загрузка...
 
13.2. практичні методи врахування ризиків
Повернутись до змісту
На практиці використовується широкий спектр прийомів і підходів, що дають змогу аналізувати проектні ризики. До основних із них належать:
Метод експертних оцінок полягає в можливості використання досвіду експертів у процесі аналізу проекту й урахування впливу різноманітних якісних чинників. Це його основна перевага. Формальна процедура експертної оцінки частіше за все зводиться до таких дій.
Керівництво проекту (фірми) розробляє перелік критеріїв оцінки у вигляді експертних (опитувальних) листів, що містять визначені питання.
Для кожного критерію призначають (рідше — обчислюють) відповідні вагові коефіцієнти, значення яких не повідомляють експертам.
Щодо кожного критерію складають варіанти відповідей, які також невідомі експертам.
Експерти повинні мати повну інформацію про оцінюваний проект і, проводячи експертизу, аналізувати поставлені питання і позначати обраний варіант відповіді.
Заповнені експертні листи опрацьовують відповідним чином — на підставі відомих статистичних пакетів опрацювання інформації — і видають кількісний результат або результати проведеної експертизи.
Суб'єктивна можливість є припущенням щодо певного результату, який ґрунтується на судженні того, хто оцінює, на його особистому досвіді. Можна умовно вважати цей підхід окремим випадком методу експертних оцінок. Перевагою методу суб'єктивних можливостей є можливість його застосування для подій, що не повторюються, і в умовах відсутності достатньої кількості статистичних даних на відміну від об'єктивних можливостей, що і визначає його сферу застосування в аналізі проектних ризиків.
Прийом, базований на визначенні періоду (терміну) окупності інвестицій або терміну повернення (відшкодування) початкових інвестиційних витрат, трактує цей період як необхідний для відшкодування початкового капіталу за рахунок накопичених чистих потоків реальних грошей, генерованих проектом.
Помилкою цього підходу є виділення з усього потоку витрат тільки обсягу початкових інвестицій, тобто початкової фази періоду реалізації проекту. Класичне визначення терміну окупності проекту, що орієнтується на всю сукупність витрат, пов'язаних із конкретним проектом, не містить зазначеної помилки. Проте, по-перше, у цьому випадку мова йде тільки про термін окупності інвестицій, і, по-друге, інвестиційне рішення приймається не тільки на підставі цього критерію, а в сукупності з іншими — чистим дисконтованим прибутком (NPV), внутрішньою нормою прибутковості (IRR), індексом прибутковості (РІ).
Тому експерти-аналітики інвестиційного проекту, розуміючи обмеженість цього підходу, все ж використовують його на практиці. Особам, що приймають рішення про вкладення коштів в інвестиційний проект, необхідна орієнтовна інформація про термін окупності інвестицій, що допоможе оцінити ризик проекту.
Метод аналогій полягає в аналізі всіх наявних даних, що стосуються здійснення фірмою або банком аналогічних проектів у минулому з метою розрахунку можливостей виникнення втрат. Колосальну роль при цьому відіграє банк накопичених даних про всі започатковані раніше проекти, утворений на основі їхньої оцінки вже після завершення. Найбільше застосування метод аналогій знаходить при оцінюванні ризику проектів, які часто повторюються, наприклад у будівництві. Якщо будівельна фірма хоче реалізувати проект, аналогічний уже завершеним проектам, то для розрахунку рівня ризику нового проекту можна побудувати так звану криву ризику на підставі наявного статистичного матеріалу. З цією метою встановлюються області ризику, обмежені нижньою і верхньою межами загальних втрат.
Метод ставки відсотка з поправкою на ризик дає змогу, збільшуючи безризикову ставку відсотка на розмір надбавки за ризик, врахувати його чинники при розрахунку ефективності проекту.
Використання показників дисперсії і середнього квадратичного (стандартного) відхилення дає змогу кількісно оцінити ризик декількох проектів (або декількох варіантів одного проекту). У тих випадках, коли проекти мають декілька можливих виходів, дисперсія характеризує ступінь розсіювання випадкового розміру (наприклад, чистого дисконтованого прибутку) і навколо свого середнього значення (математичного сподівання).
Метод критичних значень базується на визначені тих значень змінних (чинників) або параметрів проекту, що перевіряються на ризик, які приводять розрахункове значення відповідного критерію ефективності проекту до критичної межі.
Крім перелічених підходів практично використовуються такі (як уже згадані, так і аналізовані далі):
побудова складних розподілів можливостей (дерева рішень);
аналіз чутливості (включаючи методи математичного програмування, аналіз точки беззбитковості тощо);
аналіз сценаріїв.


загрузка...