загрузка...
 
Відтворення і економічне зростання
Повернутись до змісту
У національній економіці постійно відбуваються кількісні і якісні зміни, що торкаються усіх її сфер – виробництва, розподілу, обміну і споживання. Вирішальними при цьому є зміни у виробництві. Зміну параметрів (характеристик) економічної системи внаслідок взаємодії її елементів і сфер назвали макроекономічною динамікою. Вона відбиває розвиток національної економіки у її безперервному русі, у якому постійно змінюються макроекономічні параметри, насамперед показники виробництва національного продукту.
Виробництво повинно бути безперервним, адже суспільство не може припинити споживання життєвих благ, які у виробництві створюються. Задоволена один раз потреба не зникає, вона вимагає щораз нового задоволення. Щоб задовольнити постійно існуючі і все зростаючі потреби (як особисті, так і виробничі) виробництво мусить постійно повторюватись.
Постійне повторення процесу виробництва благ називається відтворенням. Відтворення – виробництво, що взяте не як, одноразовий акт, а як процес безперервного динамічного і послідовного повторення усіх його елементів.
Щоб виробництво повторювалось безперебійно, необхідно відтворювати усі потрібні фактори і умови виробництва Отже відтворення вимагає, передусім, відновлення продуктивних сил і економічних відносин, тобто відновлення; усієї економічної системи.
Відтворення продуктивних сил включає відновлення усіх виробничих факторів: праці (робочої сили), капіталу, природних ресурсів і підприємницьких здібностей. Відновлення економічних відносин полягає у повторенні відносин власності (відновленні форм власності), а також поділу, кооперації, комбінування праці, спеціалізації концентрації, централізації, організації виробництва і обміну.
На макроекономічному рівні відновлюється уся структура економічної системи та її елементи у вартісній (грошовій) і натурально-речовій формі. Відтворення національної економіки вирішує фундаментальні питання: де, за якими цінами виробники купують виробничі фактори, яким буде обсяг виробленого продукту, як він буде розподілений, обмінений і спожитий, яка його частина піде на заміщення спожитого капіталу, а яка – на споживання і нагромадження.
Процес відтворення національної економіки відбувається у замкнутому колі господарського (економічного) кругообігу (потоків ресурсів, витрат, продукту і доходів між суб'єктами економіки).
Відтворення – процес динамічний, це безперервний рух економічних потоків у час. Динаміка відтворення завжди має певний вектор (спрямованість). Динамічність відтворення дає змогу застосувати до національної економіки такі параметри, як її минуле, сучасне і майбутнє, тобто уявити її еволюцію як послідовну і закономірну зміну стану економіки. Макроекономічна динаміка має кілька варіантів.
Якщо у процесі відтворення відбувається зростання обсягу національного продукту на ґрунті збільшення кількості застосованих факторів виробництва або зростання ефективності їх використання, то має місце економічне зростання.
Економічне зростання здійснюється на грунті виробничого нагромадження, що виникає як різниця між інвестиціями (виробничими капітальними вкладеннями) і заміщенням вибуття засобів праці завдяки нагромадженню зростає обсяг продуктивного капіталу (за рахунок чистих інвестицій), в результаті чого з кожним новим циклом утворення зростає обсяг національного продукту і добробут народу.
Економічне зростання передбачає, таким чином, розширене відтворення виробництва. Розширене відтворення – це повторення виробництва з року в рік у все зростаючих масштабах. Джерелом розширеного відтворення (нагромадження) при цьому є додатковий продукт,, частина якого спрямовується у фонд нагромадження.
Проте буває і просте відтворення, коли обсяги виробленого продукту і факторів виробництва поповнюються у незмінних масштабах. При цьому нагромадження відсутнє, тому фонд нагромадження не утворюється; просте відтворення забезпечується фондами заміщення (відновлює незмінний обсяг капіталу і природних ресурсів) і споживання (відновлює незмінний обсяг праці і підприємницьких здібностей, а також забезпечує споживання непрацездатних).
Можливе і звужене відтворення, коли виробництво з кожним роком скорочується. За зменшеного обсягу виробництва та споживання використовується і частина фонду заміщення. Це підриває речову основу виробництва, веде до регресивного відтворення факторів виробництва, а відтак – і суспільного продукту. Суспільство поступово "проїдає" свій капітал.
