загрузка...
 
§ 3. Економічне зростання та його типи
Повернутись до змісту

§ 3. Економічне зростання та його типи

Суспільне відтворення, яке на основі нагромадження відбувається у розширеному масштабі, втілюється на практиці в економічному зростанні. Під економічним зростанням звичайно розуміють збільшення потенційного і реального ВНП, зміцнення економічної могутності країни. Теорія економічного зростання аналізує фактори та процеси, що його забезпечують ті умови, які зумовлюють швидке зростання могутності країни чи, навпаки, виступають гальмом на шляху постійного збільшення обсягів суспільного виробництва.

Оскільки одним із головних показників економічних можливостей держави є валовий національний продукт, то й економічне зростання визначають або як зростання абсолютних розмірів ВНП, або як зростання ВНП на душу населення. Обидва цих показники є дуже важливими з точки зору можливостей тієї чи іншої країни, але кожний з них характеризує її зі свого боку. Абсолютні розміри ВНП свідчать про військово-промисловий потенціал різних країн і відповідно про ту роль, яку вони можуть відігравати у міжнародних справах. Розрахунок ВНП на душу населення більшою мірою свідчить про рівень життя у країні, бо чим більше різноманітних благ та послуг припадає на одного її жителя, тим більш повно (за інших рівних умов) вони можуть задовольняти свої потреби. Так, наприклад, якщо зіставити між собою такі різні країни як Індію та Люксембург, то в міжнародних справах з першою доведеться рахуватись значно більше, бо її ВНП перебільшує ВНП Люксембургу десь у 100 разів. Але рівень життя, що визначається діленням ВНП на душу населення, в Індії нижчий ніж у маленькому Люксембурзі десь у 20 разів. Якщо з цього погляду зору спробувати визначити позиції України сьогодні, то, порівнюючи її з уже названими країнами, можна констатувати, що ВНП перевищує за обсягом ВНП Люксембургу лише у 10 разів, а на душу населення його припадає приблизно у 10 разів менше, ніж у цій розвинутій країні. Проте, виробляючи в десятеро менший за загальним обсягом ВНП, ніж Індія, Україна має майже вдвічі більший ВНП за названу країну у розрахунку на душу населення.

Різниця в економічному потенціалі та рівні життя різних країн не є чимось раз і назавжди даним — вона змінюється залежно від темпів економічного зростання, що їм вдається досягти. Розрахунок темпів економічного зростання робиться таким чином: з обсягу ВНП даного року відраховується обсяг ВНП попереднього року, одержана різниця ділиться на ВНП попереднього року, і результат береться у відсотках. Так, якщо ВНП даного року складає 103 млрд грн., а попереднього — 100 млрд грн., то:

темпи зростання становить 3% на рік.

Економіка, що зростає вищими темпами, має більше можливостей задовольняти зростаючі потреби населення і розв’язувати соціально-економічні проблеми, що виникають як у країні, так і на міжнародному рівні.

Фактори, що визначають темпи економічного зростання, можна поділити на три групи: фактори пропозиції, фактори попиту та фактори розподілу.

До факторів пропозиції належать: кількість та якість природних ресурсів; кількість та якість трудових ресурсів; обсяг основного капіталу, що використовується; технології, що застосовуються. Інакше кажучи, обсяг реального ВНП визначається як трудовитрати помножені на продуктивність праці. Чисельність населення виступає вихідною базою визначення трудових ресурсів країни. Чим нижчий рівень безробіття, тим повніше вони використовуються і тим більший обсяг реального ВНП може бути отримано. З другого боку — загальна і професійна підготовка робітників, оснащення засобами виробництва та рівень технологій, що використовуються, визначають рівень продуктивності їхньої праці. Рівень продуктивності праці є значно важливішим моментом порівняно з кількістю трудових ресурсів, що застосовуються, з точки зору зростання обсягу НВП. Так, наприклад, Україна, яка є досить порівнюваною за чисельністю населення з такими європейськими країнами, як Велокобританія, Франція та Італія, і яка відповідно має приблизно такі ж за чисельністю трудові ресурси, виробляє сьогодні десь у 10 разів менший ВНП, ніж кожна із зазначених країн. А Голландія, наприклад, виробляє майже рівний ВНП з Росією, хоча має у 10 разів меншу чисельність населення.

