загрузка...
 
4.1. Продукт праці та його форми
Повернутись до змісту
Усе, що оточує людей у світі: будинки і споруди, шляхи й трубопроводи, машини і комп’ютери, міста і парки, побутова техніка та їжа — є результатом творчої діяльності людини, продуктом її праці. Тому продукт праці — елементарна форма економічного багатства суспільства, його клітинка. Продукт взагалі означає завершений стан процесу, його результат. Поняття «продукт» використовується найрізноманітнішими науками (геологією, біологією, соціологією, медициною тощо. В одному випадку це продукти вулканічної діяльності, в іншому — продукти життєдіяльності, у третьому — продукти соціальної діяльності тощо. В економічній теорії продукт — результат трудової діяльності людини.
Продукт, праця і людина не існують одне без одного. По-перше, продукт — об'єктивно існуючий результат праці. По-друге — сам процес праці, а по-третє — суб'єкт праці, який змінюється в процесі трудової діяльності і у такому розумінні також є її продуктом. Можна сказати, що продукт, праця і людина взаємопроникають і взаємо-передбачають один одного. Так, праця існує, по-перше, як процес, по-друге, праця уречевлена та об'єктивована у продукті, по-третє, праця суб'єктивована в людських здібностях. Людські здібності подані і як такі, що реалізуються, тобто виступають у формі процесу праці, і як такі, що уречевлені в продукті. А продукт має не тільки форму матеріального результату, але і виступає як суспільна форма процесу праці (наприклад, форма кооперативної праці — продукт розвитку суспільної праці), і у формі людських здібностей (здібності також формуються і розвиваються в процесі праці).
Отже, продукт праці в широкому розумінні може виступати у формі суспільної праці (наприклад, у формі вартості, створюваної працею); здібностей людини, які є результатом його власної діяльності; безпосереднього або уречевленого корисного ефекту праці. Ефект праці може виступати в трьох основних формах: по-перше, натуральний продукт, по-друге, товар і, по-третє, послуга.
Натуральний продукт. Основні форми – створена працею річ, призначена для безпосереднього, (тобто не опосередкованого товарообміном) споживання. Корисний ефект праці тут міститься в натуральній формі самої речі. Натуральний продукт споживається в тому самому господарстві, в якому він створений. Прикладом може слугувати селянське господарство, що забезпечує себе всім необхідним.
На відміну від натурального продукту товар — продукт праці, призначений для обміну. Корисний ефект у такому випадку роздвоюється. З одного боку, він міститься в корисності самої натуральної форми речі, з іншого боку — у можливості обміняти річ на інший корисний предмет. У сучасному суспільстві основна маса продуктів виробляється як товари. Нарешті, послуга — корисний ефект, представлений діяльністю людини. Послугами є, наприклад, перевезення вантажів і пасажирів, доставка пошти і т. ін. Послуга може бути предметом купівлі-продажу. Але на відміну від товару вона не набуває предметної форми.
Продукт у вужчому розумінні означає річ, створену працею людини. У такій якості він визначається подвійно. По-перше, продукт виступає щодо людини, для задоволення потреби якої він зроблений, як корисна річ або благо. По-друге, продукт виступає щодо виробника як його об'єктивована, уречевлена праця. Це така праця, яка перейшла з форми процесу у форму предметного буття. Через це ставлення до продукту подвійне. З одного боку, це ставлення до корисної речі, з іншого боку — ставлення до уречевленої праці, а отже, і до людини, яка уречевила свою працю. Подвійність продукту праці — одна з фундаментальніших економічних характеристик суспільства. У людському суспільстві немає такого ставлення до речі, яке б не було разом з тим і ставленням до іншої людині.
Здатність блага задовольняти ту чи іншу потребу — це споживна вартість. Будь-яке благо має споживну вартість, а споживна вартість робить річ благом. Хоча продукт може виступати благом лише стосовно людини, властивість задовольняти певну потребу, бути споживною вартістю притаманна йому в даному разі об'єктивно. На відміну від неї корисність являє собою суб'єктивне сприйняття блага. Наприклад, вода — корисна для людини речовина — благо. її здатність вгамовувати спрагу є споживною вартістю води. А корисність її для людини залежить від того, чи велику вона має потребу у воді та багато чи мало є її в наявності для задоволення потреб людини. Корисність води для людини, яка відчуває сильну спрагу, більша, ніж для людини, яка трошки хоче пити. Продукти як блага якісно різнорідні та несумірні.
Безглуздо, наприклад, порушувати питання про те, що краще — вода чи одяг. Кожне благо задовольняє відповідну йому потребу. Навпаки, корисність — суб'єктивне сприйняття блага дозволяє кількісне порівняння. Так, два ковтки води для людини, що відчуває спрагу, є кориснішим за один. Хоча після насичення потреби благо втрачає корисність для суб'єкта.

Звичайно ж, продукт у русі від виробника до споживача послідовно реалізується: по-перше, як благо; по-друге, як властивість блага задовольняти потребу, тобто як споживна вартість; по-третє, як корисність, тобто як корисний ефект, який здобуває суб'єкт, споживаючи благо. Схематично це можна відобразити так: благо — споживна вартість — корисність. Але через те, що продукт є не тільки корисною річчю, але й уречевленою працею, праця також набуває у своєму русі певних форм. Спочатку праця існує просто як уречевлена праця, прихована у формі блага. Потім, якщо благо стає предметом обміну, вона набуває суспільної форми вартості, тому що вартість у ринковому господарстві і є уречевленою в товарі суспільною (тобто здійсненою для суспільства і визнаною ним) працею. Вартість у свою чергу, відбиваючись у зовнішньому співвідношенні обмінюваних благ (наприклад, 1 кг цукру обмінюється на 3 кг хліба), набуває форми мінової вартості, яка є здатністю товару у визначених пропорціях обмінюватися на інший товар. Цей рух здійснюється по лінії: уречевлена праця — вартість — мінова вартість. Він йде від виробника до споживача і безперечно співвідноситься з рухом продукту як блага. З'єднання рухів можна представити схематично:
Єдність блага та уречевленої праці являє собою продукт праці. Єдність споживної вартості і вартості утворює товар. А єдність корисності та мінової вартості становить цінність. У ній поєднані суб'єктивна оцінка корисності і кількісне співвідношення обмінюваних благ. Людина, наприклад, у певній ситуації може вважати корисність зимової куртки рівноцінною корисності пари чобіт. В іншій ситуації може виявитися, що корисність хліба вона оцінює вище, ніж корисність автомобіля. В усіх випадках присутнє не просто відображення ступеня корисності блага для людини, але й оцінка корисності у визначеній кількості інших благ. А це фіксується в категорії цінності.
Цей рух можна подати в такий спосіб: продукт — товар — цінність. Продукти як уречевлена праця відтворюють кількісну міру праці, необхідної для задоволення тієї чи іншої потреби, і кожне матеріальне благо містить певну кількість праці, тому можна встановити зв'язок між оцінкою корисності блага і витратами праці на його виробництво. Це співвідношення становить об'єктивну основу для з'єднання трудової теорії вартості і теорії корисності.


загрузка...