загрузка...
 
9.2. Ринкова економіка як система
Повернутись до змісту
Ринок — це економічна система. І, як усяка система, вона характеризується цілісністю. Мається на увазі, що ринкові відносини охоплюють практично всі сфери життєдіяльності суспільства, хоча і не з однаковою інтенсивністю. Зовні хаотичний рух товарів і послуг, робочої сили і капіталів підпорядкований «залізним» законам ринкового господарства. Економічні процеси і на мікро-, і на макрорівнях піддаються внутрішньому впливу (через співвідношення попиту та пропозиції) та зовнішньому (регулююча роль держави).
У ринковій економіці виділяються три головних чинники, три блоки, на яких ґрунтується система. По-перше, свобода вибору — свобода підприємництва; по-друге, конкуренція і вільне ціноутворення; по-третє, право власності.
Свобода вибору — головна характеристика ринкової системи. Зрозуміло, економічна свобода — суспільне явище, що відрізняється від індивідуального.
Вона припускає, за словами Альфреда Маршалла, деяке обмеження свободи індивідуальної. Єдино розумний підхід — свобода однієї людини закінчується там, де починається свобода іншої. А це правило диктує інше — співробітництво, об'єднання інтересів та сил дають помножений результат. Працює закон синергії.
Виникає запитання. А як же з рівністю, проголошеною ще Французькою революцією? Свобода і рівність, як не дивно — цінності різних порядків. Вони просто несумісні. Рівності природної, соціальної чи не будь-якої іншої просто не може бути. Не можна не погодитися з думкою: суспільство, що ставить рівність попереду свободи, не досягає ні свободи, ні рівності. Таке суспільство гине.
Коротко про конкуренцію і свободу ціноутворення. Без конкуренції немає ринку, але й ніщо не загрожує так ринку, як конкуренція. Вільна конкуренція з чинника, що стимулює підприємництво, без суспільного контролю, після заміни одного іншим, «тхне занадто великим присмаком зла». Конкуренція має тенденцію до саморуйнування і переродження в монополію. Ринок пожирає сам себе, бо підриває вільне ціноутворення, яке визначає обсяг виробництва, співвідношення між попитом та пропозицією.
Без перебільшення можна твердити: головний закон ринку — закон цін. У товарному світі, за Марксом, ціни — це закохані погляди, які товари спрямовують на гроші, в антитоварному, тобто в командній економіці, де бал править дефіцит, гроші прагнуть взаємності, пожираючи товари принадними поглядами, але це кохання часто залишається платонічним.
Ціни в ринковій економіці — наслідок зчеплення економічних рішень, крізь призму яких заломлюються переваги і потреби споживачів та виробників. Саме в цінах «закодована» інформація, що спонукує робити те, у чому кожної миті відчуває потребу економічна система. А оскільки переваги суспільства різноманітні, як різноманітне саме суспільство з погляду форм власності і підприємництва, виробництво прагне задовольнити всі наявні і розбудити нові потреби. Ось чому ринок і дефіцит — поняття взаємовиключні.
Інформація, що міститься в цінах, пробігає як електромагнітна хвиля через усю господарську систему, подаючи сигнал від споживача до виробника. Рішення підприємця купити чи продати якусь кількість товарів за визначеними цінами — відзеркалений сигнал, що знову хвилеподібно поширюється по всій системі. Система адаптується до нової ситуації, створеної цим рішенням. Так здійснюється взаємозв'язок між індивідами в ринковій системі. Вона складає зміст механізму системи, породжуючи круговий причинний зв'язок, що не має ні початку, ні кінця. Система, що саморегулюється підпорядковується законам, описаним теорією управління. У теорії управління є теорема Ешбі, відповідно до якої система управління повинна бути не менш складною, ніж самий об'єкт управління. Якщо керована система стохастична, тобто знаходиться під впливом випадкових чинників, то й регулятор, що забезпечує стабільність системи, її функціонування, повинен бути здатним до вироблення адекватних впливів, що гасять випадкові зовнішні збудження.
Таким є механізм ринкової системи.
