Проектні ризики зумовлені особливостями його життєвого циклу.
1. Для оцінки ризику при виборі варіанта інвестування можна застосовувати метод експертних оцінок ризиків у різних фазах проекту.
Так, наприклад, при розгляді проекту за змістовним підходом при аналізі ризиків оцінюють:
1. У передінвестиційній фазі:
- фінансово-економічну життєздатність проекту;
- організаційно-технічний потенціал;
- функції та завдання основних учасників;
- виконувані роботи й рівень гарантій по інвестиціях та кредитах.
Аналіз ризиків у передінвестиційній фазі лежить в основі вибору варіанта інвестування, однак, при цьому прогнозуються ризики і в інвестиційній та експлуатаційній фазах.
2. В інвестиційній фазі:
- структуру управління проектом;
- перебіг реалізації проекту;
- якість виконання проектних робіт.
3. В експлуатаційній фазі:
- чинники, які негативно впливають на реалізацію проекту, як-то затримка будівництва, перевищення витрат, непогодженість щодо фінансування, неспроможність контрагентів, втручання держави, виникнення збитків, підвищення цін на сировину та енергоносії, некваліфіковане управління персоналом.
Для оцінки ризиків використовують метод експертних оцінок ризиків (у різних фазах проекту), який проводиться наступним чином (табл. 10.1). По кожній фазі проекту складається перелік чинників ризику. Кожен чинник характеризується показниками пріоритету (V) та питомої ваги (W) кожного фактора в їх сукупності. Значення пріоритетів і питомих ваг визначаються експертним шляхом.
Наприклад, виділимо три пріоритети, як наведено у табл. 10.2.1, а саме: 1, 2, 3. Вони зумовлюють значення ваг. Перший і останній пріоритети визначають відповідно мінімальне і максимальне значення. Далі, нехай відношення ваг, що відповідають першому й третьому пріоритетам, дорівнюватиме "10". Якщо позначити всі фактори ризику в третьому пріоритеті як "х", то середньоарифметичне значення в першому пріоритеті становитиме "10 х". Вага фактора ризику в другому пріоритеті становитиме (10+1)/2 = 5,5 х.
У прикладі враховано 25 факторів ризику. Питома вага фактора ризику в третьому пріоритеті дорівнює 0,4. У другому відповідно 2,2, у першому 4.
У прикладі експерти ставили оцінку з ранжируванням від кращих -"1" до гірших "10". Потім одержані в процесі експертизи бали підсумовуються за всіма показниками з урахуванням вагових коефіцієнтів і складається узагальнена оцінка ризиків. Якщо узагальнена оцінка ризику дорівнює:
- від 25 до 100 проект відноситься до малоризикованих;
- від 100 до 160 до середньоризикованих;
- від 160 до 250 до високоризикованих.
У прикладі вона дорівнює 152,6. Отже, проект належить до середньоризиковананих.
2. Ідея кількісного підходу до оцінки ризику ґрунтується на тому, що невизначеність може бути поділена на два види.
1. Якщо невизначені параметри спостерігаються досить часто за допомогою статистики або імітаційних експериментів, то можна визначити частоти появи даних подій. Такий тип невизначеності має назву статистичної невизначеності. При достатній кількості спостережень частоти розглядаються як наближене значення ймовірностей подій.
2. Якщо окремі події, які нас цікавлять, повторюються досить рідко або взагалі ніколи не спостерігалися і їх реалізація можлива лише в майбутньому, то має місце нестатистична невизначеність. У цьому випадку використовується суб'єктивна ймовірність, тобто експертні оцінки її величини. Концепція суб'єктивної ймовірності ґрунтується не на статистичній частоті появи події, а на ступені впевненості експерта в тому, що задана подія відбудеться.
Методологічною базою аналізу ризику проектів є розгляд вихідних даних як очікуваних значень певних випадкових величин з відомими законами ймовірнісного розподілу. Випадкова величина, яка набуває певних окремих значень, називається дискретною.
Законом розподілу випадкової величини називається закон відповідності між можливими значеннями випадкової величини та їх імовірностями. Під значеннями дискретної випадкової величини може розглядатися
дохід (P ), чиста теперішня вартість (P) та інші показники по проекту.
Відповідно до цього, доходність проекту може характеризуватися наведе-
ним нижче законом розподілу (табл. 10.2.2), а саме розподілом дискретної випадкової величини, тобто доходу проекту, за ймовірністю одержання.
Таблиця 10.2.2.
Закон розподілу характеризується наступними показниками:
1. Математичним очікуванням.
2. Дисперсією.
3. Середньоквадратичним відхиленням.
4. Коефіцієнтом варіації.
Математичним очікуванням (M(x)), або середнім очікуваним значенням випадкової величини X, називається число, яке дорівнює сумі добутків значень величини (х) на відповідні ймовірності (Р ):
Невизначеність характеризується розсіянням можливих значень випадкової величини довкола її очікуваного значення.
Для характеристик ризику як міри невизначеності також використовуються такі показники, як:
1. Дисперсія (D(x)):
2. Середньоквадратичне відхилення (у(x)):
Середньоквадратичне відхилення найчастіше використовують як міру ризику. Слід запам'ятати, що ризик буде тим більший, чим більше значення середньоквадратичного відхилення.
3. Коефіцієнт варіації:
У випадку, коли порівнюються два проекти з різними очікуваними показниками NPV, використовується коефіцієнт варіації, який показує частку ризику на одиницю очікуваного показника NPV.
Для проекту, закон розподілу якого подано у вищенаведеній таблиці, такі характеристики становлять:
