загрузка...
 
6.1. Загальна характеристика внутрішніх перемінних
Повернутись до змісту
Оскільки організації являють собою створені людьми системи, то внутрішні перемінні, в основному, є продуктом управлінських рішень. При цьому буде вважатися помилковим, що усі внутрішні перемінні повною мірою цілком контрольовані і керовані. Згадаємо хоча б Хоторнський експеримент, проблеми страйків, непокора, конфлікти в колективі, монотонність і втома, викликані конвеєрним виробництвом і т.п.
Основні перемінні в самій організації, що вимагають особливої уваги керівництва, — це мета, технологія, структура, функціональні зони, завдання і ресурси, поєднання й ефективність використання яких може привести до різних результатів (рис. 1.2).
Усі ці перемінні найтіснішим чином взаємозалежні і можуть давати різний синергетичний ефект. Більше того, технологія, будучи одним з ресурсів, найважливішим фактором виробництва, тут виділена окремо. Це диктується головним чином тією обставиною, що технологія (особливо в сфері матеріального виробництва) є важливою складовою внутрішніх перемінних. Вона, по суті, є факторотвірною складовою родини перемінних, хоча і є сама по собі досить консервативною (щодо постійної) економічною категорією в порівнянні, наприклад, з ресурсами і завданнями.
Мета є конкретний кінцевий стан чи бажаний результат, якого прагне досягти фірма (ЛПР) при ухваленні рішення.
В організації можуть бути різні цілі. Організації, що займаються бізнесом, спрямовані, головним чином, на створення певних товарів чи послуг у рамках специфічних обмежень — за витратами і одержуваним прибутком. При цьому визначальним фактором є місце розглянутої мети в шкалі людських нестатків.
Орієнтація, зумовлена цілями, пронизує всі наступні рішення керівництва, тому дуже важливою обставиною є встановлення таких цілей, що надалі (при ухваленні рішення) не змінювалися б, чи, принаймні, носили уточнюючий характер, що не змінює наступні економічні категорії (див. рис. 2.5) в принципі.

У зв'язку з викладеним, загальні цілі фірми повинні бути піддані ретельним дослідженням потреб за допомогою, наприклад, таких питань.
Чи відноситься нова ідея до продукту чи послуги?
Чи задовольняє вона нові функції? (тут і далі під словом "функція" мається на увазі не функція управління, а функціональні зони (галузі) діяльності організації, наприклад, фінансова функція, функція виробництва, функція забезпечення, збуту і т.д.).
Чи задовольняє продукт існуючу чи постійну потребу більш ефективно, наприклад, з меншою вартістю, із кращою якістю чи з більшою привабливістю?
Чи відкриває він нову лінію продуктів чи завершує стару?
Чи полягає мета у відкритті нового ринку чи в розширенні існуючого?
Чи полягає мета в більш ефективному використанні засобів виробництва чи розподілу робочої сили і сировини, чи в усуненні недостачі цих факторів?
Чи усуває продукт утруднення сам, чи збільшує надійність існуючого продукту?
Чи використовує продукт який-небудь новий пристрій, теорію, матеріал, метод чи який-небудь інший елемент нової технології і якщо так, то з яким з перерахованих вище питань можна пов'язати це застосування?
З іншого боку, встановлюючи мету, керівництво організації повинно критично оцінювати і свої можливості відповідно до наявних зесурсів і обмежень (рис. 2.6).

Цю оцінку можна виконати за допомогою іншої групи питань:
Чи допускає статут організації передбачувані напрямки діяльності фірми? Чи потрібна юридична консультація для з'ясування загальної юридичної атмосфери?
Чи буде сприятливою реакція акціонерів і органів влади на передбачуваний вид діяльності?
Чи можна-одержати для продукту патент, авторські права, фабричні марки за допомогою заявки, покупки чи обміну?
Чи може організація використовувати існуючу технологію, у якій
вона вже має права і досвід:
Скільки буде потрібно коштів для освоєння виробництва і яка можливість покриття цих потреб?
Чи досить гнучка фінансова політика? Чи в змозі фірма придбати і розподілити необхідні фонди? Чи сприятлива ділова кон'юнктура для збору цих грошових фондів?
Чи наявні в організації таланти необхідної широти і глибини для розробки продукту чи їх можна залучити?
Які частини проекту треба буде віддати субпідрядникам (огляд ринку, зовнішнє оформлення, напівфабрикати, пакування, виготовлення і т.д.)?
Чи наявні необхідні ресурси робочої сили, часу і лабораторних засобів, чи їх можна швидко одержати з врахуванням швидкомінливих вимог ринку?
Чи досить придатні для нового продукту існуючі наявні засоби — робоча сила, машини, простір і складське господарство — чи будуть потрібні нові? 11.Чи є необхідною передумовою дослідження і розробка виробництва і якщо так, то які з попередніх питань сюди належать? Проведена оцінка можливостей постановки тих чи інших цілей з погляду нового продукту чи послуги є первинною, наближеною, але дозволяє встановлювати вихідні цілі, що можуть уточнюватися в процесі роботи над проектом. Орієнтація, зумовлена встановленими цілями, пронизує всі наступні рішення керівництва.



загрузка...