Ця класифікація провадиться для об'єднання рахунків у певні групи за їхньою економічною однорідністю, тобто залежно від того, що саме обліковується на цих рахунках. Вона досить тісно пов'язана з об'єктами обліку та їх групуванням, охоплює всі об'єкти обліку і забезпечує комплексне відображення господарської діяльності кожного підприємства.
Оскільки об'єктами бухгалтерського обліку є передовсім наявні засоби підприємства, господарські процеси та джерела утворення засобів, то й рахунки бухгалтерського обліку за їхнім економічним змістом цілком закономірно групуються за названими розділами (рис. 8.1).
Нерідко, класифікуючи рахунки, дехто робить спробу згрупувати їх за сферами відтворення (сфера виробництва, обертання, розподілу та споживання). Такий підхід лише суттєво ускладнює класифікацію і часто призводить до втрати нею практичної корисності. З нашого погляду, це зовсім інші критерії класифікації.
Усі наявні засоби підприємства за способом передачі вартості поділяються на основні та оборотні. Якщо останні споживаються разово в одному виробничому процесі і повністю передають свою вартість на виготовлену продукцію, то основні засоби багаторазово використовуються у виробничому процесі і передають свою вартість частинами через урахування їхнього зносу за встановленими нормами. Отже, з цих міркувань всі засоби підприємства незалежно від сфери їх використання завжди поділяються на основні й оборотні. Поняття засобів у загальноекономічному розумінні часто поділяють на засоби праці та предмети праці. Проте поняття засобів праці є значно ширшим, ніж основні засоби, оскільки включає досить широку групу засобів праці, які не входять у групу основних засобів. Це так звані малоцінні й швидкозношувані предмети, що їх умовно з метою спрощення обліку і фінансування віднесено до оборотних засобів. Виходячи з цього, в обліковій теорії і практиці вважаємо доцільним в окрему групу виділити саме основні засоби, зважаючи на їхню роль та питому вагу в загальній вартості всіх засобів підприємства.
Перехід до ринкових відносин зумовлює появу нових об'єктів обліку, яких раніше не було в діяльності наших підприємств. До таких об'єктів належать нематеріальні активи — права та об'єкти власності (патенти, товарні знаки, торгові марки, ліцензії, програмне забезпечення ЕОМ, ділова репутація та ін.).
Підприємство самостійно визначає та обґрунтовує період їхнього зносу, але не більше 20 років, як це встановлено чинними положеннями.
Оскільки нематеріальні активи за своєю економічною суттю, призначенням, порядком використання, придбання та списання значно відрізняються як від основних засобів, так і від виробничих запасів, їх виділено в окрему групу.
У господарській діяльності будь-якого підприємства завжди використовуються виробничі запаси. Вони мають велику питому вагу в загальній сумі засобів.
До виробничих запасів належать основні й допоміжні матеріали, паливо, запасні частини та ін. Це, головно, предмети праці, які використовуються в діяльності підприємства. Рахунки, що на них обліковуються виробничі запаси, складають досить велику групу. Досить близькими за своїм економічних змістом до таких рахунків є рахунок продуктів праці, тобто виготовленої готової продукції та придбаних товарів для їх наступного продажу.
Специфічним видом товару є грошові засоби, які цілком виправдано виділено в окрему групу. Значна частина засобів підприємства постійно перебуває в розрахунках за одержаними авансами, з покупцями, з підзвітними особами тощо. Ці рахунки, на яких обліковується наявність та рух засобів підприємства, є активними. На їхньому дебеті відображають наявність та надходження відповідних видів засобів, а на кредиті — їх вибуття, списання. Заборгованість підприємства, оформлена векселями, відображується окремо.
Самостійну групу становлять рахунки для обліку господарських процесів. На них відображають спожиті підприємством засоби. Господарські процеси — це сукупність однорідних господарських операцій, спрямованих на досягнення певної мети: відображення процесу заготівлі, виробництва, реалізації чи невиробничого споживання. Рахунки господарських процесів (наприклад, процеси заготівлі, виробництва та невиробничого споживання) є активними.
