Під принципами організації бухгалтерського обліку розумітимемо основні вихідні положення відповідної системи. Вітчизняна школа бухгалтерського обліку нещодавно сформулювала систему принципів організації бухгалтерського обліку, яка нині представлена двома варіантами (табл. 1.1): перший належить колективу авторів у складі А. М. Кузьмінського, В. В. Сопка та В. П. Завгороднього [11, с. 20—23]; другий — М. Т. Білусі [5, с. 300—305].
Як випливає з табл. 1.1, обом варіантам системи базових положень організації бухгалтерського обліку належать лише чотири принципи:
принцип безперервності — послідовної побудови облікового процесу під час розв’язування конкретних завдань;
принцип пропорційності — раціонального співвідношення засобів і предметів праці та безпосередніх її виконавців — працівників бухгалтерських підрозділів;
принцип прямоточності — раціональної організації інформаційних потоків між учасниками облікового процесу;
принцип ритмічності — рівномірного надходження вхідних даних і видачі вихідної інформації.
Решта принципів, хоча вони й не є спільними для зазначених систем, не менш важливі в організації бухгалтерського обліку. Тому схарактеризуємо кожний із них докладніше.
Принцип цілісності передбачає розгляд системи бухгалтерського обліку як цілісної системи, істотні ознаки якої не зводяться до властивостей жодної її складової;
принцип всебічності потребує врахування всіх внутрішніх зв’язків і відношень у системі, усіх факторів, які впливають на її функціонування;
принцип субординації означає ієрархічну побудову елементів і відносин за наперед чітко визначеними критеріями;
принцип динамічності встановлює, що всі характеристики системи мають розглядатися не як постійні, а як безперервно змінювані до своєї протилежності;
принцип випереджувального відображення випливає з наявності проблем, розв’язання яких продиктоване часом, що передбачає прогнозування найбільш вірогідного стану досліджуваної системи в майбутньому;
принцип системотвірних відносин полягає у визначенні саме тих зв’язків між частинами системи, що забезпечують її цілісність, існування та розвиток;
принцип адаптивності означає пристосування побудови та функцій бухгалтерського обліку до конкретних умов управління;
принцип паралелізму передбачає обов’язкову наявність системи бухгалтерського обліку в кожному самостійному господарському підрозділі;
принцип паралельності вимагає одночасного паралельного виконання облікових процедур стосовно різних за змістом господарських операцій, здійснюваних суб’єктами господарювання;
і нарешті — принципи спеціалізації та кооперування, яким традиційно підпорядковується праця виконавців бухгалтерських функцій.
