РОЗДІЛ 10. Оцінка і прийняття проектних рішень в умовах визначеності, ризику та невизначеності. 10.1. Вплив визначеності, ризику та невизначеності на проектні рішення
РОЗДІЛ 10. Оцінка і прийняття проектних рішень в умовах визначеності, ризику та невизначеності. 10.1. Вплив визначеності, ризику та невизначеності на проектні рішення
Вміння розробляти, ухвалювати та реалізовувати рішення визначає успіх в управлінській діяльності всього підприємства. Адже прийняття рішень, як і обмін інформацією, складова частина управлінської діяльності. Необхідність приймати рішення пронизує все, що робить управлінський персонал, формулюючи цілі і працюючи над їх досягненням.
Кожне рішення, що приймається у проектному аналізі, аналізується як складова частина діяльності по проекту.
Проектне рішення це процес з визначеним ступенем відповідальності (моральної та матеріальної). Ступінь відповідальності визначається обраною схемою управління проектом.
У кожній конкретній ситуації прийняття рішення полягає у виборі альтернативи з деякої множини, практично завжди обмеженої.
У процесі прийняття проектних рішень необхідно враховувати цілий ряд різноманітних умов, які безпосередньо впливають на процес прийняття таких рішень і їх ефективність.
Типовим ускладненням при визначенні оптимальних альтернатив є середовище, в якому приймається рішення.
При прийнятті проектних рішень завжди важливо враховувати фактор ризику. Поняття "ризик", у даному випадку, використовується як рівень визначеності, з якою можна прогнозувати результат. Рішення приймаються у різних обставинах по відношенню до ризику. Ці умови традиційно класифікуються як умови визначеності, ризику та невизначеності ситуації, виходячи з наступного поділу інформації:
1. Повна інформація.
2. Неповна інформація чи така, що швидко змінюється.
3. Повна невизначеність.
Визначеність означає, що кожне рішення однозначно призводить до єдино можливого результату.
Під невизначеністю розуміється неповнота та неточність інформації про умови реалізації проекту. Невизначеність (більш реалістичне передбачення) має на увазі можливість здійснення кількох варіантів з різною імовірністю.
Для зручності розглянемо кожну з трьох ситуацій більш детально.
Припустимо, що:
1. Рішення приймаються в умовах визначеності
Рішення приймаються в умовах визначеності, коли керівник проекту точно знає результат кожного з альтернативних варіантів вибору.
Наприклад, можна розрахувати наперед собівартість майбутньої продукції, якщо відомі всі складові, від яких залежить її формування (вартість оренди промислових будівель та споруд, виробничих потужностей, енергоносіїв, сировинних, трудових, інформаційних та інших ресурсів, які знадобляться для цього).
2. Рішення приймаються в умовах ризику
Рішення приймаються в умовах ризику, коли керівник повинен бути готовим свідомо йти на ризик, оскільки поряд з ризиком понести витрати (втрати) існує імовірність отримання доходів. Практика свідчить, що рішення, здатні забезпечити отримання високих результатів, є найбільш ризиковими. Досягнення великих успіхів у бізнесі без ризику є утопією. У всі часи процвітання підприємства залежало від готовності та вміння керівника йти на ризик. Керівник, який уникає ризикових рішень, вважається небезпечним для підприємства, оскільки спонукає її до застою. В умовах командно-адміністративної системи ризик підприємств (якщо він був) брала на себе держава. В даний час ситуація змінилася, підприємства мають можливість вибору партнерів та поведінки на ринку, тобто працюють на основі аналізу та оцінки різних альтернатив. В свою чергу, існування альтернатив розвитку та можливостей вибору породжує ризик. Управління ризиком у цій ситуації розглядається як наука і мистецтво, оскільки передбачає поєднання знань, досвіду та інтуіції.
За джерелами виникнення ризик поділяють на:
- господарський;
- пов'язаний з особистістю людини;
- зумовлений природними чинниками.
Причинами виникнення ризику можуть бути:
- невизначеність майбутнього;
- непередбаченість поведінки партнера;
- нестача інформації.
Прийняття рішень в умовах ризику призводить до необхідності розрахунку математичного сподівання.
3. Рішення приймаються в умовах невизначеності
Рішення приймаються в умовах невизначеності, коли неможливо оцінити імовірність потенційних результатів, оскільки необхідні чинники є складними і новими, і про них неможливо отримати достатньо релевантну інформацію. Стикаючись з невизначеністю, керівник може використовувати різні можливості:
- спробувати отримати додаткову релевантну інформацію і на її основі ще раз проаналізувати проблему;
- діяти у відповідності з минулим досвідом, інтуїцією і зробити припущення про імовірність подій.
У цілому, проект на всіх стадіях його життєвого циклу подібний до складного організму. Його функціонування супроводиться переплетінням настільки різноманітних причинно-наслідкових взаємозв'язків, що передбачити їх з високою точністю практично неможливо.