Будь-яка економічна система функціонує в умовах фундаментального протиріччя, що виявляється
в координатах: необмежені потреби — обмежені ресурси. Матеріальні, трудові, фінансові ресурси завжди в дефіциті. І економічна система завжди стоїть перед вибором: Що робити? Як робити? Скільки робити? Для кого робити? Якою ціною робити? Чи здатна система адаптуватися до змін? На ці запитання ринок дає відповіді в процесі ринкового кругообігу (див. рис. 9.1).

Суспільство — сукупність продавців і покупців. Праворуч — підприємці, ліворуч — домашні господарства. Перші роблять споживчі товари, другі — чинники виробництва. Розподіл умовний, тому що домашні господарства поставляють на ринок переважно робочу силу (абстрагуємся щодо збережень, які за певних умов перетворюються в інвестиції).
Якщо ціна більша за витрати, тобто забезпечує прибуток, виробник готовий поставити на ринок необхідну кількість товарів. Попит — а це платоспроможна потреба — за прийнятними цінами проковтне пропоновані товари. Платоспроможність залежить від попиту підприємців на головний товар домогосподарства — робочу силу, яка також здобувається за визначеною ціною (заробітна плата). В умовах, коли попит та пропозиція синхронізуються, установлюється рівноважна ціна, що забезпечує безперебійне функціонування ринкового механізму.
В економічній системі ринок виконує дуже важливі, тільки йому властиві функції.
Інтегруюча функція має на увазі таку властивість ринку, що зводить воєдино ізольовані самостійні рішення мільйонів його економічних суб'єктів. Кожен діє на свій страх і ризик, керуючись розумінням того, як оптимізувати результати своїх зусиль на ринку. Однак закони ринку диктують ринковим суб'єктам цілком визначені правила поведінки. У разі порушення правил ринковий суб'єкт програє, тобто його рішення не було оптимальним. Ринок визнає і відбирає найбільш ефективні рішення, які відповідають його законам.

Інформаційну функцію виконує, насамперед, ціна. Саме через ціну виявляються потреби індивіда і суспільства в основних товарах і послугах. Ціна в значній мірі визначає співвідношення попиту та пропозиції, інформує, подає сигнал до активних дій покупцям і продавцям, споживачам і виробникам.
Регулююча функція ґрунтується на обліку платоспроможності ринкових суб'єктів. Відповідно до неї розподіляються обмежені ресурси в суспільстві, установлюються рівноважні ціни, складається оптимальна структура виробництва і споживання.
Стимулююча функція відповідно до законів ринку спрямовує діяльність ринкових суб'єктів на ефективне ведення своєї справи. А це означає раціональне використання ресурсів, впровадження інновацій, підвищення якості товарів і послуг. В умовах жорсткої конкуренції лише ці складові сповна винагороджують ринкового суб'єкта.
Усі функції не тільки взаємозалежні, але й переходять одна в одну, утворюють круговий причинно-наслідковий зв'язок.
Отже, ринок — специфічна форма взаємозв'язку самостійних, відокремлених суб'єктів ринкового господарства — виробників і споживачів, що приймають оптимальні рішення на свій страх і ризик.
Існують різні види ринків: споживчого і виробничого призначення, ринки праці, землі, капіталу.
Існує також ринок грошовий, цінних паперів, «ноу-хау» і т.ін. За широтою охоплення виділяють регіональні (локальні), національні і міжнародні ринки. Розрізняють також ринкові структури, тобто умови, за яких здійснюється ринкова конкуренція, політика ціноутворення, формується прибуток. Тут розрізняють ринки досконалої і недосконалої конкуренції. Недосконала конкуренція включає три структури — монополістичну, олігополістичну і чисту монополію.
Отже, короткий аналіз ринкової системи дозволяє дійти висновку: ринкова система має значні переваги. Свобода вибору забезпечує відкритість системи, у якій природно визначаються суспільні потреби, встановлюється під впливом платоспроможних потреб відповідна їм структура виробництва, створюється необхідний обсяг товарів і послуг. Ринок робить усіх учасників ринку матеріально зацікавленими в найвищій продуктивності, отже, стимулює використання досягнень науково-технічного прогресу. Ринок зводить воєдино ізольовані, самостійні рішення ринкових суб'єктів, відбираючи найбільш раціональні, ефективні рішення. Система ринкового господарства може розглядатися як найбільш розвинена координуюча система, що функціонує як гігантська обчислювальна машина з потужністю, незмірно більшою найбільш досконалого обчислювального пристрою.
