загрузка...
 
8.4. Класифікація рахунків за призначенням та побудовою
Повернутись до змісту
За всієї важливості класифікації рахунків за їхнім економічним змістом обмежитись лише нею неможливо, оскільки необхідно знати не тільки, що саме обліковується на відповідних рахунках, а й як це відображається, як формується відповідна облікова інформація, як можна одержати та контролювати відповідні показники. Тому класифікацію рахунків за економічним змістом вдало доповнює класифікація за їхнім призначенням та будовою. Вона передбачає обов'язкове з'ясування того, в який спосіб обліковуються на рахунках засоби, джерела та господарські процеси, для яких цілей, для отримання яких показників ці рахунки призначено, як має бути побудований відповідний рахунок, тобто що повинно обліковуватись на його дебеті, кредиті та що показує виведене сальдо. Саме в цьому й виявляється основний зміст класифікації рахунків за їхнім призначенням та будовою.
Відтак бухгалтерські рахунки поділяють на основні, регулюючі, операційні, бюджетно-розподільні, фінансово-результатні (рис. 8.2).

Основні рахунки відображають дані про наявність і рух головних ресурсів підприємства та джерел їх утворення і стан розрахунків з іншими підприємствами чи установами. Уже сама назва свідчить про пріоритетність цієї групи. Стосовно балансу ці рахунки можуть бути активними, пасивними та активно-пасивними. Залишки на цих рахунках відображаються в балансі і становлять його основу.
Основні рахунки за своїм призначенням та будовою, у свою чергу, поділяються на матеріальні, грошові, рахунки нематеріальних активів, а також рахунки власного капіталу та розрахункові.
Важливу підгрупу основних рахунків становлять матеріальні, які призначено для обліку наявності та руху матеріальних цінностей, що є в розпорядженні підприємства. До них належать рахунки: 10 «Основні засоби», 11 «Інші необоротні матеріальні активи», 20 «Виробничі запаси», 21 «Тварини на вирощуванні і відгодівлі», 22 «Малоцінні і швидкозношувані предмети», 25 «Напівфабрикати», 26 «Готова продукція», 27 «Продукція сільськогосподарського виробництва», 28 «Товари».
Усі матеріальні рахунки є активними. На дебеті їх відображають надходження (збільшення) відповідних видів товарно-матеріальних цінностей, а на кредиті — їх вибуття (списання). Сальдо за вказаними рахунками завжди лише дебетове і показує наявність певних видів матеріальних цінностей на кінець звітного періоду. Аналітичний облік за матеріальними рахунками ведеться обов'язково із застосуванням натурального й грошового вимірника.
Досить часто матеріальні рахунки називають ще інвентарними. Принцип їхньої інвентарності полягає в тім, що всі матеріальні цінності завжди повинні списуватись у тій оцінці, в якій вони оприбутковувались, навіть тоді, коли вони певною мірою втратили свою початкову вартість. Саме завдяки цьому матеріальні рахунки можуть вповні виконувати свої функції.
Грошові рахунки призначено для обліку й контролю грошових коштів господарства. До таких рахунків належать ЗО «Каса», 31 «Розрахунки в банках», 33 «Інші кошти» тощо.
Будова грошових рахунків така сама, як і матеріальних: на дебеті відображають наявність грошових коштів та їх надходження, а на кредиті — списання. Сальдо за вказаними рахунками завжди може бути тільки дебетовим і показує наявність коштів на відповідному рахунку на кінець звітного періоду.
Рахунок нематеріальних активів за своїм призначенням аналогічний матеріальним рахункам і виокремлюється, головно, через свою економічну суть, специфіку.
Окрему важливу підгрупу основних рахунків становлять рахунки для обліку капіталу. До них належать: 40 «Статутний капітал», 41 «Пайовий капітал», 43 «Резервний капітал», 44 «Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)». Названі рахунки є пасивними, їх призначено для обліку джерел утворення відповідних видів капіталу. На кредиті цих рахунків відображають наявний капітал та його утворення, а на дебеті — використання. Сальдо за вказаними рахунками завжди є кредитовим і показує суму відповідного виду капіталу на кінець звітного періоду.
За призначенням та будовою до цієї підгрупи слід віднести також рахунки 47 «Забезпечення майбутніх витрат і платежів», 48 «Цільове фінансування і цільові надходження», які в кінцевому підсумку спрямовано на збільшення власного капіталу.
