загрузка...
 
3.1. Характеристика галузі та особливості обліку в торгівлі
Повернутись до змісту
Торгівля — це господарська діяльність, пов'язана з реалізацією товарів.
Товар — це продукт праці, вироблений для обміну чи продажу, який має споживчу та мінову вартість.
Торгова діяльність [4] — це "ініціативна самостійна діяльність юридичних осіб і громадян із здійснення купівлі та продажу товарів народного споживання з метою отримання прибутку... Торгова діяльність може здійснюватись у сферах роздрібної та оптової торгівлі, а також у торгово-виробничій (громадське харчування) сфері".
Оптова торгівля може здійснюватись через оптові бази, товарні склади, склади-холодильники, склади-магазини. Вона, як правило, є проміжною ланкою між виробником продукції і роздрібною торгівлею.
Роздрібна торгівля здійснюється через магазини (продовольчі, непродовольчі, спеціалізовані, універмаги, універсами, торгові комплекси тощо), дрібно-роздрібну мережу (палатки, кіоски, ятки, павільйони, торгові автомати), пересувну мережу (автома-газини, авторозвозки, лавки-автопричепи, візки, розноски, столики). В роздрібній торгівлі товари реалізуються, як правило, кінцевому споживачеві — населенню.
Дохід торгівлі формується за рахунок встановленої націнки на товари.
Ціна товару складається:
— в оптовій торгівлі — з оптової ціни промислового підприємства (як сформована із собівартості та прибутку підприємства) та оптово-збутової націнки;
— в роздрібній торгівлі — з ціни оптової торгівлі (або підприємства) і торгової націнки.
Непрямі податки (ПДВ, акцизний збір) розраховуються понад визначену ціну реалізації на всіх етапах реалізації товарів. У в роздрібній торгівлі націнка встановлюється з урахуванням
ПДВ. Розмір націнки торгові підприємства визначають самостійно, виходячи зі стану ринку.
Розрахунки з покупцями в оптовій торгівлі здебільшого здійснюють в безготівковій формі, в роздрібній — виручка надходить готівкою в каси торгового підприємства.
Згідно із Законом [2] підприємства торгівлі та громадського харчування повинні здійснювати розрахунки із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій (РРО).
Реєстратор розрахункових операцій — це пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовано фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з купівлі-продажу іноземної валюти та/або кількості проданих товарів (наданих послуг). До РРО відносять: електронний контрольно-касовий апарат (ЕККА), електронний контрольно-касовий реєстратор, комп'ютерно-касову систему, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо.
РРО повинні бути зареєстровані та опломбовані у встановленому порядку. Дозволяється застосовувати тільки ті РРО, які включені до Державного реєстру. Постановою Кабінету Міністрів України № 199 від 18.02.2002 р. затверджено вимоги до реалізації фіскальних функцій РРО.
У разі виходу РРО з ладу або відключення електроенергії (не більш як 72 год.) розрахункові операції здійснюються з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки.
Статтею 17 Закону [2] передбачено штрафні санкції за невикористання РРО.
Згідно зі ст. 10 Закону постановою [5] Кабінету Міністрів України затверджено перелік окремих форм та умов проведення діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, яким дозволено не використовувати РРО, а вести розрахункові книжки та книги обліку розрахункових операцій. Зокрема, без РРО можуть здійснюватись пересувна торгівля, роздрібна торгівля на ринках (крім кіосків, магазинів тощо), торгівля газетами, журналами на підприємствах поштового зв'язку, якщо обсяг їх в асортименті перевищує 50 %, продаж транспортних квитків у кіосках і салонах транспортних засобів, продаж страв безалкогольних напоїв у буфетах вищих навчальних закладів тощо.
Торгова діяльність повинна здійснюватись із дотриманням встановлених вимог [1, 4, 12], зокрема:
— забезпечення прав споживачів;
— наявність цінників, документів, що підтверджують якість товарів, тощо;
— дотримання санітарних вимог;
— наявність контрольних вагів та інших засобів вимірювальної техніки;
— дотримання термінів зберігання товарів;
— дотримання правил продажу відповідних товарів, затверджених наказами МЗЕЗторгу;
— при розрахунках з покупцями має бути забезпечена достатня кількість розмінної монети, приймання зношених купюр та ін.
Бухгалтерський облік у торгівлі, як і в інших галузях, ведеться згідно із законодавством України та національними стандартами бухгалтерського обліку.
Тому в посібнику будуть розглянуті питання обліку надходження та реалізації товарів в оптовій та роздрібній торгівлі, обліку витрат обігу, обліку тари та торгових патентів, тобто ті, які найбільше відображають специфіку обліку в галузі.
Особливості галузі зумовлюють особливості обліку в ній:
1 У торгівлі немає витрат, пов'язаних з виробництвом продукції, але є витрати, пов'язані зі зберіганням та реалізацією товарів. Ці витрати називаються витратами обігу і обліковуються на рахунках 93 "Витрати на збут" і 92 "Адміністративні витрати".
2. Торгові підприємства закупають товари за купівельними цінами, а продають дорожче — за цінами продажу. В оптовій торгівлі облік придбаних товарів ведеться за купівельними цінами або за продажними. В роздрібній торгівлі товари обліковують за купівельними цінами або за цінами продажу [П(С)БО 9], якщо інші методи оцінки використовувати недоцільно. До прийняття національних стандартів облік за цінами продажу був єдиним дозволеним у роздрібній торгівлі. Це зумовлено великою номенклатурою товарів і продажем їх у невеликій
кількості. Вираховувати купівельну і продажну ціну кожних реалізованих 300 г товару недоцільно і трудомістко. Тому при обліку за цінами продажу на підприємствах роздрібної торгівлі при придбанні товарів на них відразу встановлюється торгова націнка (кредит рахунку 285 "Торгова націнка") і далі визначається обсяг реалізації тільки за цінами продажу. В кінці місяця розраховується середня величина торгових націнок в продажній вартості реалізованих товарів і, відповідно, купівельна вартість реалізованих товарів.
3. Фінансовий результат від реалізації товарів у торгівлі визначають як різницю між цінами продажу без ПДВ (доходом від реалізації) та купівельними цінами (собівартістю) реалізованих товарів і витратами обігу. Ціни продажу, відповідно, мають встановлюватися в такому розмірі, щоб окупити витрати обігу і забезпечити певний рівень прибутку.
Специфічні рахунки для обліку в торгівлі:
28 "Товари" (з відповідними субрахунками); 902 "Собівартість реалізованих товарів"; 702 "Дохід від реалізації товарів";
92 "Адміністративні витрати", 93 "Витрати на збут" — для обліку витрат обігу.
Схема обліку надходження та реалізації товарів і витрат обігу в торгівлі:

