Реалізація моделі «шокової терапії» на поч. 90-х років ХХ ст.. та застосування деяких елементів градуалізму у подальшому та імплементація основних документів Європейського Союзу у період з квітня 1994 року (час подання заявки на вступ) до травня 2004 р. (офіційний час коінтеграції до ЄС) призвели до значних структурних зрушень в економіці країни, що були викликані швидкою приватизацією об’єктів державної власності, залученням прямих іноземних інвестицій, посиленою експансією провідних ТНК у селективні галузі національної економіки, «відпуском цін», певними прорахунками у зовнішньоекономічній та внутрішній політиці.
Особливістю польської економіки кінця 90-х років була відмінна від «європейських стандартів» структура національної економіки. Так, на рубежі тисячоліть на сільське господарство припадало 5% ВВП, промисловість – 35% та сферу послуг – 60%, що в цілому відповідало структурі господарства «старих членів» ЄС, з певною поправкою на більш високий відсоток сільського господарства (він в країнах ЄС коливається від 1,5% до 3,5%) та низькою порівняно з ЄС питомою вагою сфери послуг (вона сягає 65-70%%), а також поки що значною часткою промисловості в країні, що говорить про перехід від індустріального до постіндустріального суспільства.
Дещо іншою виглядає структура зайнятості. Так, на кінець 1999 року питома вага зайнятих в сільському господарстві і промисловості становила по 25% у кожній, що аж ніяк не відображало інтенсивний характер розвитку аграрного сектору, цей показник був найвищим в Європі у т.ч. серед аплікантів на вступ. Упродовж 2000-2004 рр. завдяки зусиллям уряду країни та коштам, що надходили з Європейського Союзу за різними програмами у т.ч. за пакетом «Pro accetion» (він був спрямований на підготовку до вступу) призвели до певних змін у структурі сільського господарства передусім у зменшенні питомої ваги зайнятих у цьому секторі до 17-18%% (оцінка, 2004), проте навіть і за цих умов він все одно залишається екстремально високим в ЄС.
За останні п’ятнадцять років суттєво змінилася спеціалізація країни. За обсягами ринкової капіталізації у січні 2002 року перші місця посіли компанія TPSA (Telecomunikacja Polska SA) - 21 млрд. злотих (близько 6 млрд. дол.), PKN (Polski Koncern Naftowy) - 9 млрд. злотих, медіа-компанія «Agora SA» - 3 млрд. злотих. В структурі промислового виробництва виділяється виробництво машин, чавуну, сталі, видобування вугілля, випуск хімічної продукції, суднобудування, виробництво продуктів харчування, скла, напоїв, тканин.
Пожвавлення промислового виробництва, яке розпочалося у середині 90-х років польські економісти пов’язують, як правило, з приходом потужних інвесторів. Станом на кінець 1997 року в країну було інвестовано близько 20 млрд. дол. (у 1990-му році лише 89 млн., а вже в 2000-му загальний обсяг ПІІ перевищив 50 млрд.). першими на ринок країни прийшли такі відомі ТНК як «Fiat», «Daewoo», «АВВ», «THOMPSON», «Pepsi Co», «Coca-Cola», «Pillip Morris», «ВР» та інші. Станом на кінець 1997 року найбільшими інвесторами виявилися італійській «Fiat» (1141,9 млн. дол. інвестицій) та південно-корейська «Daewoo» (1011,3 млн. дол.). суттєво нарощував свою присутність в Польщі і міжнародний капітал. Зокрема ТНК «EBOiR» посіла третє місце (616,5 млн. дол.). У цей час активно йшов процес створення нових робочих місць передусім в автомобілебудуванні.
Значні зміни відбулися й у фінансовому секторі країни. У 1991 році розпочав свою роботу американський «Citibank», який є одним із лідерів банківської справи у світі. Майже одночасно на польському фінансовому ринку опинилися німецький «Commerzbank», а також «ING Grup», «LG», «Allied Irish Bank PLC». Жорстка конкуренція між ними призвела до злиття (поглинання) багатьох польських банків та зменшення контролю над ними з боку держави. На кінець 2000-го року серед 73 функціонуючих в країні банків лише 7 певною мірою контролюються урядом країни. Два найбільших банка «PKO BP» та «Pekao» мали у 2000-му році активи в розмірі 12,2 млрд. дол. До інших лідерів відносяться Bank Prezemyslowo-Handlowy PBK та Bank Handlowy, які є членами «Citigroup». Обсяг і якість банківських послуг у т.ч. кредитних зараз не чим не відрізняється від аналогічних в країнах ЄС, хоча кредитна ставка є дещо вищою.
