Сучасна кредитна система – це сукупність різноманітних кредитно-фінансових інститутів, що діють на ринку позичкових капіталів і здійснюють акумуляцію і мобілізацію грошового капіталу.
Через кредитну систему реалізуються сутність і функції кредиту. Кредит є рухом позичкового капіталу, тобто грошового капіталу, що віддається в позичку на умовах повернення за визначений відсоток.
Кредит виконує такі функції: акумуляцію і мобілізацію грошового капіталу; перерозподіл грошового капіталу; економію витрат; прискорення концентрації і централізації капіталу; регулювання економіки.
На ринку реалізуються дві основні форми кредиту: комерційний і банківський. Вони відрізняються один від одного складом учасників, об’єктом позичок, динамікою, розміром відсотка і сферою функціонування.
Комерційний кредит надається одним функціонуючим підприємством іншому у вигляді продажу товарів з відстрочкою платежу. Знаряддям такого кредиту є вексель, оплачуваний через комерційний банк. Як правило, об’єктом комерційного кредиту виступає товарний капітал, що обслуговує кругообіг промислового капіталу, рух товарів зі сфери виробництва в сферу споживання. Особливість комерційного кредиту виявляється в тому, що позичковий капітал тут зливається з промисловим. Головна ціль такого кредиту – прискорити процес реалізації товарів і отримання прибутку. Відсоток за комерційним кредитом, що входить у ціну товару і суму векселя, як правило, нижчий, ніж за банківським. Розміри комерційного кредиту обмежуються розміром резервних капіталів, який розташовують промислові і торгові компанії.
Банківський кредит надається банками й іншими кредитно-фінансовими інститутами юридичним особам (промисловим, транспортним, торговим компаніям), населенню, державі, іноземним клієнтам у вигляді грошових позичок. Банківський кредит перевищує межу комерційного кредиту за напрямком, терміном, розміром. Він має більш широку сферу застосування. Заміна комерційного векселя банківським робить цей кредит більш еластичним, розширює його масштаби, підвищує забезпеченість. Різноманітна також динаміка банківського і комерційного кредитів. Так, обсяг комерційного кредиту залежить від зростання і спаду виробництва і товарообігу. Попит на банківський кредит в основному визначається станом боргів у різноманітних секторах економіки. Проте він також схильний до циклічних коливань економіки. Банківський кредит має двоїстий характер: він може виступати як позичка капіталу для функціонуючих підприємств, компаній або у вигляді позички грошей, тобто як платіжний засіб при сплаті боргів.
В міру розвитку і розширення кредитної системи збільшуються темпи росту банківського кредиту.
В даний час існує кілька форм банківського кредиту.
Споживчий кредит, як правило, надається торговими компаніями, банками і спеціалізованими кредитно-фінансовими інститутами для придбання населенням товарів і послуг з розстрочкою платежу. Звичайно, за допомогою такого кредиту реалізуються товари тривалого користування (автомобілі, холодильники, меблі, побутова техніка). Термін кредиту становить 3 роки, відсоток від 10 до 25. Населення в промислово розвинутих країнах витрачає від 10 до 20% своїх щорічних доходів на покриття споживчого кредиту. У разі несплати по ньому майно вилучається кредитором.
Іпотечний кредит видається на придбання або будівництво житла, або купівлю землі. Надають його банки (крім інвестиційних) і спеціалізовані кредитно-фінансові інститути. Найбільш високий рівень розвитку іпотечного кредиту – у США, Канаді, Англії. Відсоток по кредиту коливається залежно від економічної кон’юнктури — від 15 до 30% і більше.
Державний кредит варто розділяти на власне державний кредит і державний борг. У першому випадку кредитні інститути держави (банки й інші кредитно-фінансові інститути) кредитують різноманітні сектори економіки. В другому випадку держава позичає кошти в банках і інших кредитно-фінансових інститутах на ринку капіталів для фінансування бюджетного дефіциту і державного боргу. При цьому, крім кредитних інститутів, державні облігації купують населення, юридичні особи, тобто різноманітні підприємства і компанії.
Міжнародний кредит має як приватний, так і державний характер, він відображає рух позичкового капіталу в сфері міжнародних економічних і валютно-фінансових відносин.