Відповідно до того, які з факторів пропозиції відіграють вирішальну роль у економічному зростанні країни, розрізняють два його основних типи — екстенсивний та інтенсивний.

Екстенсивний тип економічного зростання — це розширення виробництва на основі кількісного збільшення його функціональних факторів при збереженні їх попередніх техніко-технологічних і кваліфікаційних параметрів. Це розширення виробництва за рахунок збільшення кількості тих самих засобів і предметів праці, робочої сили тієї самої кваліфікації при практично незмінних економічних відносинах. За таких умов продуктивність праці та її ефективність залишаються   фактично   незмінними.

Інтенсивний тип економічного зростання — це розширення виробництва на основі якісного поліпшення його функціонуючих факторів при вдосконаленні організаційно-економічних відносин виробництва (поділ праці, спеціалізація та кооперування виробництва тощо). Таке зростання досягається за рахунок підвищення кваліфікації працівників, розвитку їх професіоналізму, застосування принципово нових засобів і предметів праці, раціональнішого використання виробничого потенціалу. При цьому зростає продуктивність праці та її ефективність.

Основними джерелами інтенсивного економічного зростання є, з одного боку, підвищення ефективності живої праці, а з другого — підвищення ефективності уречевленої праці на основі зростання віддачі функціонуючої техніки, технологій, засобів праці в цілому, їх принципового оновлення та зниження витрат предметів праці на одиницю виробленого продукту. Особлива роль у процесі інтенсивного економічного зростання належить НТП. Під факторами попиту розуміється рівень сукупних витрат у країні. Залежність економічного зростання від сукупного попиту було свого часу обгрунтовано у теорії видатного англійського економіста Дж.Кейнса. З одного боку, зростання сукупного попиту викликає зростання сукупної пропозиції, з другого — для використання зростаючого виробничого потенціалу країни є необхідним відповідне зростання споживання товарів та послуг, які виробляються у розширеному обсягу, що неможливо без збільшення платоспроможного попиту.

Фактори розподілу передбачають ефективну утилізацію ресурсів, залучених до економічного обігу. Для успішного розвитку економіки необхідно забезпечити найбільш раціональне використання зростаючого обсягу ресурсів, їх розподіл таким чином, щоб отримати максимальну кількість продукції. Це стосується не лише речових факторів виробництва, а й трудових ресурсів, які втрачає економіка, коли роботу сантехників виконують люди з дипломами про вищу освіту.

Окрім вищеперелічених факторів на темпи економічного зростання істотний вплив мають соціальна, культурна та політична атмосфера в країні. Соціальна злагода, поважне ставлення до праці, що відбито у суспільній свідомості, політична стабільність — важливі умови стійких та високих темпів економічного зростання.

З усього вищесказаного можна зробити такі висновки. Економічне зростання залежить від багатьох об’єктивних та суб’єктивних причин. На нього не можна дивитись як на природний процес, що не потребує жодних зусиль з боку суспільства. Стійке економічне зростання добробуту населення можливе лише за умов максимального використання всіх факторів, що сприяють поліпшенню якості робочої сили, науково-технічному прогресу, стабільності соціальноекономічної системи в цілому.

На закінчення слід сказати, що в економічного зростання є не лише прибічники, а й вороги. Вороги економічного зростання вказують на пов’язане з ним забруднення навколишнього середовища, економічні катастрофи, що відбуваються у різних кінцях світу. Вони вказують на те, що економічне зростання не розв’язує найважливіших соціально-економічних проблем (нерівності у розподілі, безробіття та ін.), а, навпаки, іноді їх поглиблює. Крім того, науково-технічний прогрес, що є однією з вимог економічного зростання, перетворює людей на додатки до машин, руйнує їхню впевненість у майбутньому, бо запровадження нових технологій скасовує чимало з традиційних професій та спеціальностей.

Прибічники економічного зростання відповідають на це, що забруднення навколишнього середовища є не його наслідком, воно пов’язане з неправильним використанням науково-технічного прогресу. Розв’язання основних соціально-економічних проблем скоріше може бути знайдено в економічно розвинутих країнах, ніж у країнах, що розвиваються. Досягнення науково-технічного прогресу дозволять перекладати важку працю, що не потребує високої кваліфікації, на плечі машин та автоматів, поширювати межі вільного часу. Нарешті, економічне зростання залишається головною умовою матеріального достатку та підвищення рівня життя найширших верств населення.



загрузка...