Перші спроби механізувати обліково-планові роботи в сільському господарстві ще колишнього СРСР були зроблені в Україні, коли 1952 року на Київській фабриці «Союзмашоблік» з допомогою перфораційних машин почали обробляти документи з обліку праці й заробітної плати 20 колгоспів Києво-Святошинського району. Після розробки в 1972 році типового проекту здійснювалась комплексна механізація бухгалтерського обліку на перфораційних машинах в окремих господарствах (Жулянська машинолічильна станція (МЛС) Київської області, Дергачівська МЛС Харківської області, Донецька та Миколаївська МЛС та інші) та адміністративних районах (Хустський район Закарпатської області). З 80-х років ця робота виконується вже й на базі ЕОМ. Частково здійснювалась також механізація планових розрахунків на перфораційних машинах (Кагарлицька РМЛС), а згодом значно більшою мірою — з допомогою малих ЕОМ (Бортницький ОЦ) і, нарешті, сучасних ПК.
Багато зроблено щодо методології та організації автоматизованого розв’язування задач у галузі сільського господарства наприкінці 70-х – 80-ті роки, коли виконувалися роботи з реалізації програми створення багаторівневої галузевої автоматизованої системи «АСУ-сільгосп». Підготовлені тоді кадри, методологічні розробки та деякі програмні й технічні вирішення відіграли важливу роль у подальшому переході на комп’ютеризацію управління. У цьому плані істотний внесок зробили також численні у свій час районні машино-лічильні станції (РМЛС), а згодом і районні обчислювальні центри (РОЦ).
Природно, що з подорожчанням енергоресурсів і комунікаційних засобів, постійним удосконаленням і відносним здешевленням технічної бази комп’ютеризації останнім часом багато замовників у галузі сільського господарства відмовляються від послуг з обробки економічної інформації на районних обчислювальних установках і переходять на використання ПК безпосередньо в господарствах. У цій ситуації окремі господарства стикаються з новими труднощами кадрового, програмного та іншого характеру. Тому на державному рівні прийнято рішення про створення спеціальних інформаційно-консультативних служб, які надаватимуть відповідну технологічну, організаційну та сервісну допомогу замовникам на базі єдиної інформаційно-комп’ютерної мережі АПК України. Це значно прискорить упровадження та вдосконалення нових інформаційних технологій у галузі сільського господарства.
Використання нових інформаційних технологій у сучасних умовах функціонування галузі пов’язується з персоналізацією технічних засобів обчислювальної техніки, організацією автоматизованих робочих місць (АРМ), автоматизацією збору та реєстрації інформації, переходом на переважно безпаперову документацію, використання розподілених баз даних, ефективних засобів комунікації, локальних і глобальних мереж. Лише комплексний підхід до формування інформаційних технологій може забезпечити суттєві зрушення в управлінні сільськогосподарським виробництвом.
Але особливо велике значення в нових інформаційних технологіях надається використанню ПК у локальних і глобальних мережах, оскільки при цьому забезпечується ефективне управління галуззю як багаторівневою системою. Локальні мережі в межах господарства чи підрозділу дають змогу колективно використовувати інформаційні та інші ресурси і завдяки цьому підвищувати оперативність вирішення функціональних задач і дієвість аграрного менеджменту господарства в цілому. Що ж до глобальної галузевої мережі, то вона надає окремим користувачам доступ до галузевих баз даних з оперативною ціновою та іншою інформацією, а керівництву ієрархічних рівнів галузі — можливості у зворотному порядку діставати оперативні, звітні та інші дані з місць їх формування.
Тепер практично не існує труднощів з придбанням основних видів технічних засобів перетворення інформації, поки що існує гостра проблема організаційна, до якої через дефіцит коштів у виробників сільськогосподарської продукції додається економічна. Але ці проблеми взаємопов’язані і вирішуватимуться також у взаємозв’язку.