загрузка...
 
3. Особливості регулювання економіки України в умовах відновлення капіталістичних відносин
Повернутись до змісту
У різних країнах системи державного регулювання та місце, яке ^ни займають у господарській діяльності, мають свої національні особливості. Однак суть державного регулювання скрізь однакова. Держава за допомогою економічних та адміністративних важелів Змагається стимулювати певні напрями розвитку економіки, не Руйнуючи і не усуваючи ринкового механізму. Як зазначалося раніше, в вчасних розвинених ринкових системах держава намагається оптимально поєднати конкурентні ринкові та державні регулюючі сили в господарській системі.
В Україні, як в інших постсоціалістичних країнах, національні особливості регулювання економіки обумовлені дещо іншими, ні* скажімо, в СІЛА, країнах Західної Європи, обставинами. В розвинених ринкових системах державне регулювання розвивається по висхідній все більше і більше перебираючи на себе вирішення тих проблем, які нездатний розв'язати ринковий механізм і які він породжує. В умовах України державне регулювання рухається по спадній - від директивного планування до широкомасштабного впровадження ринкового механізму з притаманною йому конкуренцією і свободою підприємництва. За умов директивного планування владні структури визначали основні економічні потреби, збалансовували їх з наявними ресурсами і за допомогою обов'язкових для виконання завдань забезпечували реалізацію розроблених планів. Причому лише 0,1 % з більш як 24 млн. найменувань продукції визначався і контролювався центральними плановими органами. Сказане означає, що твердження деяких авторів про те, що в умовах колишнього СРСР навіть виробництво найменших дрібниць визначалося централізовано державними планами, не відповідає дійсності.
Проте, щоб там не говорилося, сьогодні в Україні регулювання економіки характеризується не тільки відмовою від директивного централізованого планування, а й відсутністю будь-якого перевіреного світовою практикою планування. Інакше кажучи, в Україні сьогодні відсутнє таке державне регулювання, яке б забезпечувало координацію економічних процесів на макрорівні та підтримання оптимальних пропорцій суспільного виробництва і безперервність процесу відтворення.
Сказане зовсім не означає, що в Україні держава зовсім самоусунулася від виконання економічних функцій. Уряд країни застосовує усі відомі засоби короткострокового регулювання економіки - податкову політику, кредитну політику, держзамовлення на виробництво продукції, регулювання цін та доходів тощо. Проте вони виявилися неефективними в умовах відсутності довгострокового державного регулювання економіки, тобто відсутності планування, програмування та прогнозування.
Свідченням цього є те, що держава не забезпечує розвиток вітчизняного виробництва, транспорту, освіти, охорони здоров'я, культури, навколишнього середовища, соціальної та ринкової інфраструктури та соціальної справедливості.
Значну роль у реалізації регулювання економіки повинні відігравати місцеві органи влади. Вони є повноправними суб'єктами господарської діяльності, на які покладено розв'язання проблем соціального обслуговування, охорони навколишнього природного середовища, продовольчого забезпечення, економічного планування, регулювання земельних відносин, розвитку інфраструктури ринку та ін.
Економічні функції місцевих органів державної влади є складовою частиною економічних функцій державної виконавчої влади взагалі. А це означає, що є потреба в розмежуванні компетенції центральних і місцевих органів державної виконавчої влади у сфері економічного регулювання.
Певні економічні функції виконують і органи місцевого самоврядування - сільські, селищні, міські, районні та обласні Ради. Місцеве самоврядування становить собою форму управління територіями на засадах самоорганізації громадян. Серед завдань, які покладаються законом на ці органи, є розробка, затвердження і виконання місцевих бюджетів, прийняття планів розвитку відповідних територій, встановлення місцевих податків і зборів, управління об'єктами комунальної ( муніципальної) власності, надання жителям міст, селищ та сіл різноманітних послуг тощо.
Однак виконувати усі ці функції органи місцевого самоврядування неспроможні, оскільки позбавлені належних фінансових ресурсів. Діючий порядок формування державного та місцевого бюджетів призводить до того, що податки, платежі та збори в переважній частині надходять у центр - державний бюджет, - а самоврядним одиницям попадають лише мізерні суми. Внаслідок цього нагромаджуються територіальні проблеми, виникають диспропорції, заморожується місцева ініціатива, а отже, гальмується соціально-економічний розвиток усього суспільства .
В міру формування ринкових відносин та створення ринкової інфраструктури в Україні починають діяти і ринкові механізми регулювання економіки. Проблема в тому, щоб обґрунтовано розподілити Функції міждержавним і ринковим регулюванням, визначити пріоритети і межі кожного, створити певні економічні умови для їхньої дії та взаємодії.
На жаль в Україні взяла гору ідея всемогутності ринку та його обожнення. На початку ринкових перетворень багато хто вважав, що Достатньо зламати механізм централізованого планового управління економікою і здійснити роздержавлення й приватизацію засобів виробництва і тоді запрацює ринковий механізм. Однак спроба розвивати суспільне виробництво тільки на основі ринкових механізмів, вільної Конкуренції обернулась розгулом сліпої стихії, руйнівні наслідки якої Для України перевершують навіть збитки, що їх зазнала країна в роки великої Вітчизняної війни.


загрузка...