загрузка...
 
Розділ 3. Форми суспільного виробництва. Генезис товарного виробництва, його основні риси та еволюція
Повернутись до змісту

Розділ 3. Форми суспільного виробництва. Генезис товарного виробництва, його основні риси та еволюція

Загальновизнано, що людство не може існувати, не виробляючи певні матеріальні блага і послуги і не споживаючи їх, тобто процес виробництва і споживання – першооснова відтворення (поновлення) самого життя людства.

Проте процес виробництва може відбуватись у конкретній, історично визначеній суспільній формі. Така форма відбиває, з одного боку, рівень розвитку суспільного поділу праці, що, в свою чергу, визначає структуру й організаційну побудову продуктивних сил суспільства, а з другого – ступінь зрілості економічних відносин між людьми в суспільстві, форми економічних зв’язків між ними в процесі виробництва, розподілу, обміну і споживання результатів виробництва.

Слід зауважити, що на ступінь зрілості економічних відносин, які складаються між людьми, істотно впливає структура економічних відносин власності, механізм їх реалізації і передусім – відносин власності на засоби виробництва. Остання обставина набуває особливого значення завдяки тій визначній ролі, яку відіграють відносини власності на засоби виробництва в економічній системі будь-якого суспільства взагалі і процесі виробництва зокрема, бо той, хто привласнює засоби виробництва, визначає сферу виробництва, здійснює управління виробництвом та привласнює його результати.

Якщо проаналізувати процес виникнення, походження (генезис), основні риси та застосування конкретних форм господарювання, то можна дійти висновку, що протягом тривалого часу існування людської цивілізації використовуються дві основні форми суспільного виробництва – натуральна та товарна. Кожна з них має свої особливості і загальні риси. Не випадково ці форми і досі співіснують, але їх питома вага та роль у процесі суспільного відтворення неоднакові: в розвинутих країнах світу абсолютно домінуючою є товарна форма організації (її частіше називають “ринковою”), тоді як у країнах, що розвиваються, а також в тих, які відносно недавно стали на шлях розбудови економіки ринкового типу (до них, зокрема, відноситься і Україна як складова частина колишнього Союзу, де тривалий час панувала не ринкова, а командно-адміністративна система), зберігається значна питома вага (особливо в аграрному секторі) натурального господарства.

Цей фактор аж ніяк не можна недооцінювати, і він має бути врахований під час переходу України до ринку, особливо тоді, коли мова йде про терміни такого переходу та вибір найбільш ефективних засобів його здійснення. Таким чином, питання, які розглядаються в цьому розділі, мають не тільки теоретичне , а й неабияке практичне значення.



загрузка...