Основною частиною власного капіталу є статутний капітал. Він характеризує розміри підприємства і реєструється в установчих документах. Облік цього капіталу ведеться на рахунку 40. На дебеті цього рахунка відображають зменшення статутного капіталу (вилучення), а на кредиті — його збільшення.
Аналітичний облік статутного капіталу ведеться в розрізі засновників (учасників) підприємства.
Сальдо за вказаним рахунком є кредитовим і має відповідати розміру статутного капіталу, зафіксованому в установчих документах підприємства.
Рахунок 41 «Пайовий капітал» призначено для обліку в підприємствах, що в них замість статутного капіталу (або паралельно з ним) частина власного капіталу формується у вигляді пайових внесків фізичних і юридичних осіб. Досить широко пайовий капітал використовується в підприємствах споживчої кооперації, виробничих кооперативах різних типів, включаючи сільськогосподарські, а також у кредитних спілках.
На рахунку 42 «Додатковий капітал» відображають суми перевищення реалізаційної вартості акцій над їх номінальною вартістю, а також суми дооцінки активів та безкоштовно одержаних засобів. На кредиті цього рахунка відображають наявність та утворення (збільшення) додаткового капіталу за видами, а на дебеті — його використання. Сальдо може бути лише кредитовим і показує наявність капіталу за видами на кінець звітного періоду.
На рахунку 43 «Резервний капітал» обліковується створення за рахунок чистого прибутку в передбачених законодавством розмірах резервів підприємства. Цей капітал використовується для погашення збитків, покриття непередбачених витрат, погашення боргів та ін. в порядку, визначеному установчими документами.
Рахунок 44 «Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)» призначено для накопичення чистих фінансових результатів діяльності підприємства поточного та минулих років. Це активно-пасивний рахунок. На дебеті його відображають суму одержаного збитку та використання прибутку поточного року, а на кредиті — збільшення прибутку підприємства від усіх видів діяльності.
Кредитове сальдо за рахунком 44 характеризує нерозподілений прибуток, а дебетове — показує суму непокритого збитку.
Збиток підприємства списують (покривають) за рахунок нерозподіленого прибутку, резервного чи додаткового капіталу (за наявності таких).
Нерозподілений прибуток є власністю засновників підприємства і збільшує суму власного капіталу, водночас власний капітал зменшується на суму збитків, що їх зазнало підприємство.
Отже, на рахунках 42,43, 44 обліковується власний капітал, який створюється в процесі діяльності підприємства і є його власністю, але він не закріплюється за кожним учасником (засновником).
Суттєвою стороною бухгалтерського обліку, яка становить один з найважливіших елементів його змісту, є відображення розрахункових операцій з іншими підприємствами та установами. Ці розрахунки здійснюються як за придбання засобів, так і за реалізації продукції, виконання інших господарських процесів. Для обліку цих операцій і призначено розрахункові рахунки. Оскільки кожне підприємство в процесі господарської діяльності проводить різноманітні розрахунки з різними підприємствами, установами, окремими особами, банками, бюджетом тощо, а для кожного виду розрахунків передбачено свій рахунок, то група розрахункових рахунків є найчисленнішою серед рахунків 3, 5, 6 класів.
Ці рахунки за своєю будовою можуть бути активними, пасивними та активно-пасивними.
Активні розрахункові рахунки відображають заборгованість інших підприємств та окремих осіб перед даним підприємством. До таких рахунків належать: 16 «Довгострокова дебіторська заборгованість», 34 «Короткострокові векселі одержані», 36 «Розрахунки з покупцями і замовниками», 37 «Розрахунки з різними дебіторами». На дебеті цих рахунків відображають виникнення заборгованості та її дальше збільшення, а на кредиті — погашення (зменшення) заборгованості. Сальдо за вказаними рахунками дебетове і показує залишок заборгованості перед даним підприємством на кінець звітного періоду.
Пасивні розрахункові рахунки призначено для обліку розрахунків з іншими підприємствами, установами чи окремими особами, щодо яких дане підприємство має заборгованість. До таких рахунків належать: 60 «Короткострокові позики», 50 «Довгострокові позики», 66 «Розрахунки з оплати праці», 64 «Розрахунки за податками і платежами», 65 «Розрахунки зі страхування», 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядчиками» та ін. На кредиті цих рахунків відображається виникнення та збільшення заборгованості даного підприємства, а на дебеті — її зменшення, погашення. Сальдо за цими рахунками є кредитовим і показує суму заборгованості підприємства.