При розширеному відтворенні економіка буде зростаючою, при простому – депресивною (застійною), а при звуженому – спадною (скорочуваною).
Економічне зростання – стан, що характеризує зростаючу економіку. Воно визначається передусім як збільшення, загального обсягу національного продукту або ж як збільшення національного доходу (ВВП, ЧНП) на душу населення. Проте це не вичерпує суті економічного зростання, під яким розуміється такий розвиток економіки, коли протягом певного періоду кількісно і якісно зростають виробництво і споживання, які перебувають у постійному русі, в динаміці. Економічне зростання – це розширене відтворення суспільного виробництва і національного продукту.
Економічне зростання дає можливість забезпечувати постійно зростаючі потреби людей і суспільства, вирішуючи болючі економічні і соціальні проблеми, зокрема проблему обмеженості виробничих ресурсів.
Зростання будь-якої національної економіки забезпечується певними чинниками, або факторами, серед яких необхідно виділити такі:
– кількість і якість виробничих факторів (трудових, капітальних, природних ресурсів);
рівень технології і організації суспільного виробництва;
рівень сукупного попиту на товари і послуги;
суспільний розподіл і обмін продукту.
Перші два чинники – це чинники пропозиції (вони зумовлюють пропозицію продукту), два наступних – чинники попиту (вони визначають попит на продукт). Чинники пропозиції роблять зростання можливим, а чинники попиту – реальним. Найбільші можливості економічне зростання одержує при повній взаємодії усіх означених чинників, воно має місце тоді, коли цьому сприяють і фактори попиту і фактори пропозиції.
Взаємозв'язок між чинниками зростання є складним і суперечливим. Зміна одних зумовлює зміну інших. В залежності від того, за рахунок яких факторів збільшується національний доход (ВВП, ВНП, ЧНП), залежить якість економічного зростання.
Яка б комбінація чинників зростання не застосовувалась, зростання національного продукту і доходу можна забезпечити лише двома способами:
1) через використання більшої кількості факторів виробництва;
2) через підвищення ефективності використання наявних виробничих факторів.
В залежності від того, яким способом досягається мета, розрізняють два типи економічного зростання – екстенсивний і інтенсивний.
Екстенсивне зростання означає просте розширення поля виробництва, чисто кількісне нарощування виробничих ресурсів за їх якісної незмінності. Екстенсивне розширене відтворення визначається лише обсягами факторів виробництва і співвідношення між ними. За цих умов, коли ефективність виробництва не зростає, збільшення обсягу продукту відбувається у тих же пропорціях, що й збільшення кількості застосованих факторів виробництва.
Інтенсивне зростання пов'язане із якісним удосконаленням виробничих факторів (засобів виробництва і робочої сили), з підвищенням ефективності суспільного виробництва (застосуванням більш досконалих виробничих ресурсів, технології і організації праці).
Переважно екстенсивний тип має такі ознаки:
– кількісне нарощування виробничих факторів і епізодичне впровадження більш ефективних ресурсів;
– активний розвиток галузей і виробництв, що застосовують традиційні технології і виробничі ресурси;
застосування традиційних методів організації виробництва.
Переважно інтенсивний тип має такі ознаки:
– якісне удосконалення засобів виробництва і робочої сили, підвищення ефективності суспільного виробництва;
– безперервне впровадження виробничих факторів ефективності, зростання темпів НТП;
– активний розвиток галузей і виробництв, прогресивні технології і виробничі ресурси;
– застосування новаторських методів організації виробництва.
Поряд з чинниками економічного зростання є чимало факторів і причин, що гальмують економічний розвиток, спричиняють його застій або й спад. До таких факторів належать:
– неефективне застосування і комбінування чинників виробництва (трудових, капітальних і природних ресурсів);
– розлад фінансово-кредитної системи і інфляція;
– циклічність економічного розвитку і неповна зайнятість;
– недосконалість законодавчої бази з економічних питань;
– надмірне виробниче споживання (зокрема, військові витрати);
– нестабільність політичної системи і соціальні конфлікти.
Ці чинники можуть викликати довгострокову депресію економіки, або її стагнацію.
Стан економіки, коли стагнація супроводжується посиленням інфляції, назвали стагфляцією. За умов стагфляції існують економічний спад чи депресія, зростання цін, зубожіння населення.


загрузка...