загрузка...
 
1. Закономірності виникнення, суть та форми монополій
Повернутись до змісту
Капіталізм вільного підприємництва досягнув вершин свого розвитку у 60-70-х роках минулого століття. Саме в цей період капіталістичні відносини остаточно утвердилися в країнах Європи і в основному склалася світова система капіталістичного господарства.
Поряд з цим розгорнулася капіталістична індустріалізація в країнах Європи, Північної Америки та Японії, що вимагало істотного збільшення виробництва продукції та поставки її на ринок, будівництва трансконтинентальних залізниць та каналів (Суецького і Панамського), забезпечення розвитку науки і техніки.
Названі обставини зумовили активізацію процесу концентрації виробництва, бо тільки великі підприємства здатні були забезпечити зрослі потреби суспільства. В свою чергу, для створення великих підприємств потрібна була концентрація і, особливо, централізація капіталу. І така централізація в останню третину минулого століття відбувалася шляхом поглинання одним капіталом інших або об "єднання дрібних капіталів в результаті утворення акціонерного товариства.
Названі процеси привели до того, що в кожній галузі виникли величезні підприємства, які зосередили в своїх руках виробництво переважної частини товарів певного виду, а інколи і все його виробництво.
Концентрація виробництва дала можливість кільком великим виробникам домовлятися між собою про обсяг виробництва тих чи інших видів продукції, про спільні ціни, про поділ ринків збуту, про умови найму робочої сили тощо. Інакше кажучи, на зміну конкуренції прийшла Монополія. Монополії виникли спочатку у галузях важкої промисловості, де утворилось велике виробництво, а з часом охопили всі галузі.
Монополія - це об'єднання капіталістичних підприємств, які концентрують виробництво і збут переважної частини продукції певного виду з метою одержання монопольно високих прибутків.
Перш ніж відбулось остаточне утвердження панування монополій в капіталістичних країнах, монополізація пройшла кілька етапів у своєму розвитку.
Перший з них припадає на 60-70-і роки XIX століття, коли вільна конкуренція досягла найвищого розвитку, а монополії були поодиноким явищем.
Другий етап - від початку другої світової економічної кризи (1873р.) і до кінця XIX століття, коли монополії одержали порівняно широке розповсюдження, але вони ще не відігравали вирішальної ролі в економічному житті.
Третій етап - від кінця XIX століття до 1916 року, коли відбулося значне зростання кількості монополій та істотне посилення їх ролі в економічному житті суспільства. Саме в цей період сповна проявилися основні економічні ознаки монополістичного капіталізму (імперіалізму), зокрема такі, як:
концентрація виробництва і капіталу досягає такого високого рівня, що виникають монополії, які відіграють вирішальну роль в господарському житті;
злиття монополістичного банківського капіталу з монополістичним промисловим капіталом і утворення на цій основі фінансового капіталу і фінансової олігархії;
вивіз капіталу на відміну від вивозу товарів одержує особливо важливе значення;
утворення міжнародних монополістичних союзів, які здійснюють економічний поділ світу;
закінчено територіальний поділ землі і розпочалася боротьба за її переділ.
Існують різноманітні форми монополій, але найбільш поширеними і стійкими є картелі, синдикати, трести, концерни.
Картель - це монополістична угода власників підприємств певної галузі про встановлення монопольних цін, поділ ринків збуту, квоти виробництва продукції, умови найму робочої сили тощо. В цьому монополістичному об'єднанні кожен з його учасників зберігає свою виробничу і комерційну самостійність.
Синдикат - це монополістичне об'єднання, учасники якого зберігають виробничу самостійність. Збут продукції і закупівлю сировини здійснює синдикатська контора.
Трест - це монополістичний союз, учасники якого втрачають виробничу і комерційну самостійність. Основною організаційною формою цього об'єднання є акціонерна компанія.
Концерн - являє собою комплекс різнорідних підприємств чи монополій різних галузей, які перебувають під контролем однієї фінансової групи. Учасники об'єднання формально не втрачають свою виробничу і комерційну самостійність, але зв'язані між собою відносинами фінансової залежності. Реальна влада над усіма учасниками належить головній фірмі.
В умовах монополістичного капіталізму усувається лише вільна конкуренція, а конкуренція як явище не тільки зберігається, але й загострюється. Тут, по-перше, зберігається і загострюється внутрігалузева і міжгалузева конкурентна боротьба. По-друге, виникають нові форми конкуренції: конкурентна боротьба всередині монополії, між монополіями, між монополіями та немонополізованими підприємствами (так званими аутсайдерами).
Найбільш поширеними методами конкурентної боротьби в умовах монополістичного капіталізму є такі: позбавлення конкурентів сировини, ринків збуту, кредитів і транспорту; збивання цін; бойкот або поглинання підприємств конкурентів; промислове шпигунство; боротьба за урядові замовлення; проштовхування або затримування прийняття законів щодо регулювання економіки; переманення спеціалістів; фінансові маніпуляції тощо.
Поряд з монополіями в сучасних умовах досить поширеним явищем є олігополія. Вона становить собою ринок, на якому панує декілька великих фірм. Тут має місце конкуренція між цими фірмами.
Щоб уникнути негативних наслідків монополізації ринку державні органи багатьох країн вживають заходи щодо обмеження монополій та охорони вільної конкуренції на ринку. Найбільш жорстким антимонопольним законодавством прийнято вважати законодавство США. Скажімо, антитрестівський закон Шермана ( 1890р.) забороняє створення монополій або укладання договору про створення монополії чи обмеження вільної торгівлі. Порушення цього закону карається накладанням штрафу до 250 тис. дол. та тюремним ув'язненням до З років у кожному випадку. Таке покарання виноситься за індивідуальні дії. А на корпорації може накладатися штраф до 1 млн. дол.
Антимонопольне законодавство є і в Україні. Воно визначає правові основи монополізму, недопущення недобросовісної конкуренції У підприємницькій діяльності та здійснення державного контролю за його дотриманням. За цим законодавством, монопольним вважається таке становище підприємця, коли його частка на ринку певного товару Перевищує 35% і він має змогу самостійно або разом з іншими підприємцями обмежувати тут конкуренцію. Згідно з названим законодавством в країні створено Антимонопольний комітет та його територіальні відділення, які покликані визначати монопольне становище підприємців на ринку, здійснювати контроль за дотриманням антимонопольних вимог при створенні та реорганізації монопольних утворень, приймати рішення та розпорядження про припинення порушень антимонопольного законодавства і відновлення початкового стану.
Щоправда чинне антимонопольне законодавство в нашій країні як і в усіх інших країнах досить часто ігнорується, особливо великими фінансовими угрупованнями.
В сучасних умовах поряд з монополіями досить поширеним явищем є олігополія, тобто панування на ринку кількох фірм, між якими ведеться конкурентна боротьба.



загрузка...