Схема обліку в торгівлі в цілому не дуже відрізняється від схеми обліку на промислових підприємствах. Основна відмінність полягає у відсутності рахунку 23 "Виробництво", немає витрат на виробництво і списання їх на рахунок 26 "Готова продукція".
У роздрібній торгівлі схема обліку дещо відрізнятиметься від наведеної, ці питання розглянуто в параграфі 5 цього розділу.
Оподаткування і податковий облік у торгівлі здійснюються згідно із законодавством.
Особливості:
— клас професійного ризику виробництва для сплати збору на страхування від нещасних випадків на виробництві в роздрібній торгівлі (і в торгівлі автомобілями) — 5, в оптовій торгівлі — 23;
— в торгові підприємства, створені після набуття чинності декретом Кабінету Міністрів України "Про місцеві податки і збори" від 20.05.93 р. № 56, сплачують збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі;
— підприємства, які здійснюють торгівлю лікеро-горілчаними виробами, сплачують збір на розвиток садівництва, виноградарства і хмелярства в розмірі 1 % від суми виручки від реалізації.
Щодо основних ділянок бухгалтерського обліку, то облік суттєво не відрізняється від обліку в промисловості:
— облік грошових коштів ведеться згідно з постановами правління НБУ (див. розділ 2, параграф 1); особливістю є обов'язковість застосування РРО при розрахунках готівкою і можливість здавання виручки до банку торговим підприємствам, які здійснюють торгівлю вночі, вранці наступного дня;
— облік оплати праці, фінансова звітність, облік розрахункових операцій, облік капіталу, необоротних активів тощо суттєво не відрізняється від інших галузей;
— торгові підприємства витрачають досить значні кошти на рекламу, зокрема, на рекламування товарів у вітринах; ці питання розглянуто в розділі 12.


загрузка...