загрузка...
 
1. Об'єктивна зумовленість та форми державно-монополістичного капіталізму
Повернутись до змісту
Як відомо, в умовах капіталізму вільного підприємництва економічна роль буржуазної держави полягала головним чином в тому, щоб, по-перше, збирати податки і, по-друге, щоб забезпечувати конкурентноздатність національної буржуазії на світовому ринку шляхом здійснення відповідної зовнішньоторговельної політики. Говорячи словами Ф. Енгельса, в цей період роль держави в економіці зводилася у значній мірі до ролі "нічного сторожа". В умовах монополістичного капіталізму ці функції держави зберігаються і посилюються.
Разом з тим К.Маркс і Ф.Енгельс передбачали, що прийде час, коли засоби виробництва переростуть рамки акціонерних товариств і їх одержавлення буржуазною владою стане економічно неминучим. Проте за життя К.Маркса і Ф. Енгельса процеси, пов'язані з посиленням економічної ролі буржуазної держави, перебували у стадії розвитку. Тому зробити всебічний аналіз їх було неможливо.
Коли ж вони проявили себе достатньо повно, а це відбулося на Початку XX століття, то їх всебічний аналіз був зроблений В.І. Леніним вловним чином в таких працях, як загрожуюча катастрофа і як з нею боротися" та "Держава і революція". В.І.Ленін вперше розкрив суть, Причини виникнення та історичні перспективи державно-монополістичного капіталізму.
Становлення державно-монополістичного капіталізму характеризується посиленням особистої унії високопоставлених чиновників буржуазної держави з магнатами фінансового капіталу. Ця унія здійснюється шляхом посідання урядовими чиновниками важливих постів у монополіях та шляхом висунення представників монополій на керівні пости в державному апараті. Вплив монополій на буржуазну державу і її політику здійснюється також через союзи монополістів, які об'єднують представників монополій як в межах однієї галузі чи кількох галузей, так і в загальнонаціональному масштабі. На чолі таких союзів монополістів стоять представники найбільшого монополістичного капіталу, які водночас є керівниками різноманітних урядових комітетів, членами уряду.
Переростання монополістичного капіталізму у ДМК зумовили такі причини: економічне панування монополій, загострення суперечностей капіталізму і передусім основної.
Вихідним пунктом переростання монополістичного капіталізму у ДМК було економічне панування монополій. Панування монополій, і одного боку, засвідчило той факт, що продуктивні сили переросли приватно-капіталістичні способи привласнення і дедалі настійніше вимагають їх заміни. З іншого - створило матеріальну передумову ширшого втручання держави в процес капіталістичного відтворення з метою його регулювання в інтересах збагачення монополій.
З виникненням монополій економічні суперечності буржуазного суспільства, які випливають із самої природи капіталістичного нагромадження, настільки загострилися, що вільна гра ринкових сил і руйнівна стихія економічних криз вже не могли автоматично без державного втручання, відновлювати пропорції, необхідні для розвитку капіталістичного виробництва. В таких умовах втручання держави в економіку стає абсолютно необхідним.
Крім причин, існували ще й фактори, які на певних етапах розвитку прискорювали зростання державно-монополістичних процесів. До таких факторів належать : розкол світу на дві системи і розвиток суперечностей між ними; загострення суперечностей між метрополіями і колоніями; перша і друга світові війни; розвиток НТР.
З розколом світу на дві протилежні системи правлячі кола капіталістичних країн, по-перше, у зрощенні сили монополій з силою держави почали шукати можливість мобілізації сил і ресурсів з метою протистояння соціалізму на світовій арені. По-друге, почали запозичувати і впроваджувати у процес відтворення елементи економічного і соціального регулювання як засобу забезпечення внутрішньої стабілізації.
З кризою, розпадом, а далі і крахом колоніальної системи імперіалізму монополії за допомогою державно-монополістичних заходів намагалися зберегти в молодих національних державах в нових формах своє економічне і політичне панування.
Перша світова війна поклала початок створенню військового механізму державно-монополістичного капіталізму. В цей час відбулось посилення концентрації фінансового капіталу й суттєво зросла роль державних монополій. Втручання держави в економіку ставало більш частим, систематичним.
В період між двома світовими війнами найбільший вплив на прискорення розвитку ДМК зробила світова економічна криза 1929-1933 pp. Щоб врятувати від краху приватні банки, промислові концерни, залізничні компанії, держава вимушена була пускати в дію свої фінансові та економічні ресурси. Саме в цей період у США було започатковано так званий "новий курс" Ф.Рузвельта, який включав цілу низку заходів державного втручання з метою виведення американської економіки з кризи. В цей час у Німеччині у зв'язку з підготовкою до війни посилилось втручання держави в економіку з метою її мілітаризації.
В період другої світової війни розвиток ДМК досяг нового ступеня. Він проявився у зростанні державних інвестицій в промисловість та будівництво військових підприємств, у зростанні урядових позик та пільг монополіям, які працювали на війну. Крім того, зріс економічний контроль з боку держави за випуском військової продукції і розвитком державного ринку. Тобто, саме в цей період склалася розгалужена система державного регулювання економіки.
Активізацію економічних функцій держави обумовила також НТР, яка висунула складні завдання не тільки в галузі наукових досліджень, але й при впровадженні їх результатів у виробництво. Фінансування наукових досліджень, розвиток нових не завжди прибуткових, але потрібних для економіки галузей виробництва, вирішення проблем безробіття і перекваліфікації робітничих кадрів, що загострилися в процесі НТР, - всі ці завдання неспроможні вирішити окремі, навіть великі монополії. Вони вимагали активного втручання держави.
Зрощення сили монополій з силою держави в єдиний механізм відбувається на всіх фазах відтворення, тобто на фазі виробництва, розподілу, обміну і споживання. На кожній з цих фаз простежуються й відповідні форми ДМК. Серед них найбільш поширені такі:
підприємницька діяльність держави і створення державного сектора в економіці;
державний розподіл і перерозподіл національного доходу через держбюджет, кредитно-грошову політику, регулювання цін та заробітної плати;
держава забезпечує привілейований ринок для монополій, виступаючи замовником і споживачем значної частини суспільного продукту і послуг, як правило мілітариського характеру;
державне стимулювання зовнішньоекономічної діяльності приватних монополій у вигляді забезпечення їм гарантій вивозу капіталу і товарів;
участь представників уряду і монополістичного капіталу в створенні міждержавних союзів, угод та розвитку економічної інтеграції як засобу боротьби за економічний переділ світу;
розвиток особистої унії між представниками монополій та урядами.


загрузка...