Активно-пасивні розрахункові рахунки призначено для обліку розрахунків з підприємствами та установами, які протягом певного періоду мають заборгованість перед даним підприємством, а в інший період дане підприємство стає боржником щодо тих самих установ чи організацій. Отже, за цих умов підприємство виступає то як дебітор, то як кредитор. На таких рахунках відображають, головно, розрахунки з різними дебіторами і кредиторами, внутрішні та внутрішньогосподарські розрахунки тощо. Вони можуть мати одночасно дебетове і кредитове сальдо та відображатися в балансі розгорнуто, тобто окремо в активі й пасиві.
У цих рахунках поєднується будова активних і пасивних розрахункових рахунків, тому на дебеті в них обліковується збільшення дебіторської та зменшення кредиторської заборгованості, а на кредиті навпаки — збільшення кредиторської і зменшення дебіторської заборгованості. Залишок на синтетичних активно-пасивних рахунках одержують як підсумок залишку окремо за дебетом і окремо за кредитом аналітичних рахунків, відкритих до цього синтетичного рахунка.
У раціональній побудові поточного обліку, формуванні цілого ряду важливих показників, забезпеченні необхідної інформації для складання звітності велика роль належить регулюючим рахункам: 13 «Знос необоротних активів», 38 «Резерв сумнівних боргів», 45 «Вилучений капітал», 46 «Неоплачений капітал», субрахунок 5 «Торгова націнка» до рахунка 28. Регулюючі рахунки не мають самостійного значення, завжди розглядаються в нерозривному зв'язку з тими основними рахунками, до яких вони відкриваються, і регулюють оцінку відповідних засобів чи процес використання певних джерел. Ці рахунки забезпечують облік окремих видів засобів за двома оцінками: наприклад, початкова та залишкова вартість основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, нематеріальних активів, або роздрібні ціни й ціни придбання товарів, або планова й фактична собівартість готової продукції.
На регулюючих рахунках обліковують лише суми, на які необхідно регулювати (коригувати) вартість засобів чи суму джерел, обрахованих за основним рахунком. Залежно від призначення регулюючі рахунки поділяються на доповнюючі та контрарні.
Регулюючі доповнюючі рахунки призначено для відображення сум, на які необхідно збільшити залишок на основному рахунку з тим, щоб обліковані на ньому засоби було відображено за їхньою фактичною вартістю. На підприємствах, які ведуть облік руху товарно-матеріальних цінностей за встановленими обліковими цінами, до субрахунків «Матеріали», «Паливо», «Запасні частини» та ін. відкривають окремий аналітичний рахунок «Транспортно-заготівельні витрати» або рахунок «Відхилення від облікових цін», котрий і є регулюючим (доповнюючим). Завдяки цьому суттєво спрощується поточний облік товарно-матеріальних цінностей, відпадає необхідність визначати щомісяця ціну за кожним видом витрачених матеріальних цінностей і уможливлюється списання їх за фактичною собівартістю.
Контрарні регулюючі рахунки призначено для обліку сум, на які необхідно зменшити залишок на основних рахунках, які ними регулюються. Ці рахунки поділяються на контрактивні та контрпасивні. Відрізняються контрактивні рахунки від контрпасивних тільки місцем у балансі.
Контрактивні рахунки, як зрозуміло вже із самої назви (проти активу), є пасивними, а основні рахунки, які вони регулюють, — активними. Контрактивним регулюючим рахунком є, наприклад, рахунок 13 «Знос необоротних активів», який регулює залишок на рахунках 10 «Основні засоби», 11 «Інші необоротні матеріальні активи», 12 «Нематеріальні активи». На вказаному контрактивному рахунку відображаються суми зносу необоротних активів. Завдяки такому відображенню завжди є можливість визначити залишкову вартість основних засобів та інших предметів як різницю між їхньою початковою вартістю та сумою нарахованого зносу. У такій оцінці вони й відображаються в балансі підприємства.
До контрактивних рахунків належить також субрахунок «Торгова націнка», на якому обліковуються торгова націнка на товари. Цей рахунок є регулюючим до рахунка 28 «Товари», на якому обліковуються товари за продажними цінами. Якщо необхідно визначити залишок товарів за їхньою купівельною вартістю, то в цьому разі від вартості товару, облікованого на рахунку 28 «Товари», необхідно відняти суму, обліковану на субрахунку «Торгова націнка».
Серед контрактивних рахунків особливе місце займає рахунок 38 «Резерв сумнівних боргів», який застосовується для уточнення дебіторської заборгованості покупців і замовників (рахунок 36), щодо якої є ризик неповернення. На кредиті рахунка 38 відображається створення резерву, а на дебеті — його використання. У балансі підприємства відображається чиста реалізаційна вартість як різниця за рахунками 36 і 38.