Ринок вирішує основні проблеми економіки людини — звільняє його від дефіциту, дає можливість створити відносно забезпечений рівень життя. Однак ринок — необхідна, але все-таки недостатня умова для розвитку і процвітання суспільства. Більше того, ринок має й істотні недоліки.
Недоліки ринку По-перше, тенденція до монополії;
по-друге, нав'язування непотрібних товарів робить систему марнотратною, що загострює екологічні проблеми; по-третє, диференціація доходів може перевищити оптимальний рівень, що породжує гострі соціальні катаклізми; і, по-четверте, ігнорування суспільних благ, орієнтація на індивіда позначається на стабільності системи. Тому не можна не погодитися з економістом, Нобелівським лауреатом Мілтоном Фрідменом, що жодне суспільство не може бути стійким, якщо воно спирається на директивне планування. Але воно не може керуватися й винятково принципами добровільного співробітництва. У сучасних умовах усе більше вчених, суспільних діячів висловлюють тривогу у зв'язку з таким явищем ринкової економіки, як радикальний, агресивний індивідуалізм, що загрожує зруйнувати сучасне суспільство. Ринок народжує «ринковий характер» — бездуховного суб'єкта, заклопотаного тільки успіхом, часто примарним, недосяжним. Про це добре сказав Еріх Фромм. Людина, що має ринковий характер відчуває себе товаром. Жива істота стає товаром на ринку особистостей. її мета — цілковита адаптація до ринку, з метою бути потрібною, зберегти попит на себе за будь-яких умов, що складаються на ринку особистостей. її «я» змінюється згідно з принципом «Я така, яка я вам потрібна». Успіх залежить від того, наскільки вигідно вдається людям подати себе як «особистість», наскільки гарна їхня зовнішність, наскільки вони «життєрадісні», «здорові», «динамічні», «агресивні», «надійні», «честолюбні». Він залежить від їхнього походження, приналежності до того чи іншого клану, від знайомств із потрібними людьми. Вони мають кризу ідентичності. Вони безликий інструмент. Люди з ринковим характером не вміють ні любити, ні ненавидіти. Вони не мають найближчих друзів, вони не дорожать навіть собою («Мати чи бути»). Висловимо надію, що слов'янський менталітет, у якому духовний початок завжди вищій від матеріального, не перетворить наших підприємців на бездумний агрегат по створенню грошей.
Ринок народжує й іншу небезпеку, пов'язану з екологією. Технології, що виснажують ресурси в умовах ринку, на жаль, не втрачають конкурентоспроможності в порівнянні з технологіями, які їх зберігають. Звідси — погроза повного виснаження ресурсів і руйнування навколишнього середовища, придатного для життя. На думку деяких вчених, ринкова конкурентна економіка сумісна з життям на землі тільки в тому разі, якщо видима швидкість обертання капіталу майже дорівнює нулю, тобто окупається в момент вкладення у виробництво. У сучасних умовах це неможливо, але може стане можливим у майбутньому? Так, важко не погодитися: ринок — дуже погана система, але ... всі інші ще гірші! Для сучасної економіки ринкова трансформація не має альтернативи. А от як її проводити — це інша тема, що вимагає окремої розмови. Нагадаємо одну історію з твору Артура Хейлі «Колеса». Шістдесяті роки... Йде по фірмі один з її керівників (фірма — законодавець мод в автомобілебудуванні) і зупиняється біля механіка, що чаклує над купою металу. «Як враження?», — запитує шеф. «Чортові німці, — відповідає механік. — Укотре копаюся у «Фольксвагені» — якість безумовна». «А японські автомобілі?», — запитав хтось із почету. «Глина і солома», — була відповідь. Читаємо монографію 80-х років. Один із фахівців фірми «Нісан» на прес-конференції говорить: «Для того, щоб нам перейти на нову модель, потрібно кілька годин. «Дженерал моторе» — кілька тижнів. Про якість японських автомобілів не говоримо, їм немає аналогів». Чверть століття — оптимальний термін, якщо йти послідовно шляхом ринкової економіки, створюючи соціальне ринкове господарство. В Україні 10 років втрачено і «світле майбутнє» віддаляється...



загрузка...