загрузка...
 
Національний продукт, його форма та системи виміру
Повернутись до змісту
Аналіз економічних явищ і процесів, складних господарських взаємозв'язків потребує системи надійних взаємозумовлених показників. У економічній теорії та господарській практиці використовують різні форми виміру суспільного продукту. Це зумовлено різними теоретичними підходами до характеристики суспільного виробництва, різною методикою статистичних розрахунків, різними стадіями руху суспільного продукту в економічному кругообігу.
На рівні макроекономіки постає потреба обчислення національного продукту — всього річного потоку товарів та послуг у межах національного господарства. У колишньому Радянському Союзі національний продукт розраховували на основі системи балансу народного господарства, запровадженої в 20-ті роки XX ст. Ця система давала змогу отримувати достатньо повну агреговану інформацію про механізм сукупного відтворення, основні пропорції та взаємозв'язки у народному господарстві, темпи економічного зростання. Але вона мала і суттєві недоліки.
З 1953 р. міжнародна статистика використовує стандартну систему рахунків ООН. Вона є інструментом вивчення економіки з допомогою системи взаємопов'язаних показників з використанням балансового методу та застосуванням подвійного запису.
Система національних рахунків — система взаємопов'язаних показників, які характеризують виробництво, розподіл, перерозподіл та використання суспільного продукту.
Системи національних рахунків — узгоджена система збору, опису та ув'язування основних потоків статистичної інформації, відображених у макроекономічних показниках, що характеризують найважливіші результати та пропорції економічного розвитку. Система дає поетапну характеристику економічних процесів, а також інформацію щодо стандартного набору рахунків для всіх секторів економіки.
Сектор економіки — сукупність економічних агентів, зайнятих одним і тим самим видом основної діяльності.
До таких економічних агентів відносять: підприємства, фінансові установи, домашнє господарство, некомерційні організації, які обслуговують домашнє господарство, органи державного управління.
До підприємств належать нефінансові корпорації, інституціональні одиниці, які займаються виробництвом товарів та послуг для ринку з метою отримання прибутку.
Фінансовими установами є організації, що здійснюють фінансове посередництво, перерозподіляють фінанси між секторами економіки, отримують прибуток від посередницької діяльності (банки, страхові компанії, пенсійний фонд).
До домашнього господарства належать усі задіяні в економіці фізичні особи, які споживають товари та послуги, оплачуючи їх за рахунок особистих доходів, і забезпечують усі сектори факторами виробництва.
Приватні некомерційні організації — структури, що обслуговують домашнє господарство, надають неринкові, нефінансові послуги (релігійні, партійні, профспілкові, благодійні організації та асоціації). Основні фінансові ресурси їхньої діяльності — добровільні внески та пожертвування.
Уряд країни виконує економічні функції, здійснює управління, надає послуги у сфері оборони країни, освіти, охорони здоров'я та інші неринкові послуги. Функціонує за рахунок державного бюджету.
Взаємозв'язки між секторами охоплюють усі види операцій з товарами та послугами, доходами та витратами, фінансами. Результатом є створення взаємопов'язаної системи рахунків, яка відображає основні аспекти господарських операцій на рівні макроекономіки.
У практиці виділяють такі основні рахунки:
рахунок виробництва;
рахунок утворення доходів;
рахунок розподілу доходів;
рахунок використання доходів;
рахунок капіталу;
фінансовий рахунок.
Система національних рахунків заснована на принципах розмежування внутрішньої, національної та зовнішньої економіки. Всі показники можуть формуватися на основі територіального або національного підходів. Основою такого розмежування є поняття «резидент» та «нерезидент» економіки. Резидентом є господарська одиниця чи окрема особа, пов'язана з даною економікою, нерезидентом — не пов'язана з нею.
Система національних рахунків передбачає:
відокремлений облік на спеціальних рахунках фінансових і перерозподільчих потоків та запасів;
вартісну оцінку всіх товарів та послуг; балансування доходів та видатків за методом подвійного запису;
замкнутість системи, за рахунок чого забезпечується взаємоув'язка показників та систем бюджетних обмежень для всіх секторів.
Запас — кількісне визначення на певну дату (кількість безробітних, обсяг капіталу, розмір державного боргу).
Потік — різниця запасу на початку та наприкінці періоду (обсяг доходу, кількість прийнятих чи звільнених працівників, обсяг інвестицій та ін.).
Система національних рахунків (СНР) — це система показників, за допомогою яких можна виміряти обсяг виробництва в конкретний момент часу і визначити фактори, які безпосередньо впливають на функціонування економіки. Це такі показники:
валовий внутрішній продукт (ВВП);
валовий національний продукт (ВНП);
чистий національний продукт (ЧНП); *— національний доход;
особистий дохід;
дохід, що йде на використання населенням. Центральне місце в СНР посідає показник валового внутрішнього продукту (ВВП).
Валовий внутрішній продукт — валова вартість усіх товарів та послуг, створених на території країни протягом певного періоду, за винятком вартості їх проміжного споживання.