Поряд з цим велику групу рахунків становлять джерела утворення засобів господарства. Усі ці рахунки є пасивними. На кредиті їх відображають наявність та утворення (збільшення) відповідних джерел, а на дебеті — їх використання, списання за призначенням.
Усі джерела поділяються на постійно закріплені, або власні, тимчасово залучені, або позичені, та результати господарської діяльності (фінансові). Відповідно до цього і рахунки поділяються на такі самі три підгрупи. Найважливішою є підгрупа, на якій обліковують власні джерела засобів, котрі залежно від особливостей їх формування поділяються на:
власний капітал — сукупність вкладень у грошовому вираженні всіх власників у сукупне майно даного підприємства для забезпечення його діяльності згідно з установчими документами;
бюджетне фінансування та безповоротні цільові надходження з бюджету чи від інших установ для проведення певних точно визначених заходів;
резерви, створювані підприємством для рівномірного розподілу наступних витрат на оплату відпусток, винагороди працівникам за вислугу років, для проведення гарантійного обслуговування окремих видів продукції;
доходи майбутніх періодів — це доходи, які одержані у звітному періоді, але належать до наступних звітних періодів, тому вони зараховуються до результатів фінансово-господарської діяльності тільки після настання того звітного періоду, до якого належать.
На цих рахунках обліковуються джерела власних основних і оборотних засобів підприємства. Вони становлять основну частину всіх джерел підприємства.
Поряд з цим кожне підприємство в процесі своєї діяльності досить широко використовує й тимчасово залучені або позичені джерела засобів. Відповідно до строків, на які їх залучено, ці джерела поділяють на довгострокові (понад рік) та поточні (у межах року). Особливе значення мають позички банків, які за строком їх надання поділяються на: довгострокові, середньострокові та короткострокові. Позички, які надає банк згідно з кредитною угодою, є платними й обов'язково мають бути повернуті в установлений строк. Надання позичок називають кредитуванням. Рахунки, на яких відображають одержані позички, показують заборгованість підприємства перед банком за відповідний рід позичок. На дебеті цих рахунків відображають погашення, зменшення заборгованості за раніше одержаними позичками.
Крім позичок банку підприємство певний час користується коштами інших кредиторів, інших підприємств та установ, які тимчасово перебувають у його розпорядженні як кредиторська заборгованість. Вона виникає через те, що передача цінностей чи надання послуг не збігаються з часом їх оплати.
Важливу частину джерел тимчасово залучених коштів становлять розрахунки з розподілу національного доходу. До них належить заборгованість підприємства перед робітниками і службовцями з оплати праці, перед бюджетом з податків, перед органами страхування з належних відрахувань. Указана заборгованість перебуває певний час у розпорядженні підприємства, оскільки неминуче виникає незбіг в часі її виникнення та погашення.
Так, наприклад, за щоденного нарахування оплати й одноразової її щомісячної виплати виникає постійна 15-денна заборгованість, а за дворазової виплати заборгованість становить тільки 7,5 дня.
Джерела тимчасово залучених засобів підприємство використовує лише певний період і в установлені строки повертає ці кошти їхнім власникам.
Окрему групу рахунків становлять доходи (фінансові результати) діяльності. На рахунках фінансових результатів обліковують кошти, джерелом утворення яких є результати господарської діяльності, тобто зіставляють доходи і витрати, прибутки та збитки за певний період, як правило, господарський рік. Сума збитку, що його зазнало підприємство, показує безповоротно втрачену вартість засобів. Одержаний прибуток є джерелом додаткових коштів для даного підприємства.
Прибуток та його використання або збиток відображаються в балансі окремими статтями розгорнуто. Затверджені суми використаного за звітний рік прибутку обліковуються на окремому рахунку і списуються під час складання річного звіту. У цілому за рік можуть відображатись лише непокритий збиток або нерозподілений прибуток звітного року.
