загрузка...
 
1. Передумови економічної інтеграції України у світове господарство
Повернутись до змісту
Україна успадкувала певну частину зовнішньоекономічних зв'язків від СРСР. Однак в умовах Радянського Союзу характер, напрями та масштаби цих зв'язків визначалися потребами єдиного народногосподарського комплексу, а тому після проголошення України незалежною перед нею постало завдання: увійти в світове господарство на принципах рівноправності та взаємовигідного співробітництва. Необхідність такого входження, тобто інтеграції нашої держави у світогосподарську систему, обумовлена такими причинами:
- необхідністю використання переваг міжнародного поділу праці для прискорення економічного та соціального розвитку країни;
- потребою вирішення екологічних проблем. Об'єктивна необхідність розвитку зовнішньоекономічних
відносин доповнюється об'єктивними передумовами їх реалізації. Саме завдяки цим останнім, економічна інтеграція України у світогосподарську систему стає не тільки необхідною, а й можливою.
Прийнято розрізняти політичні, економічні та соціально-культурні передумови включення України в світові господарські зв'язки.
Політичні передумови інтеграції - це передусім забезпечення належного рівня політичної стабільності в країні; низький рівень політичних ризиків, пов'язаних з можливою конфіскаціє*0, націоналізацією та експропріацією власності суб'єктів міжнародних економічних відносин; високий рівень доступності зовнішньоекономічної діяльності. Названі передумови сьогодні забезпечуються на рівні всіх гілок влади в центрі і на місцях. Взаємовідносини між Україною та країнами світової співдружності звільнені від конфронтаційно-ідеологічних нашарувань. Поряд з цим вживаються заходи щодо правового забезпечення розвитку й регулювання зовнішньоекономічної сфери.
Окремі економічні передумови інтеграції України у світогосподарську систему сформувалися ще в умовах входження її до складу СРСР. До цих передумов передусім належать наявний економічний потенціал України та досягнутий рівень інтернаціоналізації її продуктивних сил.
Припустимо, що дві країни, хай це будуть Великобританія і Франція, виробляють лише два товари - обладнання і сировину. У Великобританії на виробництво одиниці обладнання необхідно затратити 2 робочих дні, а на виробництво одиниці сировини 6 робочих днів. У Франції витрати на виробництво одиниці обладнання та одиниці сировини становлять відповідно 8 та 4 робочих дні. За таких умов, Великобританія має абсолютну перевагу у виробництві сировини. Якщо французьким виробникам сировини необхідно купити обладнання, а англійським виробникам обладнання - сировину, то їм вигідно купувати названі товари за кордоном: Великобританії вигідно купувати сировину у Франції, а Франції! вигідно купувати обладнання у Великобританії. Якби англійські виробники обладнання купували вітчизняну сировину, і вони могли б обміняти одиницю свого обладнання, на виробництво якого затрачено 2 робочих дні, на третину (2:6) одиниці англійської сировини. Якщо вони купуватимуть сировину у Франції, то за ту ж одиницю обладнання зможуть одержати половину (4:8) одиниці сировини. Французький виробник сировини, купуючи національне обладнання, одержить за одиницю своєї сировини половину (4:8) одиниці вітчизняного обладнання, а купуючи обладнання у Великобританії, він за одиницю сировини одержить 2 (4:2) одиниці англійського обладнання.
Позитивним у теорії абсолютних переваг є те, що вона базується на трудовій теорії вартості і показує переваги міжнародного поділу праці. Однак вона має певну обмеженість, оскільки не дає відповідь на запитання: чому країни торгують між собою навіть тоді, коли відсутня абсолютна перевага у виробництві тих чи інших товарів. На це запитання знайшли відповідь наступники А. Сміта, зокрема Д. Рікардо.
Рікардо розвинув теорію абсолютних переваг, показавши, що зовнішня торгівля вигідна кожній з двох країн, навіть якщо одна або жодна з них не має абсолютних переваг у виробництві конкретних товарів. Свій висновок він обгрунтував у теорії порівняльних переваг, використавши таке поняття, як альтернативна ціна. Альтернативна цін (альтернативні витрати) становить собою робочий час, що витрачається на виробництво одиниці одного товару, виражений через робочий час необхідний для виробництва одиниці іншого товару.