Лихварський кредит зберігається як анахронізм у ряді країн, що розвиваються, де слабко розвинута кредитна система. Звичайно, такий кредит видають індивідуальні особи, міняльні контори, деякі банки. Особливість цього кредиту — надзвичайно високі відсотки (від 30 до 200% і вище).
Сучасна кредитна система включає два основних поняття: сукупність кредитно-розрахункових і платіжних відносин, що базуються на визначених, конкретних формах і методах кредитування; сукупність функціонуючих кредитно-фінансових інститутів (банків, страхових компаній і ін. ). Перше поняття як правило пов’язане з рухом позичкового капіталу у вигляді різноманітних форм кредиту. Друге означає, що кредитна система через свої численні інститути акумулює вільні кошти і спрямовує їх підприємствам, населенню, уряду.
Сучасна кредитна система капіталістичних країн у повоєнні роки здійснила серйозні структурні зміни: знизилася роль банків і зріс вплив інших кредитнофінансових інститутів (страхових компаній, пенсійних фондів, інвестиційних компаній і ін. ). Це проявилось як у зростанні загального числа нових кредитно-фінансових інститутів, так і в збільшенні їх питомої ваги в сукупних активах усіх кредитно-фінансових інститутів. Такі еволюційні процеси торкнулися і багатьох країн, що розвиваються.
Важливими процесами в сучасній кредитній системі є: концентрація і централізація банківського капіталу; подальше посилення конкуренції між різноманітними типами (видами) кредитно-фінансових інститутів; продовження зрощування значних кредитно-фінансових інститутів з потужними промисловими, торговими, транспортними корпораціями і компаніями; інтернаціоналізація діяльності кредитно-фінансових інститутів і створення міжнародних банківських об’єднань і груп.
Кредитна система функціонує через кредитний механізм. Він являє собою, по-перше, систему зв’язків по акумуляції і мобілізації грошового капіталу між кредитними інститутами і різноманітними секторами економіки, по-друге, відносини, пов’язані з перерозподілом грошового капіталу між самими кредитними інститутами в рамках чинного ринку капіталу, по-третє, відносини між кредитними інститутами й іноземними клієнтами.
Кредитний механізм включає також всі аспекти позичкової, інвестиційної, засновницької, посередницької, консультативної, акумуляційної, перерозподільчої діяльності кредитної системи в особі її інститутів.
У повоєнний період кредитна система сприяла забезпеченню умов для значного зростання виробництва, накопичення капіталу і розвитку науковотехнічного прогресу. Завдяки кредиту в різноманітних його формах відбуваються мобілізація грошового капіталу і величезної концентрації капіталовкладень у ключових, технічно найбільш прогресивних галузях економіки. Тільки потужні банки і страхові компанії можуть здійснювати кредитні операції в масштабах, необхідних для фінансування сучасних значних промислових, транспортних і інших об’єднань. Державні кошти, що беруть участь у фінансуванні капіталовкладень, також часто надходять у господарство в кредитній формі.
Кредитна система відіграє найважливішу роль у підтримці високої норми народногосподарського накопичення, що характерно для більшості промислово розвинутих країн. Проте в США даний показник трохи нижчий, ніж в інших промислово розвинутих країнах. Це пояснюється насамперед тим, що на процеси накопичення грошового капіталу в США впливали такі чинники, як часті коливання кон’юнктури, висока частка військових витрат у національному доході і бюджеті, падіння купівельної спроможності грошей, велика питома вага інвестицій у невиробничу сферу, усталеність ринку цінних паперів до кінця 60-х років. Кредит займає важливе місце в розв’язанні проблеми реалізації товарів і послуг на ринку. Значне зростання споживчого і житло-іпотечного кредитування населення значною мірою розширив ринок для споживчих товарів тривалого користування і зіграв помітну роль у швидкому розвитку відповідних галузей промисловості і будівництва.
Міжнародні умови відтворення також великою мірою формуються у зв’язку з розвитком кредитних відносин у різноманітних формах і з діяльністю банків на світовій арені. Ці чинники сприяли зростанню міжнародної торгівлі, що, у свою чергу, підштовхує виробництво.