Таким чином можемо визнати, що детерміністський підхід не може бути основою для аналізу проектів. Більш прийнятним є схоластичний підхід, при якому аналітик усвідомлює, що він готує інформаційну базу для прийняття рішень в умовах непевності. Ступінь непевності в різних ситуаціях може бути відмінним, а отже, неоднаковим буде і ризик.
Для більш ґрунтовного розуміння сутності прийняття рішень в умовах ризику і невизначеності, визначимо поняття ризику та критерії його врахування.
Існує два основні підходи до визначення ризику у термінах втрат і збитків та в термінах непевності.
У термінах втрат ризик визначається як імовірність того, що збитки перевищать певне значення. Існує також визначення ризику як математичного очікування втрат чи збитків.
В інвестиційному й фінансовому менеджменті найчастіше під ризиком розуміють міру непевності в одержанні очікуваних доходів від заданих інвестицій.
Очевидно, що для загального визначення ризику слід виходити з того, за яких умов він виникає.
Система потрапляє в поле дії фактора ризику за наявності трьох умов:
1) система прагне до певної мети;
2) система має вибір шляху її досягнення;
3) вибір здійснюється в умовах непевності.
З огляду на це можна сформулювати загальне визначення ризику.
Ризиком є можливість виникнення таких умов, які приведуть до негативних наслідків. Ризик це міра непевності в досягненні системою за даної мети при обраному способі досягнення цієї мети.
Якщо прийняти це формулювання, то вищенаведене визначення ризику в термінах втрат є його окремим випадком, коли мета системи існування без втрат і збитків.
Якщо конкретизувати загальне визначення ризику для аналізу проекту, то метою системи є одержання очікуваного рівня доходності, а способом досягнення мети реалізація даного проекту. Тобто, ризик проекту
- це міра непевності в одержанні очікуваного рівня доходності при реалізації даного проекту.
Метою аналізу проектних ризиків є надання оцінки всім видам ризиків проекту,а також визначення:
- можливих шляхів зниження ризиків;
- ступеня доцільності реалізації проекту за наявного рівня ризику та способів його зниження.
Аналіз проектних ризиків передбачає вирішення таких завдань:
- виявлення ризиків проекту;
- оцінка ризику проекту;
- визначення чинників, що впливають на ризик;
- пошук шляхів скорочення ризику;
- врахування ризику при оцінці доцільності реалізації проекту;
- врахування ризику при оцінці доцільності реалізації способу фінансування проекту.
При оцінці проектів передбачається, що всі вихідні величини, зокрема величини грошових потоків, відомі або можуть бути точно визначені. У реальній ситуації такого практично не буває. Параметри, які визначають величину грошових потоків, можуть набувати значень, які неабияк відхиляються від очікуваних.
З огляду на причини виникнення, проектні ризики поділяються на такі види:
1) ризик, пов'язаний з нестабільністю законодавства і наявної економічної ситуації, умов інвестування та використання прибутку;
2) зовнішньоекономічний ризик (можливість запровадження обмежень на торгівлю й поставки, закриття кордонів тощо);
3) ризик несприятливих політичних змін у країні чи регіоні;
4) ризик неповноти й неточності інформації проекту;
5) ризик мінливості ринкової кон'юнктури;
6) ризик природних катаклізмів;
7) виробничо-технологічний ризик (аварії, вихід з ладу устаткування, виробничий брак тощо);
8) ризик непередбачуваності дій учасників проекту.
Проектні ризики бувають зовнішні та внутрішні. Зовнішні ризики, у свою чергу, поділяються на непередбачувані і передбачувані.
Зовнішні непередбачувані ризики зумовлені:
- зміною політичної ситуації та непередбачуваними державними заходами регулювання у сферах землекористування, оподаткування, ціноутворення, експорту-імпорту, охорони довкілля і т.д.;
- природними катастрофами (повенями, землетрусами, кліматичними змінами і т.п.);
- злочинами та несподіваним зовнішнім екологічним і соціальним впливом;
- зривами у створенні необхідної інфраструктури, банкрутствами, затримками у фінансуванні, помилками у визначенні цілей проекту.
Зовнішні непередбачувані ризики врахувати практично неможливо. Зовнішні ж передбачувані ризики при аналізі проекту можна врахува-
ти. До таких ризиків відносяться:
- ринковий ризик через погіршення можливостей одержання сировини, підвищення на неї цін, зміну вимог споживачів продукції, посилення конкуренції тощо;
- операційний ризик, пов'язаний з відступом від цілей проекту й неможливістю підтримання управління проектом;
- ризик шкідливого екологічного впливу;
- ризик негативних соціальних наслідків;
- ризик зміни валютних курсів;
- ризик непрогнозованої інфляції;
- ризик податкового тиску.
Внутрішні ризики поділяються на планово-фінансові, пов'язані зі зривом планів робіт і перевитратою коштів, та технічні, пов'язані зі зміною технології, погіршенням якості продукції, помилками в проектнотехнічній документації, тощо.
