суспільному виробництві певного працівника і трудового колективу, доход, визначений на основі суспільної міри їх праці з урахуванням її результатів. Оплата праці в економіці формується за рахунок національного доходу і може здійснюватись у вигляді заробітної плати працівників.
Нові процеси, які відбуваються в економіці у зв’язку з переходом до ринкових відносин зумовлюють об’єктивну необхідність реформи оплати праці. Вона має бути спрямована на формування ефективної системи матеріального стимулювання працівників, основними принципами якої є винагорода їх у розмірах, що об’єктивно відбивають особистий трудовий внесок працівників, надання підприємствам та установам різних форм власності максимальної самостійності в питаннях оплати праці.
З 1991 р. втратив силу порядок, який діяв раніше щодо формування фондів заробітної плати, оплати праці та матеріального заохочення. У звітність з питань праці впроваджені нові показники: кошти, спрямовані на споживання; витрати на оплату праці; грошові виплати та заохочення за рахунок прибутку й інших джерел; сума наданих працівникам трудових і соціальних пільг; доходи (дивіденди, проценти), які виплачуються за акціями трудового колективу і внесками його членів у майно підприємства.
Усе це потребує внесення істотних змін до існуючої статистичної практики і відповідного вдосконалення статистичного аналізу оплати праці в статиці та динаміці. До головних завдань статистики оплати праці належать: обчислення розміру коштів споживання та фонду оплати праці, вивчення їх складу та динаміки: вивчення форм і систем заробітної плати, у тому числі нових, зумовлених розвитком ринкових відносин; аналіз формування і використання коштів на споживання та оплату праці, впливу окремих чинників на їх зміну; обчислення показників середнього рівня доходів і заробітної плати та їх динаміки; аналіз розподілу чисельності працюючих за розміром заробітної плати; обчислення та аналіз співвідношення темпів зростання продуктивності праці і заробітної плати (доходів).