічну діяльність, правовий нігілізм влади і населення країни;
— розірвання єдиного економічного простору як умови ринкової економіки в інтересах окремих кланових сил, зокрема при проведенні приватизації об’єктів державної власності, прийнятті вагомих економічних рішень, ігнорування конкуренції і доступності фінансових ресурсів для легальних капіталів;
постійний процес звуження платоспроможності населення та інших суб’єктів попиту, посилення пауперизації широких верств населення, що ставить на межу виживання і широкі кола підприємницьких структур, їх подальша тінізація як засіб самозбереження;
— правова незахищеність суб’єктів економічної діяльності від зловживань, утисків, обмежень та вимагань з боку чиновників державного апарату на всіх його рівнях;
створення умов переваг тіньових видів діяльності щодо фіскального контролю стосовно до легально діючих підприємницьких структур.
В Україні склалася ситуація, коли масштаби розвитку тіньової економіки набули таких загрозливих масштабів, що стали одними із найбільш загрозливих факторів щодо впливу на національну безпеку держави. Тому чинники тінізації економіки треба брати до уваги при здійсненні заходів економічної політики держави, окремих регіонів, при прогнозуванні та моделюванні соціально-економічної ситуації в країні.