Будова контрактивних рахунків така сама, як і решти пасивних рахунків: на кредиті обліковується збільшення, нарахування, а на дебеті — зменшення, списання раніше нарахованих сум.
Контрпасивні рахунки навпаки — є активними (проти пасиву), а основні рахунки, які ними регулюються, — пасивними. До контрпасивних належать рахунки:
45 «Вилучений капітал», на якому ведуть облік вилученого капіталу внаслідок викупу власних акцій для наступного їх анулювання чи перепродажу. На дебеті рахунка відображають вартість викуплених акцій, а на кредиті — їх анулювання чи продаж;
46 «Неоплачений капітал». За своїм призначенням та будовою він є активним. На цьому рахунку ведеться облік розрахунків із засновниками підприємства щодо їхніх внесків до статутного капіталу. На дебеті рахунка відображають заборгованість засновників, а на кредиті — її погашення. Аналітичний облік ведеться в розрізі окремих засновників.
Сальдо цих рахунків (45 та 46) обраховується для визначення власного капіталу.
Отже, названі рахунки є регулюючими щодо рахунків обліку власного капіталу і дають можливість визначити реальну фактичну його величину та відобразити її в балансі підприємства.
Будова контрпасивних рахунків така сама, як і всіх активних рахунків: на дебеті відображають збільшення, а на кредиті — зменшення, списання використаного капіталу.
Важливу групу рахунків становлять операційні рахунки. їх призначено для відображення однорідних операцій, спрямованих на здійснення найважливіших господарських процесів. Характерною рисою операційних рахунків є те, що вони безпосередньо (прямо) не входять у баланс і закриваються з виконанням ними свого призначення.
Операційні рахунки поділяються на збірно-розподільні, калькуляційні та порівняльні.
Операційні збірно-розподільні рахунки призначено для обліку непрямих витрат, тобто таких, котрі в момент їх виникнення не можна віднести на конкретний об'єкт обліку. Тому такі витрати обліковують окремо, знеособлено до кінця звітного періоду. Щодо цих витрат складають окремий кошторис, а названі рахунки забезпечують необхідні дані для відображення й контролю непрямих витрат. До таких рахунків належить рахунок 91 «Загальновиробничі витрати».
У кінці звітного періоду непрямі витрати, відображені на цих рахунках, розподіляються за призначенням пропорційно встановленій базі в повному обсязі, для чого складають спеціальний розрахунок (відомість розподілу). Отже, вся сума зібраних, відображених непрямих витрат завдяки цій операції розподіляється повністю (звідси походить і назва цієї групи рахунків).
За своєю будовою ці рахунки є активними, на дебеті їх відображають збільшення витрат, а на кредиті — їхній розподіл. Розподіляють непрямі витрати між окремими виробництвами, господарськими підрозділами, видами виробленої продукції, виконуваних робіт і послуг у порядку, директивно встановленому для кожної галузі народного господарства.
Калькуляційні рахунки призначено для обліку витрат, пов'язаних із виробництвом конкретних видів продукції, виконанням певних робіт чи наданням послуг. Вони забезпечують необхідні дані для калькуляції, визначення фактичної собівартості продукції, робіт чи послуг. Це їхнє основне призначення, яке зумовило й назву цієї групи рахунків.
До цих рахунків належать: 23 «Виробництво», 15 «Капітальні інвестиції», 24 «Брак у виробництві» та ін.
За будовою всі ці рахунки є активними. На дебеті їх протягом місяця відображають прямі витрати, а в кінці звітного періоду сюди відносять і непрямі витрати в порядку їх розподілу. Отже, на дебеті відображають всі витрати, зв'язані з виробництвом, а на кредиті — витрати, які включено в собівартість закінченої, виробленої продукції. Після цього калькуляційний рахунок закривається. Він може мати лише дебетове сальдо, яке відображає вартість незавершеного виробництва. Порядок визначення обсягу та оцінки незавершеного виробництва встановлюється відповідними положеннями окремо для кожного типу виробництва з урахуванням особливостей його технології та організації.
Контрольно-накопичувальні рахунки призначено для накопичення інформації про витрати, які мають цільовий характер. До таких рахунків належать: 92 «Адміністративні витрати», 93 «Витрати на збут». За вказаними витратами складають окремий кошторис. Для здійснення контролю за його дотриманням на цих рахунках накопичується облікова інформація, яка показує фактичну суму витрат за кожним їх видом. Наведені рахунки є активними, на дебеті їх відображають зроблені витрати, а на кредиті — їх описання, віднесення на фінансові результати.