Кредитно-грошові кризи, що звичайно супроводжують циклічні економічні кризи і значно їх посилюють, були слабко виражені до кінця 70-х початку 80-х років. Їх найбільш гострі форми — тиск вкладників на банки, масова вимога позичок, банкрутства банків — до зазначеного часу фактично були відсутні. Це пояснювалося багатьма глибокими змінами в економіці, зокрема збільшенням еластичності кредитно-грошової системи в умовах відсутності золотого стандарту, змінами в структурі кредитних установ і ринку позичкових капіталів, державно-монополістичним регулюванням.
Водночас кредитна система в повоєнний період багато в чому сприяла посиленнюконцентраціїімонополізаціїекономіки,поглибленнюсоціальноїімайновоїпрірвиміжрізноманітнимипрошаркамисуспільства.Більшконкретноможна вказати на такі чинники. Акціонерна форма організації бізнесу, що є своєрідною формою кредитної справи, була протягом останніх двох десятиліть джерелом колоссального зростання особистих коштів найбільш багатих людей суспільства. Водночас акумуляція кредитною системою заощаджень населення приковувала їх до існуючої економічної системи і тому часто служила знаряддям додаткової фінансовоїексплуатації.Останняставалаособливоочевидноюйефективноювзв’язкуз інфляцією,що безупинно знецінювала заощадження щодо їх реальної купівельної спроможності, особливо в 70-90 р. Це досить яскраво виявилося і в Україні в 90-ті р. Кредитна система експлуатувала трудящих і як боржників, беручи надзвичайно високі відсотки за споживчими і іпотечними позичками.
Хоча кредитна система не переживала в повоєнний період гострих традиційних криз, як у 1929—1933 рр., кредитна експансія банків, зростання кредитної надбудови, розбухання іпотечного і споживчого кредитів потребували термінових заходів державного втручання для запобігання кризи в кредитній сфері, що були тісно пов’язані з кризою міжнародної валютної системи.
При наявності загальних закономірностей розвитку кредитним системам окремих країн властиві свої особливості. У XIX ст. найбільш розвинутою і розгалуженою кредитною системою володіла Англія. Зараз таким лідером з багатьох поглядів є США. Інші капіталістичні країни нерідко намагаються запозичити організаційні форми і методи американських кредитно-фінансових установ, особливо інвестиційних і страхових компаній, корпоративних пенсійних фондів, організацій споживчого кредиту. Водночас для ряду країн Західної Європи характерні державні кредитні установи більш значного масштабу й універсального характеру, ніж у США.
Процеси концентрації в банківській сфері, яка багато в чому є визначальним чинником розвитку кредитної системи, мають у повоєнний період ряд важливих особливостей. Значні зміни відбуваються також в операціях банків і, зокрема, у формах їх зв’язків з промисловістю. Характерне сполучення тенденцій універсалізації, тобто розширення і сполучення функцій, і спеціалізації, тобто виділення особливих видів кредитно-фінансових установ зі своїми специфічними функціями.
Монополістична стадія розвитку індустріального суспільства обумовила появу нових кредитно-фінансових інститутів, що стали швидко розвиватися після кризи 1929—1933 рр. Відбулося більш повне розмежування функцій між різноманітними фінансовими інститутами всередині кредитної системи. Швидко виросли і зайняли найважливіші позиції на ринку позичкових капіталів страхові компанії (в основному компанії страхування життя), пенсійні фонди, інвестиційні компанії, ощадно-позичкові асоціації й інші спеціалізовані установи. Вони стали основним джерелом довгострокового капіталу на грошовому ринку, потіснивши у цій сфері комерційні банки.
Проте падіння питомої ваги комерційних банків не означає зниження їх ролі в економіці. Вони продовжують виконувати найважливіші функції кредитної системи: розрахункові операції, депозитно-чекову емісію, короткострокове і середньострокове фінансування, а також визначену частину довгострокового фінансування.
Кредитно-фінансові установи здійснюють свої функції в економіці за трьома основними напрямками: надання позичкового капіталу промисловості і державі; акумуляція вільного грошового капіталу і грошових заощаджень населення; володіння фіктивним капіталом. Широка мережа спеціалізованих кредитно-фінансових установ дозволила зібрати вільні грошові капітали і заощадження і надати їх у розпорядження торгово-промислових корпорацій і держави. Таким чином, розвиток кредитної системи є однією з найважливіших передумов щодо забезпечення високої норми накопичення капіталу, що сприяло зростанню виробництва і реалізації науково-технічної революції.