При аналізі ризиків важливо виділити групу ризиків, які можуть бути застраховані. Коли відбувається певна ризикова подія, інвестор має підстави сподіватися на відшкодування втрат, пов'язаних із цим ризиком.
До ризиків, які надаються до страхування, належать:
- прямі майнові збитки, пов'язані з перевезеннями, роботою обладнання, поставкою матеріалів;
- ризики, що підлягають обов'язковому страхуванню (від нещасних випадків на виробництві, від захворювань, від пошкодження майна, від викрадення транспортних засобів).
Вищенаведені види ризиків зустрічаються в будь-якому проекті. Для їх зниження використовуються методи управління ризиками.
Ступінь ризику:
- слабкі сторони підприємства (організації);
- імовірність появи нових технологій;
- альтернативні стратегії.
Зазначимо, що невизначеність та ризик повністю враховується у розрахунках ефективності проектів, що розглядалися вище (розділ 9). З метою оцінки стійкості та ефективності проекту в умовах ризику та невизначеності існує чотири методи:
1. Узагальнена оцінка стійкості.
2. Розрахунок рівнів беззбитковості.
3. Метод варіації параметрів.
4. Оцінка очікуваного ефекту проекту з урахуванням кількісних показників невизначеності.
Метод узагальненої оцінки стійкості передбачає:
- використання помірно песимістичних прогнозів техніко-економічних параметрів проекту, цін, ставок податку, обмінних курсів валют та інших параметрів економічного оточення проекту, обсягу виробництва і цін на продукцію, строків виконання та вартості окремих видів робіт;
- передбачення резервів коштів на непередбачені інвестиційні та операційні витрати, які зумовлені можливими помилками проектної організації, переглядом рішень у ході будівництва, непередбачених затримках платежів за поставлену продукцію, тощо;
- збільшення норми дисконту на величичну поправки на ризик.
Розмір премії за ризик встановлюється експертно. В якості аналога можливе використання рекомендованого розміру премії за ризик такого вигляду (табл. 10.1.1).
Таблиця 10.1.1.
Таким чином, норма дисконту Е з урахуванням ризику буде розраховуватись наступним чином:
E =E+ПР. (10.1)
Метод розрахунку беззбитковості представлений у розділі 9.1.
Метод варіації параметрів (аналіз чутливості) полягає у дослідженні змін інтегральних показників ефективності проекту в залежності від змін окремих параметрів, таких як:
- інвестиційні витрати;
- обсяг виробництва;
- витрати виробництва;
- процент за кредит;
- індекси цін чи індекси інфляції;
- затримки платежів;
- тривалість розрахункового періоду, тощо.
Оцінка стійкості може проводитися шляхом визначення граничних значень параметрів проекту, тобто таких, при яких інтегральний комерційний ефект стає рівним нулю. Для оцінки граничних значень параметрів (ціни продукції, обсяги виробництва, обсяги кредитних ресурсів, тощо), рекомендується віднімати граничні інтегральні рівні цих параметрів, тобто такі коефіцієнти до значень цих параметрів, при застосуванні яких ЧДД проекту стає нульовим.
Оцінка очікуваного ефекту проекту з урахуванням кількісних показників невизначеності буде детально розглянута у розділі 10.2.
Зазначимо, що при ймовірній невизначеності по кожному сценарію вважається відомою (заданою) ймовірність його реаілізації. Ймовірний опис умов реалізації проекту виправданий і застосовуваний, коли ефективність проекту зумовлена перш за все невизначеністю природно-кліматичних умов чи процесів експлуатації, чи зносу основних засобів.
У випадках, коли є кінцева кількість сценаріїв і ймовірності їх задані,очікуваний інтегральний ефект Е проекту розраховується за формулою математичного очікування (див. формулу 10.2).
Кожен новий проект неминуче зіштовхується на своєму шляху з визначеними труднощами, що загрожують його здійсненню. Для підприємця дуже важливо вміти передбачати подібні труднощі і заздалегідь розробити стратегію їхнього подолання. Необхідно оцінити ступінь ризику і виявити ті проблеми, із якими може зіштовхнутися бізнес.
Головні моменти, зв'язані з ризиком при здійсненні проекту, повинні бути проаналізовані об'єктивно. Погроза може виходити від конкурентів, від власних прорахунків в галузі маркетингу і виробничої політики, помилок у підборі керівних кадрів. Небезпеку може представляти також технічний прогрес, що здатний миттєво "зостарити" будь-яку новинку. Навіть якщо жоден із цих факторів реальної погрози для підприємства не представляє, у бізнес-плані необхідно на них зупинитися й обґрунтувати, чому не варто турбуватися з цього приводу. Корисно заздалегідь виробити стратегію поведінки і запропонувати шляхи виходу з імовірних ризикованих моментів у випадку їхнього раптового виникнення. Наявність альтернативних програм і стратегій в очах потенційного інвестора буде свідчити про те, що підприємець знає про можливі труднощі і заздалегідь до них готовий.