Упродовж наступних п’яти років суттєвою проблемою залишатиметься сільське господарство, в якому, як було сказано вище, зайнята майже п’ята частина трудових ресурсів. Квоти на виробництво аграрної продукції, які встановив Європейський Союз для Польщі є доволі низькими. Так, виробництво молока в країні обмежується 200 л. на одного жителя у той час коли в Ірландії така норма становить 1000 л. Непокоять польських селян також суворі санітарні та технологічні вимоги до виробництва продуктів харчування, які їх уряд вимушений був імплементувати упродовж останніх років. Економісти-аграрії прогнозують значні зміни у польському фермерстві, що зумовлені не тільки посиленням конкуренції між основними товаровиробниками, але й порівняно низькою щодо європейської товарністю виробництва.
Вступ Польщі до Європейського союзу у 2004 р. призвів до значних структурних зрушень в її економіці, які можна звести до кількох блоків:
І. Зростання цін, зумовлене перш за все порівняно високою щодо ЄС інфляцією, яка у період з серпня 2003 р. по серпень 2004 р. становила 4,6% у той час коли прогнозувалося, що вона не повинна була перевищувати 2,5-3,5%%. Внаслідок цього ціни на продукти харчування та напої за цей період зросли на 9,3%. Інфляційним фактором також виступає підвищення цін на паливо, збільшення ставок непрямих податків, підвищений попит на польські продовольчі товари за кордоном.
ІІ. Деформована структура інвестицій, яка збереглася з 90-х років, за якою майже 80% їхнього обсягу припадало на промисловий сектор (2004), при цьому 34% з них становили надходження до харчової промисловості, виробництва гумотехнічних виробів та штучних матеріалів (15%), а також переробки неметалічної сировини (12%).
Упродовж року, який передував вступу Польщі до ЄС відбулося значне зростання обсягів прямих іноземних інвестицій. Так, якщо у 2003 році їх було залучено 6,42 млрд. дол., то за даними Центру стратегічних досліджень уряду у 2004 році їх розраховували отримати вже у 1,5 рази більше. Водночас польські компанії продовжували інвестувати свій капітал за кордон, переважно у сусідні країни (Росія, Україна, Словаччина, Чехія). У 2004-му році ситуація дещо змінилася. Країна стала більше інвестувати в розвинуті держави ЄС. Приміром варшавський концерн по виробництву пального «PKN Orlen» та виробник побутових приладів «Amica» активно інвестують свій капітал до Німеччини.
ІІІ. Зростання макроекономічних показників зумовлене отриманням країною інтеграційних переваг, яке дав їй вступ до Європейського Союзу. Приміром, якщо реальний приріст ВВП Польщі у 2003 році становив 3,7%, то планується, що у 2004 та 2005-му роках він сягатиме щорічного показника у 5%. Темпи зростання продуктивності праці в країні є вищими за аналогічні в Західній Європі, проте їх відносний рівень є доволі низьким.
Дохід на душу населення в країні за ПКС становить лише 43% рівня ЄС-15, це більше за показник Латвії (33%), але значно нижче за Кіпр (75%). Багатомільярдні субсидії зі структурних фондів та Фонду Згуртування, які надходитимуть в країну упродовж 2004-2006 рр. в цілому не зможуть ліквідувати відставання, проте значно зменшать відстань між лідерами та аутсайдерами розширення.
ІV. Високий рівень безробіття. Станом на серпень 2004 року його показник становив 19% (тобто 3 млн. осіб). Не зважаючи на те, що мало місце збільшення обсягу промислового виробництва, заробітна плата зростала повільно, а у промисловому секторі наявною була тенденція до скорочення, що призводило до збільшення пропозиції польської робочої сили на європейських ринках.
V. Консолідація державних фінансів, що є необхідною запорукою подальшої конвергенції Польщі з Європейським Союзом.
VІ. Значна регіональна диференціація. Якщо на поч. 90-х років більша частина ПІІ концентрувалася в Варшаві, то вже починаючи з кінця ХХ ст.. відбувався процес їх «розтікання» по інших регіонах. Так, у 2001-му році на Варшаву припадало лише 10% їх загального обсягу. Проте рівень безробіття та доходів є і зараз доволі різним в країні. Так, приміром перший з них в столиці не перевищує 1%, у той час як у східних воєводствах становить близько 20%.