Рахунки доходів призначено для відображення одержаної виручки від реалізації продукції, товарів, робіт та послуг, а тож доходів від іншої діяльності підприємства. До рахунків доходів відносять рахунки 7 класу (70—75). Ці рахунки є пасивними. На кредиті їх відображають формування доходів протягом звітного періоду, а на дебеті — їх списання (віднесення) на фінансові результати. Рахунки доходів в кінці звітного періоду повністю закриваються і сальдо не мають.
Рахунки витрат діяльності призначено для відображення собівартості реалізованої продукції та витрат на здійснення іншої діяльності підприємства. Ці рахунки є активними: на дебеті їх відображають зроблені витрати, а на кредиті — їх списання на фінансові результати в кінці звітного періоду. Вони повністю закриваються і сальдо на кінець звітного періоду не мають. Рахунки доходів і витрат діяльності призначаються для нагромадження облікової інформації, необхідної для складання звітності про фінансові результати.
Фінансово-результатні рахунки призначені для обліку одержаних фінансових результатів за звітний період. До них належить рахунок 79 «Фінансові результати». Це активно-пасивний рахунок. На кредиті його відображають суми в порядку закриття рахунків обліку доходів, а на дебеті — суми в порядку закриття рахунків обліку витрат, а також належну суму нарахованого податку на прибуток.
Фінансовий результат визначається як різниця між усіма видами доходів та витрат підприємства. Порівнюванням дебетового й кредитового оборотів за рахунком 79 «Фінансові результати» визначається кінцевий результат — прибуток чи збиток. Якщо кредитовий оборот більший за дебетовий, то різниця показує одержаний прибуток. Коли ж дебетовий оборот за рахунком 79 «Фінансові результати» перевищує оборот, то виявлена різниця показує суму понесеного збитку. Виявлений фінансовий результат в кінці року списується в порядку закриття рахунка 79. При цьому на суму прибутку дебетується рахунок 79 і кредитується рахунок 44 «Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)». Списувану суму понесеного збитку відображають зворотним записом.
Бюджетно-розподільні рахунки призначено для розподілу одержаних доходів та зроблених витрат між окремими звітними (бюджетними) періодами (місяцями, кварталами, роками). До них належать рахунки 39 «Витрати майбутніх періодів», 69 «Доходи майбутніх періодів».
Перший з указаних рахунків є активним. На дебеті його відображають витрати, які зробило підприємство в даному звітному періоді (місяці), але які відносяться до наступних (майбутніх) періодів. До таких витрат належить, наприклад, передплата на періодичні видання, наперед сплачена орендна плата, витрати зі спорудження літніх таборів для худоби та ін. На кредиті цього рахунка відображають списання відповідної частини витрат у порядку їх розподілу за призначенням, що відноситься на даний звітний період. Використання цього рахунка дає можливість розмежувати витрати окремих періодів і віднести їх саме на той період, з яким вони зв'язані. Це сприяє обґрунтованому визначенню фактичної собівартості і в кінцевому підсумку — фінансових результатів за даний місяць чи рік.
Так, наприклад, підприємство передплатило газети у відділенні зв'язку на 2400 грн. На підставі рахунка-фактури воно відобразило цю суму.

Указану суму було перераховано відділенню зв'язку. Починаючи з 1 січня щомісяця ці витрати рівними частинами (1/12) відносять на адміністративні витрати підприємства.

Отже, на рахунку 39 «Витрати майбутніх періодів» ці витрати обліковуються лише до настання звітного часу, до якого вони належать.
Підприємство може одержувати також і доходи, які належать до майбутніх періодів. Такі доходи обліковуються на рахунку 69 «Доходи майбутніх періодів». Це пасивний рахунок. На кредиті його відображають надходження (утворення) доходу, а на дебеті — його списання за призначенням після настання періоду, до якого ці доходи належать.
Так, наприклад, підприємство передало в оренду склад. Орендар виплатив у поточному місяці орендну плату наперед за 2 роки в сумі 60000 грн.

У наступному місяці 1/24 одержаної суми (60000 : 24 = 2500) відносять до доходів звітного періоду і відображають у складі поточних фінансових результатів підприємства.

Таким чином, щомісяця така сума списуватиметься за призначенням.


загрузка...