загрузка...
 
§ 5. Теорії інфляції
Повернутись до змісту

§ 5. Теорії інфляції

В даний час існують три основних напрямки в теорії інфляції: кейнсіанська теорія інфляції, яка викликана надлишковим попитом; монетаристька кількісна концепція; теорія надзвичайних витрат.

Кейнсіанська теорія інфляції, яка викликана надлишковим попитом. Представники цієї теорії (Дж.М.Кейнс і Б.Хансен) виходять з аналізу доходів і витрат суб’єктів, їх впливу на збільшення попиту. Вони вважають, що збільшення попиту з боку держави і підприємців призводить до зростання виробництва і зайнятості. У той же час збільшення попиту населення, оскільки він (попит) має непродуктивний характер, веде до інфляції. У зв’язку з цим вони рекомендують стимулювати приватні і державні інвестиції, але обмежувати заробітну плату. У даній концепції велику роль відіграє, за словами Кейнса, “ефективний”, або грошовий попит, що нібито і створює грошову масу. Причому Кейнс розглядає два види інфляції:

напівінфляція (помірна, або повзуча), тобто таке зростання грошової маси в умовах безробіття, що не несе небезпеки, оскільки не стільки призводить до зростання цін, скільки сприяє втягуванню безробітних у процес виробництва; справжня інфляція (що галопує) — вона можлива при досягненні повної зайнятості, коли зростання грошової маси цілком виявляється в зростанні цін на товари і послуги.

У зв’язку з цим у своїй праці “Загальна теорія зайнятості, відсотків і грошей” (1936) Кейнс рекомендував проводити зниження не номінальної, або “грошової” заробітної плати, що, за його словами, є “непіддатливою” через завзятого опору працюючих, а здійснювати “гнучку, інфляційну грошову політику”, що веде в кінцевому підсумку до зниження реальної заробітної плати.

На основі кейнсіанської теорії інфляції була винайдена так звана “крива Філіпса”, що відбивала обернену залежність у розвитку цін і зайнятості у Великій Британії. Новозеландський вчений А.Філіпс на основі аналізу тенденцій в економіці Великій Британії з 1861 по 1957 р. дійшов висновку, що за допомогою інфляції майже протягом 100 років вдавалося переборювати спад виробництва і збільшувати зайнятість, а стабілізація цін супроводжувалася зниженням рівня зайнятості й економічної активності.

Відповідно до “кривої Філіпса” були розроблені рекомендації по приборканню інфляції, утриманню її на помірному рівні: або довести безробіття до високого рівня, або профспілкам проводити більш стриману політику при переговорах про підвищення заробітної плати.

Проте економічні кризи 1974-1975 рр. і 1980-1982 рр. виявили новий феномен – стагфляцію, що спростовує “криву Філіпса”, тому що в ці періоди – періоди стагнації або кризи – темпи інфляції не зменшувалися, а зростали.

Монетаристська концепція інфляції. Представники даного напрямку (М.Фрідмен і ін.) розглядають інфляцію як грошовий феномен, тобто результат надлишкової кількості грошей в обігу. З цією метою вони зіставляють індекси грошової маси і фізичного обсягу ВНП. Тут гроші відіграють активну роль, тобто грошова  маса  “створює”  попит.

Монетаристи виступають проти неокейнсіанських заходів антициклічного регулювання, розглядаючи розвиток промислового циклу як зміну інфляції (піднесення) і дефляції (криза). Звідси вони роблять висновок: оскільки інфляція викликає піднесення промислового виробництва, її варто підтримувати в помірних розмірах.

Теорія інфляції викликана надмірними витратами виробництва (Д.М.Кейнс, У.Торн, Р.Куєн). Ця теорія пояснює зростання цін збільшенням витрат виробництва. Вона тісно пов’язана з концепцією Кейнса, який вважав: якщо перша стадія інфляції (напівінфляція) являє собою інфляцію попиту, то друга стадія (справжня інфляція) – результат інфляції витрат виробництва. Причому, на думку представників даної теорії, інфляцію викликають лише витрати, пов’язані з заробітною платою, на чому заснована теорія інфляційної спіралі “заробітна плата-ціни”, якої притримується більшість західних економістів, у тому числі П.Самуельсон, Дж.Гелбрейт та ін. Аналізована теорія є основою антиінфляційних заходів для “заморожування” заробітної плати, політики обмеження доходів населення. Водночас варто зауважити, що сучасний період НТР характеризується зростанням заробітної плати. Тому західні економісти висувають тезу про те, що її збільшення не повинно перевищувати зростання продуктивності праці, інакше відбудеться розкручування “інфляційної спіралі”.



загрузка...