загрузка...
 
2. Модифікації функції Кейнса.
Повернутись до змісту
Функція споживання добре підтверджується статистичними даними у короткому періоді (2—4 роки).
Але розрахунки на довгострокові періоди не показують зниження середньої норми споживання і відношення споживання до доходу є стабільним. Першим звернув увагу на це американський економіст С. Кузнець (1946 р.). Він опублікував дані про дослідження ВНП з 1869 по 1938 pp. У довгостроковому періоді підтверджуються тільки два перших правила Кейнса. Гранична ж схильність до споживання в цей період буде більшою, а середня норма споживання буде відносно стабільною (рис. 4. 2.).

Існує декілька концепцій, що пояснюють факт відносної стабільності середньої норми споживання у довгостроковий період.
Однією з концепцій є гіпотеза відносного доходу Дж. Дьюзенбері.
Споживання окремого домашнього господарства (С1) визначається не його абсолютним доходом (у,), а відношенням його доходу до середнього доходу (у) того соціального шару, до якого належить даний індивід:

Якщо зростає доход тільки 1-го індивіда, то його середня норма споживання знижується, якщо доход зростає у всіх в однаковому темпі, то частка споживання в доході у індивіда не змінюється.
Дьюзенбери включив у число аргументів функції споживання звичку індивіда до досягнутого рівня доходу, в результаті чого зміни в споживанні не знаходяться в постійній пропорції до доходу в короткому періоді (рис. 4. 3.).

Передбачається, що домашні господарства прагнуть підтримувати обсяг споживання на незмінному рівні незалежно від коливань поточного доходу.
Коефіцієнт а характеризує переваги споживача відносно розподілу споживання у часі. Як правило, він приймає більше значення тоді, коли доход стійко зростає, ніж тоді, коли рівень доходу коливається.
Якщо поточний доход зростає (падає), то перманентний доход також зростає (падає), але з меншою швидкістю.
Використання перманентного доходу для виведення функції споживання застосовується також в концепції «життєвого циклу» Ф- Модільяні.
Поточний обсяг споживання індивіда визначається в результаті рівномірного споживання всього потоку очікуваних за роки життя доходів.
Введемо позначення:
Точ — очікувана кількість років економічно самостійного життя, що складається з періоду трудової активності і періоду життя за рахунок «пенсійного фонду», який індивід повинен сам собі накопичити;
Тпл — планована кількість років роботи;
W — очікуваний середньорічний заробіток за весь період роботи.
З метою спрощення абстрагуємось від проблеми дисконтування, тоді річний обсяг споживання визначається індивідом за формулою:

а річний обсяг заощаджень складе:

Наприклад, нехай молодий чоловік вважає, що проживе ще 50 років, з них 30 він планує працювати і 20 жити на свої заощадження. Очікуваний середньорічний заробіток дорівнює 40 тис. гр. од. Тоді щорічне споживання складе 40-30/50 = 24 тис. гр. од., решта 16 тис. гр. од. будуть заощаджуватися і на кінець життя складуть пенсійний фонд у 30-16 = 480 тис. гр. од., який дозволить йому решту 20 років зберігати щорічне споживання на рівні 24 тис. гр. од.
У кожному поточному році свого життя, індивід має у розпорядженні певний фонд заощаджень. Якщо він не одержував спадщини і не мав інших джерел доходу, крім заробітної плати, то його майно дорівнює накопиченому пенсійному фонду.
Додавши до цінності майна весь очікуваний до кінця робочого періоду доход, одержимо сумарний обсяг можливого споживання до кінця життя індивіда. Розділивши цю суму на кількість років решти життя, визначимо обсяг поточного споживання:

Таким чином, функція, побудована за допомогою гіпотези абсолютного доходу (за Кейнсом), сьогодні вважається спрощеною.
Середня норма споживання у довгостроковому періоді постійна, але графік функції споживання не проходить через початок системи координат через ефект майна (рис. 4. 4.).



загрузка...