Але про вплив витрат банку на результати його діяльності не можна судити за їх абсолютними сумами. Якщо збільшуються активи банку, закономірно, що зростає і абсолютна величина витрат. Тому для виявлення закономірностей зміни окремих видів витрат використовуються різні відносні показники. Узагальнюючими показниками рівня витрат банку є такі коефіцієнти:
Коефіцієнт витрат на 1 грн. активів може бути розкладений на окремі часткові показники:
На основі аналізу динаміки названих показників можна судити про зростання або зниження певних витрат, правомірність їх зміни.
Оптимальні значення окремих показників наведені в таблиці.
Повніше проаналізувати доходи і витрати дає змогу коефіцієнт дієздатності, який є прогнозним інструментом для оцінки стабільної діяльності банку. Для життєздатності банку необхідно, щоб операційні та інвестиційні витрати покривались за рахунок доходів від усіх операцій.
Коефіцієнт дієздатності:
Оптимальне значення цього показника не повинно перевищувати 0,95, тобто сума витрат банку має становити щонайменше 95 % від його доходів. Причому рівень процентних витрат на 1 грн. доходів має становити 60 %, а рівень непроцентних витрат на 1 грн. доходів — 30—35 %.
Позитивною вважається тенденція до зниження відносних показників рівня витрат. Якщо має місце зростання цих коефіцієнтів, необхідно їх зіставити з аналогічними коефіцієнтами дохідності.
Темпи зростання показників витратності мають бути нижчими темпів зростання показників дохідності. Якщо спостерігається протилежна тенденція, банк мусить скоригувати свою дисконтну та кредитну політику, вишукати резерви розширення ефективніших банківських видів діяльності.
