Кожний капіталіст зацікавлений в тому, щоб прискорювати оборот авансованого капіталу.
При цьому він повинен відповідно діяти на фактори, від яких залежить швидкість обороту капіталу. А на швидкість обороту впливають перш за все такі фактори, як склад продуктивного капіталу, час виробництва і час обігу.
Основну частину часу виробництва становить робочий період. Тому капіталіст зацікавлений в скороченні робочого періоду.
Скорочення робочого періоду може досягатися такими шляхами:
шляхом подовження робочого дня і підвищення інтенсивності праці найманих робітників;
шляхом збільшення кількості одночасно працюючих робітників (будувати залізницю можна відразу в кількох пунктах);
шляхом підвищення продуктивності праці;
шляхом прискорення природніх процесів у виробництві (швидше сушіння деревини, прискорення бродіння і т.д.).
Прискорити швидкість обороту можна також шляхом скорочення часу обігу. Це можна здійснювати такими шляхами:
шляхом наближення виробництва до ринку збуту;
шляхом удосконалення і розвитку транспорту і зв'язку, фактори, котрі визначають швидкість обороту капіталу; роблять істотний вплив і на виробництва додаткової вартості.
Змінний капітал, як вже говорилося, входить до складу оборотного капіталу, і його оборот здійснюється так само, як здійснюється оборот інших частин оборотного капіталу - вартості сировини, палива, допоміжних матеріалів.
Правда, оборот змінного капіталу має свої особливості. На відміну від інших частин оборотного капіталу, вартість змінного капіталу в стадії виробництва не відтворюється працею робітників.
Тому в стадії обігу реалізується не авансований змінний капітал, а нова вартість, яка відшкодовує авансований змінний капітал.
Від обороту змінного капіталу, тривалості його функціонування залежить маса і річна норма додаткової вартості.
Маса додаткової вартості, що виробляється на протязі одного обороту змінного капіталу, залежить від норми додаткової вартості і від розміру змінного капіталу.
А маса додаткової вартості, що виробляється на протязі року, залежить, крім цього, і від кількості оборотів змінного капіталу.
Для наочності розглянемо такий приклад:
Швидкість обороту змінного капіталу впливає не тільки на масу додаткової вартості, але і на річну норму додаткової вартості.
Річна норма додаткової вартості - це відношення всієї маси додаткової вартості, одержаної на протязі року, до авансованого змінного капіталу. В розглянутому вище прикладі річна норма додаткової вартості становить у власника капіталу А 100% (і у власника капіталу Б -1200%).
Отже, однакові за величиною авансовані змінні капітали при однаковій нормі додаткової вартості, але при різній швидкості обороту приносять за рік різні маси додаткової вартості і мають різні річні норми додаткової вартості.
Подібне становище, зауважує К. Маркс викликає враження, що начебто норма додаткової вартості залежить не лише від маси робочої сили, але й, крім цього, від якихось факторів, що відбуваються в процесі обігу.
Таке зовнішнє враження зникає, якщо провести розмежування між розміром авансованого і розміром дійсно застосованого змінного капіталу.
В нашому прикладі авансовані змінні капітали А і Б однакові -10 тисяч доларів кожний.
Проте дійсно застосовані на протязі року змінні капітали в силу різної швидкості обороту різні. Кожний з капіталістів використовував в один і той же час різну кількість робітників.
Власник капіталу А купував щомісяця робочу сили на одну дванадцяту всього змінного капіталу в 10 тисяч доларів, авансованого на рік. Скажімо, він щомісяця наймав 10 робітників. Загальна сума виплаченої за рік заробітної плати становила 10 тисяч доларів. Це дійсно застосований капітал.
Тобто в нього авансований на рік змінний капітал (10 тисяч доларів) і дійсно застосований у виробництві змінний капітал співпали.
Інша картина у власника капіталу Б. Власник капіталу Б купував щомісяця робочу сили на 10 тисяч доларів, тобто щомісяця в нього працювало 120 робітників.
Загальна сума виплаченої за рік заробітної плати становила ДО тисяч X 12 = 120 тисяч доларів.
Проте для виплати заробітної плати робітникам щомісяця потрібна була сума лише в 10 тисяч доларів. І капіталіст авансував саме таку суму, а надалі авансовані 10 тисяч доларів поверталися Д° капіталіста знову і знову, і виплата зарплати здійснювалася за рахунок цих грошей.
Отже, в даному випадку, величина авансованого на рік змінного капіталу була значно меншою, ніж величина дійсно застосованого протягом року змінного капіталу. Звідси ясно, що причина, в силу якої Ідин капіталіст при тій же величині авансованого змінного капіталу одержує більше додаткової вартості на рік, ніж інший, лежить не в сфері обігу, а в сфері виробництва.
Слід мати на увазі, що річна норма додаткової вартості, яка визначається як відношення річної маси додаткової вартості до авансованого змінного капіталу, не дає правильної уяви про дійсну норму додаткової вартості.
В нашому прикладі в капіталіста Б річна норма додаткової вартості становить 1200%, тоді як дійсна норма додаткової вартості була 100%. Щоб вияснити дійсну норму додаткової вартості, треба брати річну маси додаткової вартості у відношенні не до авансованого змінного капіталу а до дійсно застосованого. В нашому прикладі це буде
120000/120000*100=100%
Отже, дійсна норма додаткової вартості становитиме 100%.
