загрузка...
 
2.1. Ринкова система господарювання.
Повернутись до змісту
Сутність і закономірності розвитку
Однією з передумов переходу України від адміністративно-командної до ринкової форми організації господарювання є чітке розуміння очікуваного ефекту та особливостей цього переходу, які випливають з природи конкурентної організації ринкової системи, умов переходу України до ринкової економіки, обраних моделей переходу до ринку. Аналіз сукупності сутнісних рис ринку, основних економічних важелів та інструментів зумовлює з'ясування змісту всієї сукупності категорій та законів, відносин, які виражають характер та внутрішній механізм існування ринкової системи.
Основні засади ринкової організації господарства
Економічні системи поділяються на чотири типи: традиційну економіку, адміністративно-командну економіку, ринкове господарство та змішану економіку.
Традиційна економіка — економічна система, в якій традиції, звичаї і досвід визначають практичне використання виробничих ресурсів.
Адміністративно-командна економіка — економічна система, заснована на державній власності та централізованих методах управління.
Ринкове господарство — економічна система, заснована на приватній власності на умови виробництва, функціонування і розвиток якої регулюється конкуренцією господарюючих суб'єктів та іншими законами ринку. Вона базується на принципах вільного підприємництва, різних видах і формах власності господарюючих суб'єктів, ринковому механізмі ціноутворення, обмеженому втручанні держави та договірних стосунках суб'єктів ринку.
Змішана економіка — економічна система, заснована на різних формах власності, розвиток якої регулюється ринком, традиціями та державними централізованими рішеннями. Сучасна змішана економіка в розвинутих країнах передбачає зростання ролі держави, що дає підстави стверджувати про співіснування ринкових сил, які визначають більшість економічних рішень, з державним втручанням в економіку.
Загалом ринок розглядається як механізм, який поєднує покупця та продавця.
Ринок — економічні взаємовідносини, які виникають у процесі товарно-грошових взаємозв'язків виробництва і споживання, обслуговування потреб пропозиції і попиту.
Ринкова система характеризується пануванням приватної власності, суспільним поділом праці, широким розвитком товарно-грошових відносин. Як і кожна інша соціальна система, вона постійно розвивається. Сформований за товарного господарювання одночасно з виникненням товарно-грошових відносин, ринок поступово перетворився на всеохоплюючу багатоукладну систему, яка спирається на приватне підприємництво. Система вільного підприємництва, що базується на приватній власності, системі вільного ціноутворення та конкуренції, є не що інше, як ринкова економічна система. Сучасна ринкова система розвивається на основі високорозвинутої технології, різноманітних форм власності та активної участі держави в економіці. В кожній окремій країні цей розвиток відбувається у специфічних варіантах — вільне ринкове господарство, соціально орієнтована ринкова економіка, перехідна до ринку економіка.
У ринковій системі діють специфічні стимули та принципи господарювання, що ґрунтуються на свободі підприємництва, свободі професійного вибору, свободі споживчого вибору (в межах бюджетного обмеження), свободі вибору кожним суб'єктом джерел доходів — заробітної плати, підприємницького прибутку, відсотка за банківськими вкладами, дивідендів на акції тощо. Стимулом підприємницької діяльності та ринкового вибору є приватна, економічна зацікавленість. Підприємці зацікавлені в максимізації прибутку, власники засобів виробництва — в отриманні високого доходу за їх використання, а споживачі, купуючи необхідні їм товари та послуги, намагаються досягти оптимальної вигоди та максимізувати отриману корисність.
Свобода підприємництва, свобода споживчого вибору та особиста зацікавленість громадян формують відносини змагальності, конкуренції між суб'єктами ринкового господарства. Відносини конкуренції є загальною та обов'язковою умовою функціонування ринкового механізму як способу узгодження та синхронізації рішень, потреб споживачів і власників засобів виробництва.
Конкурентні ринкові відносини фокусуються у системі ринкових цін, яка відображає умови (витрати) виробництва, вподобання споживачів та вплив інших факторів, до яких змушені пристосовуватися власники виробничих ресурсів, підприємці, споживачі, інші суб'єкти ринку.
Відносини конкуренції в економічній теорії поділяють на два основних види: досконалу та недосконалу конкуренцію.
Досконала конкуренція — ринкова структура, якій властиві велика кількість незалежних продавців та покупців, вільне входження в ринок та вихід з нього.
Ці особливості ринку досконалої конкуренції не дають змоги окремим агентам впливати на рівень цін.
Недосконала конкуренція ~ ринкова структура, якій притаманні обмежена кількість продавців, утруднене або відсутнє вільне входження в ринок.
Така структура дає змогу окремим ринковим агентам впливати на рівень цін та масштаби виробництва. Недосконала конкуренція виявляється у трьох формах: олігополії, монополістичної конкуренції та ринку чистої монополії.


загрузка...