загрузка...
 
Передмова
Повернутись до змісту
Невеликий вступ до видання хотілося б розпочати з викладення думки про значення суспільствознавства, його складової частини — економічної теорії з точки зору не політика чи економіста, а представника іншої професії. В інтерв'ю на запитання журналіста: «Чим пояснити, що людина проникла у свята святих природи — таємницю атомного ядра, але не може вберегти людство від жахливих наслідків цього відкриття?»,— Альберт Ейнштейн зазначив, що наука політика — річ набагато складніша, аніж наука фізика. З огляду на те, що знання законів суспільного розвитку давалося і дається людству важче і трагічніше, ніж законів життя природного, слід погодитися з таким твердженням.
Отже, політика в широкому розумінні — це суспільствознавство, найважливішим і найскладнішим напрямом якого є вивчення закономірностей економічного життя суспільства. Чому найважливішим? Чи не проглядає з твердження представника економічної науки істина, що передається приказкою: «Всяк кулик до свого озера звик»? Ні. Економічне життя суспільства, як ніяке інше, безпосередньо торкається кожної людини, бо його первинні інтереси — економічні. Задоволення матеріальних потреб, як би це не суперечило духовному початку, — перше і природне прагнення людини і суспільства. Проблема обтяжена фундаментальним протиріччям суспільного життя. З одного боку, необмежені потреби, що постійно змінюються і зростають, з другого — обмежені ресурси для їхнього задоволення, до того ж розподілені вони між регіонами, країнами, класами, соціальними групами так, що не можуть не формувати часом гострі соціальні колізії. Як же вийти з цього з найменшими економічними і соціальними затратами, домігшись максимальної ефективності? Тільки спираючись у практичній діяльності на системні знання закономірностей економічного життя — економічну теорію. Адже правильно зазначено: немає нічого практичнішого, аніж гарна теорія.
Сьогодні для значної частини населення терміни і поняття « ринок», «ціна», «інфляція», «безробіття», «дефіцит», «податки» тощо — не абстрактні категорії суто економічної теорії (не має значення, політичної економії чи економікс), а наповнені глибоким змістом явища, що позначаються на їхньому повсякденному житті. Чому це стало сьогодні вимогою життя? Тому, що воно проходить за умов, коли країни колишнього Союзу роблять важку спробу переходу до малознайомої, але добре відомої у світі ринкової економіки. Ринкову економіку називають вільною економікою. У її хитросплетенні ринковий суб'єкт, а простіше кажучи, кожна людина мусить розбиратися хоча б елементарно, оскільки держава вже не може, та й не зобов'язана забезпечувати населення роботою, гарантувати тверду зарплату, житло, стабільні ціни. За ринкової економіки в держави інші функції. Грамотно визначитися в ринковій економіці має сама людина. Оцінити ж правильно наявну інформацію і прийняти оптимальне рішення на рівні інтуїції не можна, а якщо й можна то тільки випадково. А рішення необхідно приймати постійно. Як розпорядитися тяжкою працею накопиченими коштами — віддати численним фірмам, що казна-звідки з'явилися і котрі впадають в око обіцянками «казкових» відсотків чи придбати вільно конвертовану валюту? Юрби обманутих вкладників, які облагають фірми, що лопнули, засвідчують неадекватність рішення, прийнятого ринковими суб'єктами. Складніші питання постають перед тими, кого прийнято називати підприємцями. Як правильно оцінювати економічну кон'юнктуру і визначити ефективніший напрямок інвестицій? Як утримати в рівновазі фірму, максимізувати прибуток чи мінімізувати збитки, правильно оцінити альтернативні витрати?
Відповідальність за прийняття рішення винятково висока, і не тільки для самого підприємця. Фірма — це люди. Оптимальне рішення — це їхнє процвітання, забезпеченість роботою і доходами. Помилка може приректи людей на злидні й негаразди. Так, чинник ризику — обов'язкова умова підприємницької діяльності. Але чи означає це, що підприємець має покладатися на інтуїцію і сліпу вдачу, чи є прийоми, методи, принципи діяльності, що зумовлюють оптимальні межі ризику? Подібні запитання належать до мікрорівня, їх вивчає розділ економічної теорії — мікроекономіка.
Але є й інший рівень, проблеми якого належать до макроекономіки. Тут наслідки помилкових рішень настільки великі, що можуть призвести до кризи економічної системи, глибоких соціальних потрясінь у суспільстві. Якими законами стимулювати суспільне виробництво, якою має бути державна політика зайнятості, цін і доходів, чи є інфляція абсолютним злом і чи не призведе прагнення до низьких стабільних цін до придушення інвестиційного процесу, а разом — до стагнації виробництва, величезного безробіття, ще більшого зубожіння населення?
Відповіді на ці запитання дати нелегко, оскільки в кожній країні вони мають розв'язуватися по-різному. Немає єдиного рецепта, як немає абсолютно ідентичної економіки. Вихідний матеріальний рівень, забезпеченість ресурсами, у тому числі кваліфікованою робочою силою, різні історичні, національні, соціокультурні традиції — усе це зумовлює в різних країнах особливості економічного розвитку. Тому економічна наука не може бути догматичною, ґрунтуватися на поглядах однієї школи, або абсолютизувати їх. І в науці, і в житті — тільки обрій, до якого люди приречені плисти вічно. Звідси парадокс Бернарда Шоу: «Якщо разом зберуться навіть всі економісти світу, вони все одно не зможуть домовитися» — це скоріше не докір економістам, а свідчення творчого характеру, необхідності розвитку різних напрямів і шкіл в економічній теорії вона часто небезуспішно дає відповіді на складні запитання, що постійно виникають перед людьми в їхній практичній діяльності.
Видання, підготовлене колективом учених Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна, може бути використане не тільки студентами, а й учнями середніх шкіл, а також тими, хто самостійно вивчає економічну теорію. У посібнику викладаються основні концепції політичної економії й економікс, альтернативні погляди різних економічних шкіл із найважливіших проблем економічного життя. Не залишилися без уваги проблеми переходу України, інших країн пострадянського простору до ринкової економіки. Матеріал, що стосується проблем перехідної економіки, досить суперечливий, як і сама економічна дійсність. Тому він не може викладатися в термінах і категоріях класичної політекономії й економікс. Практична функція економічної теорії потребує наукового осмислення економічних процесів, що відбуваються в Україні, країнах Співдружності Незалежних Держав, узагальнення досвіду країн Східної і Західної Європи стосовно формування багатоскладової економіки через роздержавлення і приватизацію, розвиток ринкових відносин, інтеграційних процесів.
Не претендуючи на оригінальність, автори обрали таку структуру посібника, що передбачає системний виклад матеріалу, охоплює основні сторони економічної теорії, процеси формування ринкової економіки, що відбуваються в Україні.
Ця структура, окрім традиційних розділів — вступ до економічної теорії, загальні основи ринкової економіки, мікроекономіка, макроекономіка, міжнародна економіка — містить розділ з курсу політичної економії, а також розділ мезоекономіки, де розглядаються проблеми аграрних відносин, тобто, така структура охоплює практично усі питання діючої програми з економічної теорії для вищих навчальних закладів України.



загрузка...