загрузка...
 
Продуктивні сили та виробнича функція. Технологічний спосіб  виробництва
Повернутись до змісту

Продуктивні сили та виробнича функція. Технологічний спосіб  виробництва

Продуктивні сили суспільства – це система факторів виробництва, яка забезпечує перетворення речовин природи відповідно до потреб людей, створює матеріальні і духовні блага та визначає зростання продуктивності суспільної праці.

Продуктивні сили утворюють провідний компонент будь-якої економічної системи.

До продуктивних сил відносять насамперед людей, працівників та засоби праці, предмети праці, використовувані сили природи, науку, форми і методи організації виробництва, інформацію. Наука перетворилася на окремий елемент продуктивних сил з початку розгортання НТР, тобто з середини 50-х років, а інформація – з середини 70-х років ХХ ст.

Головною продуктивною силою суспільства є люди – тобто працівники виробничої і невиробничої сфери. Продуктивні сили є провідною стороною суспільного способу виробництва, а їх рівень є загальним показником соціально-економічного прогресу. З їх розвитком зростають продуктивність праці, національне багатство, добробут населення.

У сучасній економічній науці продуктивні сили представлені двома основними ресурсами: ресурсом праця та ресурсом капітал. Під першим розуміють людей – головну продуктивну силу, під другим – засоби виробництва, створені людиною для поліпшення умов та підвищення ефективності процесу праці. Взаємозв’язок ресурсів праця – L та капітал – K з результатом, тобто обсягом виробництва – Y, можна представити у вигляді виробничої функції: Y = f (K,L). Найпростішим виглядом виробничої функції є рівняння (функція) Кобба–Дугласа (американських дослідників математика Ч. Кобба й економіста П. Дугласа), яке було побудовано у 1928 р. за даними розвитку промисловості США за 1899-1922 рр. Воно має такий вигляд:

де:         Y – обсяг суспільного продукту;

K – обсяг капіталу;

L – обсяг праці;

A – коефіцієнт масштабності, що показує вплив інших чинників, окрім праці і капіталу, на обсяг виробництва;

  – коефіцієнти реакції обсягів виробництва на зміни ресурсів капіталу та праці.

Теоретична економіка розглядає також виробничі функції Я. Тінбергена, Р. Солоу, Е. Декінсона та інші.

Технологічний спосіб виробництва – це спосіб виробництва, який ґрунтується на техніко-економічному поєднанні речових і особистих чинників виробництва та складається із системи продуктивних сил і техніко-економічних відносин. Розвиток людства супроводжувало три технологічні способи виробництва, які були засновані на:

ручній праці;

машинній праці;

автоматизованій праці.

Суттєва роль у розвитку технологічного способу виробництва належить науково-технічному прогресу.

На початку людської цивілізації трудові відносини здійснювались у межах племені чи общини, члени якої спільно володіючи ручними знаряддями праці, здобували необхідні засоби існування і спільно присвоювали їх. Подібне зустрічалось і при натуральному виробництві. За часів товарного виробництва колективний характер праці посилюється. Цьому сприяє застосування машин та функціонування ринку, за допомогою якого відособлені виробники встановлюють тісні зв’язки, обмінюючись результатами своєї праці. Характер останньої стає суспільним.

Під впливом НТР суспільне виробництво перебуває в постійному русі, розвитку і вдосконаленні.



загрузка...