Про економічний потенціал України свідчить хоча б те, що вони ще в кінці 80-х років за багатьма показниками входила в десятку найбільш розвинених країн Європи. Верстатобудування, приладобудування, літакобудування, порошкова металургія, надтверді матеріали, рівень розвитку науки і техніки, агропромисловий комплекс, добувні галузі та багато інших сфер суспільної діяльності були основою для належної участі України в міжнародному поділі праці.
Інтернаціоналізація продуктивних сил України в період її перебування в складі Радянського Союзу проявлялася головним чином:
в обміні засобами виробництва і технологічними знаннями між колишніми республіками СРСР та країнами соціалістичної співдружності;
у виробничому співробітництві і міжреспубліканському та міжнародному переміщенні виробничих ресурсів;
включенні України в процес формування міжреспубліканської і міжнародної матеріальної, інформаційної та організаційно-економічної інфраструктури, яка забезпечує здійснення міжнародного обміну.
Серед економічних передумов включення України в систему міжнародної економіки важливе значення мають рівень фінансової стабільності та ринкової трансформації національної економіки. Щодо забезпечення фінансової стабільності в Україні зроблено чимало: введено національну валюту, встановлено безпосередні зв'язки з міжнародними валютно-фінансовими організаціями, зокрема такими як МВФ, Світовий банк, Європейський банк реконструкції і розвитку, вживаються заходи в напрямі забезпечення стійкості гривні та ін.
Разом з тим поки що є проблеми, які гальмуватимуть фінансову стабілізацію. Однією з них виступає надмірна внутрішня заборгованість.
Важливою економічною передумовою інтеграції вітчизняного господарства у світогосподарську систему, як вже говорилося, є рівень ринкової трансформації виробничих відносин. Адже світовий досвід підтверджує, що країни з однотипними за своїм соціально-економічним змістом системами господарства мають більш глибокі та більш масштабні зовнішньоекономічні відносини. Сьогодні в Україні здійснюється-комплекс заходів, спрямованих на утвердження ринкових механізмів господарювання. Для цього передусім реформуються відносини власності. Адже за умови наявності різноманітних фор власності та широкої економічної свободи виробників стає можливо інтеграція на мікрорівні як найбільш глибока та ефективна її форма. Ця остання спроможна дати відчутний поштовх інтенсифікації світогосподарських зв'язків і на макрорівні.
З метою більш повної взаємодії національної економіки з сучасним світовим ринковим господарством Україна створює відповідну ринкову інфраструктуру. Йдеться насамперед про функціонування товарного і фінансового ринку, ринку послуг і технологій, житла і робочої сили, які повинні взаємодіяти з аналогічними структурами світового господарства.
Сказане дає підстави твердити, що за рівнем економічного розвитку Україна готова до глибокої інтеграції у світове господарство, а її економіка виступає частиною міжнародної економіки.
Для інтеграції України у світогосподарську систему, як вже зазначалося, потрібно мати відповідні соціально-культурні передумови. Чи є вони сьогодні в нашій країні? При зіставленні міжнародних і вітчизняних рівнів соціально-культурного розвитку видно, що Україна має достатньо високий рівень освіти і загальної культури народу, належний рівень професійної кваліфікації робочої сили, яка характеризується працелюбністю, колективізмом і відкритістю для співпраці з зарубіжними партнерами. Разом з тим для входження нашої державну міжнародні економічні зв'язки в ролі рівноправного партнера нам необхідно підвищити економічну культуру населення та ділову етику підприємців, які мають оволодіти принципово новою культурою ринку, яка поряд з високим професіоналізмом включає в себе і такі поняття, як честь, совість, порядність.
На завершення не можна не сказати й про те, що в Україні є й інші передумови для інтенсифікації її світогосподарських зв'язків. До них можна віднести сприятливі кліматичні умови, родючі землі (25% чорноземів світу) для розвитку сільськогосподарського виробництва, вигідне географічне положення як транзитної держави, наявність багатьох корисних копалин, добрі політичні відносини з країнами близького та далекого зарубіжжя.
Отже, в Україні безумовно, є основні передумови для глибокої інтеграції у світове господарство. Завдання полягає лише в тому, щоб їх належним чином реалізувати.


загрузка...