загрузка...
 
1. Сутність менеджменту
Повернутись до змісту
Менеджмент (англ. management — управління, організація) комплекс принципів, функцій, методів та способів управління процесом виробництва, передусім виробничим персоналом, з у керівництва підприємства, компанії з метою ефективного використання ресурсів та привласнення високих прибутків.
Управління в економічній системі здійснюється на двох основних рівнях: макрорівні, тобто охоплює все народне господарство, і мікрорівні — зосереджується на управлінні окремою фірмою, компанією.
Управління на макрорівні. Із зростанням масштабів суспільного виробництва, поглибленням суспільного поділу праці, зокрема із спеціалізацією і кооперацією праці, зростає роль системи управління економікою.
Система управління економікою — свідомо організований, цілеспрямований і активний вплив різних суб'єктів управління на процес розвитку та функціонування суспільного способу виробництва, окремих його ланок.
Ядром системи управління є цілеспрямований вплив на потреби, інтереси та цілі окремих індивідів, колективів людей, верств і прошарків населення в інтересах досягнення поставленої мети.
Управління як цілеспрямований і активний процес містить такі відносно самостійні, логічно послідовні елементи: *
збирання, систематизація і передача інформації;
вироблення (обґрунтування) і прийняття рішення;
перетворення рішення на різні форми команд (усна, письмова, наказ тощо) та забезпечення його виконання;
аналізування ефективності прийнятого рішення та можливе наступне його коригування.
Внаслідок цих дій взаємно переміщуються елементи виробництва, вирішуються суперечності суспільного способу виробництва загалом або окремих його підсистем, узгоджуються економічні інтереси, зростає ефективність суспільного виробництва (або його окремих ланок) тощо.
Управління на мікрорівні. Управління на мікрорівні передбачає певну систему діяльності щодо управління як усіма господарськими процесами на підприємстві, так і певними видами господарювання (безпосереднім виробництвом, процесом ціноутворення, збуту, фінансами та ін.);
окремими ланками відтворювального процесу (виробництво, розподіл, обмін і споживання).
Першим найважливішим аспектом категорії "менеджмент" є комплексне управління підприємством, тобто професіональна організаційна діяльність менеджерів, спрямована на досягнення поставленої мети (як правило, зростання прибутків) на основі раціонального використання наявних ресурсів. Таке управління повніше розкривається у функціях та принципах управління, у названих вище елементах процесу управління.
Другим аспектом даної категорії, є раціональна організація праці усього трудового колективу, кожного індивідуума на основі створення потужних і динамічних стимулів, оптимального узгодження колективних та індивідуальних інтересів.
Третім аспектом є наявність спеціального органу управління, до складу якого входять три основних ланки менеджерів (вища, середня і нижча), кожна з них виконує специфічні функції.
Як відомо, у функціях комплексно розкривається сутність економічних явищ і процесів.
Функції управління. Управлінське рішення на практиці реалізується через низку функцій.
Функція управління — певний вид діяльності, в процесі якої здійснюється ефективний вплив на об'єкт управління і розв'язується поставлене завдання, реалізується мета та ін.
Основними функціями управління з погляду технологічного способу виробництва є планування; організація; підбір і розстановка кадрів та їх стимулювання; координація; контроль. Щодо відносин власності функцією управління є реалізація власниками засобів виробництва своїх прав на різні об'єкти власності, своїх цілей управління.
Функції управління на крупному підприємстві повинні реалізовувати виші менеджери, маркетологи, фінансисти, постачальники, бухгалтери, інженери та ін.
Принципи управління. У процесі управління всіма об'єктами (тобто на рівні суспільного виробництва загалом, окремих сфер або галузей народного господарства, а також на рівні окремих підприємств і організацій) необхідно чітко сформулювати головну мету управління. Визначення такої мети — засадничий принцип функціонування й розвитку системи управління. Відтак слід з'ясувати засоби досягнення цієї мети, поставити конкретніші завдання для окремих підрозділів, створити стимули до праці тощо.
Важливим принципом управління є виконання суб'єктами управління взятих на себе зобов'язань, або принцип відповідальності. При невиконанні таких зобов'язань до них застосовують різні санкції з метою повного відшкодування завданих збитків тим суб'єктам, які зазнали втрат. Слід чітко з'ясувати, хто, перед ким і за невиконання чого відповідає.
Ще одним принципом процесу управління є комплексний підхід. Цей підхід до управління організацією як певною соціальною системою нерідко розкривають на основі так званої концепції семи "С" (7—С), або семи характеристик організації: стратегії, структури, системи, складу кадрів, стилю керівництва, суми звичок, сумісних цінностей.
Вважають, що головним об'єктом управління має стати людський потенціал організації, який виявляється у кадровому складі, стилі та звичках працівників, цінностях організації. Саме ці аспекти висувають нині на перший план, а навколо них групують інші характеристики організації. Комплексність управління зросте, якщо брати до уваги не тільки внутрішні характеристики організації, а й зовнішні фактори впливу на неї (конкуренти, дії уряду, прийняті закони тощо).
Прийняття управлінських рішень повинно ґрунтуватися на знанні економічних законів, нормативної бази, сутності людини тощо. Тому управлінські знання є комплексними, універсальними, мають теоретичний і прикладний характер, вони раціональні й інтуїтивні. Такі знання вимагають вивчення теорії організації та управління, філософії, соціології, психології, загальної теорії систем та інших наук.
Наведені принципи по-різному втілюються у певних організаційних формах управління.


загрузка...