загрузка...
 
16.2. Страхова відповідальність та страхова оцінка майна підприємства
Повернутись до змісту
У випадку добровільного страхування основних і оборотних фондів суб'єктами різних форм власності в цілому застосовується однакова сукупність страхових ризиків та обсяг відповідальності. Відшкодовуються збитки в результаті пошкодження або загибелі майна від дій стихійних сил природи, припинення подачі тепла, стисненого повітря чи електроенергії, що викликане стихійним лихом, внаслідок аварій транспортних засобів, комунальних систем забезпечення промислових об'єктів. Капітальні споруди та інше майно є також застрахованим на той випадок, коли виникнення пожежі або загроза стихійного лиха змусили власників розібрати його чи перемістити в безпечне місце. Тоді до суми страхового відшкодування збитку включаються вимушені витрати власника застрахованого майна на демонтаж устаткування, будівель, їхніх складових елементів, на транспортне перевезення, а потім на відновлення промислових об'єктів і підприємств, підготовку їх до нормальної експлуатації. За додатковим договором основні й оборотні активи можуть бути застраховані від крадіжки із застосуванням технічних засобів. Винятком може бути лише встановлена законодавством чи договором відповідальність транспортних організацій за пошкодження або загибель вантажу під час перебування його в дорозі. Якщо ті чи інші матеріальні активи використовуються для проведення експериментальних або дослідницьких робіт, а також експонуються на виставці, то дія договору страхування починається* з моменту переміщення їх з постійного місця знаходження до упакування з метою транспортування на місце випробування або експонування. У цьому разі дія договору страхування поширюється на період тимчасового складування (збереження), випробування чи експонування і зворотного транспортування на місце постійного знаходження. Не підлягають страхуванню та страховій відповідальності втрати, причиною яких є об'єктивні технологічні або природні процеси: збитки, завдані застрахованим товарам в результаті обробки їх термічним впливом з метою переробки сировини, готової продукції чи з іншою метою (дія на продукти харчування, наплавлення або гаряча обробка металів тощо).
Для оцінки основних фондів застосовується їхня повна балансова вартість за вирахуванням величини зносу, а оборотних - за фактичною собівартістю (малоцінні та предмети, що швидко зношуються, - повністю). Експонати виставок, колекцій, антикваріату тощо страхуються за їхньою вартістю на основі поданих страхувальником документів або за їхньою експертною оцінкою. Для оцінки сільськогосподарської продукції власного виробництва застосовується її фактична собівартість, але не вища від державних закупівельних цін. Незавершене будівництво оцінюється за фактично здійсненими затратами фінансових, матеріальних і трудових ресурсів до моменту настання страхового випадку. Продукція, не доведена до готовності, страхується на основі вартості затраченої сировини, матеріалів, енергії та праці, здійснених до часу настання страхового випадку. Для визначення її величини використовуються затверджені ціни, норми та розцінки для даного виду робіт.
Складнішим, але й ефективнішим є страхування з умовою відшкодування втрат, віднесених до реальної (ринкової) вартості матеріальних активів на день їх пошкодження (загибелі). У цьому разі при укладанні договору страхування на рік необхідно за погодженням двох партнерів оцінити середній очікуваний індекс інфляції, який буде застосовуватись для страхової оцінки майна і встановлення страхових платежів. Можливе також використання умов укладення договору на річний строк, з періодичним коригуванням (перерахунком) страхових платежів, наприклад щоквартально. Застосування таких договорів означає, що і страховик, і страхувальник беруть на себе ризик переплатити або недоплатити залежно від частоти настання страхового випадку. Однак така ситуація не заперечує ймовірного характеру відносин.
Основою відшкодування збитків при пошкодженні чи загибелі матеріальних активів є виконання вимог системи пропорційної відповідальності. Зміст її полягає в тому, що при пошкодженні (загибелі) майна, яке належить страхувальнику, відшкодування встановлюється на той процент від величини збитків, на який воно застраховано, але в межах страхової суми. Разом з тим, якщо перевіркою буде встановлено заниження вартості матеріальних активів у договорі про добровільне страхування порівняно з фактичною сумою, то процент, на який вони були застраховані, відповідно зменшується.
Правила визначення страхового відшкодування майна, одержаного підприємством на умовах оренди, не відрізняються від тих, що застосовуються в таких випадках до власних основних та оборотних фондів. Це стосується і майна, прийнятого підприємством для переробки або ремонту, на збереження, перевезення, на комісію тощо. Якщо застраховані матеріальні активи пошкоджено або вони загинули внаслідок настання страхового випадку, але встановлено, що він стався внаслідок неналежного виконання на підприємстві правил пожежної безпеки, технології виробництва чи збереження основних та оборотних фондів, сума страхового відшкодування зменшується на 30%. При розрахунку ставок страхових об'єктів та умов страхування застосовуються різноманітні знижки, "націнки", пільги. Зокрема, у страхуванні матеріальних активів державних підприємств та організацій ставки диференційовано залежно від галузі, в якій діє страхувальник. Понижені страхові ставки тут застосовуються тоді, коли він бажає застрахувати все своє майно. У разі вибіркового страхування, коли підписується договір страхування частини майна, ставки страхових платежів підвищуються.
Для страхування основних і оборотних фондів недержавних підприємств та організацій використовуються ставки, диференційовані за формами господарювання і видами матеріальних активів. Державним і недержавним підприємствам та організаціям, які страхували свої основні й оборотні фонди за повною страховою оцінкою і протягом декількох років не одержували страхового відшкодування, страхові тарифи зменшуються на деякий процент, що відповідає тривалості беззбиткового періоду. Певні знижки із суми нарахованих платежів надаються тим страхувальникам, застраховані об'єкти котрих (виробничі і складські приміщення, невиробничі будівлі й споруди) утримуються з виконанням вимог пожежної безпеки, викладених у нормативно-технічних документах. Не однакові ставки застосовуються у страхуванні майна релігійних організацій, музеїв, художніх галерей тощо, які розрізняються залежно від рівня пожежобезпечності будівель.
Нерідко страхувальник підписує договір страхування різноманітних матеріальних активів, окремі з яких підлягають пільговому страхуванню. Тому загальна величина страхових внесків, що підлягають виплаті, розраховується на основі визначеної договором страхової суми, встановлених тарифних ставок та діючих пільг. Для більшості страхувальників встановлено порядок, згідно з яким при страхуванні матеріальних активів на період до дев'яти місяців щомісячні платежі обчислюються в розмірі 10% від ставки, а при страхуванні на 10-11 місяців застосовується річна ставка. У випадку укладення договору страхування на строк до одного місяця страхові платежі встановлюються як за повний місяць.


загрузка...