загрузка...
 
3.1. Маркетинг персоналу в умовах ринкової економіки
Повернутись до змісту
В останні роки у роботі з персоналом став переважати підприємницько-ринковий підхід, при якому праця, її умови, робочі місця та розвиток персоналу розглядаються як продукти маркетингу. На думку Рольфа Вундерера, під маркетингом персоналу слід розуміти таку філософію і стратегію управління людськими ресурсами, які, орієнтуючись на життєві та трудові запити працівників, одночасно відповідають інтересам політики підприємства, що включає в себе також цілі товарного і фінансового маркетингу [13].
Як відзначає Д. К. Захаров, в існуючих у зарубіжних організаційних підходах щодо визначення складу та змісту задач маркетингу персоналу необхідно виділити два основні принципи [22].
Перший принцип передбачає розгляд задач персонал-маркетингу у широкому розумінні. Під маркетингом персоналу у даному випадку розуміється визначена філософія і стратегія управління людськими ресурсами. Персонал (в тому числі й потенційний) розглядається у якості зовнішніх та внутрішніх клієнтів організації. Водночас вони є найбільш цінним, творчим і чутливим фактором виробництва, що потребує цілеспрямованого розвитку.
Маркетинг персоналу повинен забезпечити оптимальне використання людських ресурсів шляхом створення максимально сприятливих умов праці, котрі сприяють підвищенню ефективності праці, професійному розвитку та професійно-кваліфікаційному просуванню працівника. Виходячи з цього, завдяки маркетингу персоналу як би здійснюється продаж компанії її працівникам. Перший принцип маркетингу персоналу у його широкому тлумаченні спирається на ринкове мислення. Це відрізняє маркетинг персоналу від традиційних адміністративно-командних концепцій управління працівниками організації. Заслуговує на увагу підхід Є. Саруханова і С. Сотнікової, згідно з яким маркетинг персоналу в широкому плані — це активна форма соціального обмінного процесу між підприємством та ринком робочої сили [20].
Другий принцип передбачає тлумачення персонал-маркетингу у більш вузькому змісті — як одну з функцій служби управління персоналом організації. Зазначена функція спрямована на визначення і покриття потреби організації в робітниках й фахівцях у професійному та кваліфікаційному розрізах.
Відмінність між вищенаведеними підходами стосовно сутності персонал-маркетингу зводиться до наступного. По-перше, широке тлумачення маркетингу персоналу розглядає його як одну з важливих складових кадрової політики організації, що здійснюється через вирішення комплексу задач служби управління персоналом (розробка цільової системи, планування потреби в працівниках, професійне навчання, розстановка і адаптація працівника у трудовому колективі, атестація персоналу та планування його трудової кар’єри тощо). В даному разі маркетинг персоналу ототожнюється з менеджментом персоналу.
По-друге, у вузькому розумінні маркетинг персоналу має на увазі виділення специфічної сфери діяльності служби управління персоналом. Причому вказана діяльність відносно відокремлена від інших напрямів кадрової політики організації. Функція виявлення і покриття потреби організації в персоналі у професійному та кваліфікаційному розрізах, зокрема, вимагає встановлення і розвиток договірних зв’язків в системі навчальний заклад — підприємство, планування професійно-кваліфікаційного просування робітників й фахівців, формування резерву керівників і т. п. Таким чином, маркетинг персоналу у вузькому змісті виступає важливою складовою розвитку персоналу.
Маркетинг персоналу базується на методологічних принципах, що розроблені та науково обґрунтовані у межах продуктового і споживацького маркетингу для типових умов ринкового господарства. Тому на маркетинг персоналу можна поширити найбільш важливі характеристики маркетингу в цілому: орієнтація на партнера та поведінкові фактори, активний вплив на ситуацію, систематичний збір і обробка інформації, диференційоване дослідження ринку, врахування динаміки соціальних цінностей тощо [13].
Застосування інструментарію маркетингу персоналу повинне відповідати таким вимогам:
орієнтація на загальнофірменні цілі та цінності;
направленість на цілі конкретної кадрової політики організації;
відповідність інтересам окремих категорій персоналу організації;
орієнтація на мотивацію персоналу, виявлення його здібностей, професійна підготовка, професійно-кваліфікаційне просування;
інтегроване і координоване використання персоналу організації;
готовність до модифікації та безперервного розвитку.
На крупному підприємстві функціональним підрозділом у службі управління персоналом може стати підрозділ маркетингу персоналу. На нього можна покласти виконання наступних функцій: розробляти обґрунтовані рекомендації і методи вирішення конкретних проблем маркетингу персоналу, проводити маркетингові дослідження з метою формування стратегії, організацію реклами персоналу, забезпечувати внутрішні та зовнішні зв’язки організації з ринком праці й ринком освітніх послуг, формувати внутрішньофірмовий маркетинг персоналу, здійснювати його децентралізацію з метою підвищення відповідальності керівника структурного підрозділу за забезпечення потреби у персоналі і професійного розвитку працівників.
Однією з функцій маркетингу персоналу є володіння ситуацією на ринку праці та ринку освітніх послуг для виявлення й ефективного покриття потреби структурних підрозділів в персоналі і забезпечення на цій основі цілей організації. Виконання цієї функції передбачає, що маркетингова діяльність у сфері персоналу являє собою комплекс взаємопов’язаних етапів з формування та виконання плану персонал-маркетингу.
Схему основних етапів маркетингової діяльності служби управління персоналу організації в сфері маркетингу персоналу можна подати наступним чином на рис. 3.1 [22].


загрузка...