Валовий внутрішній продукт характеризують як:
найбільш загальний показник остаточного результату економічної діяльності на рівні національної економіки;
вартісний, грошовий показник, що вимірює ринкову вартість річного виробництва;
єдність взаємопов'язаних чинників економічного процесу: виробництва матеріальних благ і надання послуг, розподілу доходів, кінцевого використання матеріальних благ та послуг;
результат економічної діяльності всіх господарських одиниць: підприємств, організацій та установ сфери матеріального виробництва і сфери послуг, домашніх господарств;
кількісний, часовий вимір.
Показники ВВП та ВНП відображають результати діяльності у сфері матеріального виробництва та послуг. Визначаються вони як вартість усього обсягу кінцевого виробництва товарів та послуг в економіці за один рік (квартал, місяць). їх можна розраховувати в поточних (існуючих у певний момент) цінах і в постійних (цінах певного базового року).
Валовий національний продукт — валова вартість усіх товарів, створених у сферах національної економіки, незалежно від розташування національних підприємств.
Відмінність між ВВП та ВНП полягає в тому, що:
ВВП розраховують за територіальним принципом. Він постає як сукупна вартість продукції, незалежно від національної належності підприємств, розміщених на території держави;
ВНП є сукупною вартістю всього обсягу продукції та послуг у сферах національної економіки, незалежно від місцезнаходження національних підприємств.
ВВП і ВНП можна розрахувати одним із трьох методів, підсумувавши:
додану вартість за всіма галузями національної економіки (за виробництвом);
усі витрати на купівлю загального обсягу виробленої у певному році продукції (за витратами);
усі доходи, отримані у країні від виробництва продукції в певному році (за доходами).
Головна вимога до розрахунку показників ВВП та ВНП полягає в необхідності враховувати всі товари та послуги, вироблені упродовж року, лише один раз, тобто враховувати кінцеву продукцію і не брати до уваги проміжні товари та послуги.
Кінцевий продукт — товари та послуги, продані, або підготовлені до продажу з метою кінцевого використання для державних закупівель, інвестицій і експорту.
Проміжні товари — товари, які купуються для подальшого виробництва з них товарів та послуг.
Аналіз показників ВВП, розрахованих за допомогою першого методу (за виробництвом), дає змогу визначити співвідношення і роль окремих галузей у створенні ВВП.
Метод розрахунку ВВП за витратами ґрунтується на передбаченні, що весь кінцевий продукт купується домогосподарствами, підприємцями, державою та закордонними споживачами. За витратами ВНП визначається як сума споживчих витрат на товари та послуги (С), валових приватних інвестицій у національну економіку (/), державних закупівель товарів і послуг (G), сальдо експортно-імпортних операцій (чистий експорт) (Хп):
ВНП = С + І + G + X .
Особисті споживчі витрати охоплюють:
витрати домогосподарств і приватних некомерційних організацій, що обслуговують домогосподарства, на споживчі товари коротко- та довгострокового користування і послуги;
ринкову вартість послуг, отриманих ними як дохід у вигляді натуральної оплати;
умовну плату за житло, яким користується власник.
Валовими приватними інвестиціями у національну економіку є закупівлі машин, обладнання, верстатів підприємцями, витрати на будівництво, заміну виробничих запасів. їх поділяють на інвестиції спрямовані на заміщення вибулого капіталу (негативні) та чисті інвестиції (позитивні). Позитивні чисті інвестиції характерні для зростаючої економіки, а негативні — для періоду спаду ділової активності.
Державні закупівлі товарів та послуг (G) фігурують як державні витрати на оплату товарів і послуг (електроенергія, загальне управління, оборона, освіта, охорона здоров'я тощо) та на всі види прямих закупівель державою ресурсів, у тому числі робочої сили.
Сальдо експортно-імпортних операцій (чистий експорт) — перевищення експорту над імпортом.
ВВП, визначений за розподільчим методом (за доходами), є винагородою власникам робочої сили та капіталу. Обчислюється він як сума первинних доходів, утворених у процесі виробництва товарів та послуг, а також витрат і платежів, не пов'язаних з виплатою доходів.
Первинні доходи мають таку структуру:
Заробітна плата найманих працівників з нарахуванням на соціальне страхування.
Доходи від власності:
а) рента — дохід від здавання в оренду ресурсів;
б) позичковий відсоток — дохід, що сплачують суб'єкти позики грошового капіталу. Відсоткові платежі, здійснювані державою, вилучаються з відсоткових доходів;
в) дохід від власності некорпорованого підприємницького сектора;
г) прибутки корпорацій до сплати податків, куди належать дивіденди, нерозподілений прибуток, податки на прибутки корпорацій, списання запасів.
Витрати і платежі, не пов'язані з виплатою доходів, — це відрахування на споживання капіталу та непрямі податки на бізнес. До відрахувань на споживання капіталу належать амортизаційні відрахування, не пов'язані безпосередньо з виплатою доходів. Це відрахування на створення грошового фонду, що відшкодовує зношування основних фондів, які беруть участь у створенні ВВП. Непрямі податки на бізнес охоплюють загальний податок з продажу, акциз, податок на майно, ліцензійні платежі, мито. Вони формують структуру витрат виробництва, додаються до ціни товару, перекладаючи тягар витрат на споживачів.
Важливе значення для вимірювання обсягів ВВП має рівень цін. Якщо ВВП вимірюється в поточних цінах, то визначається його номінальна вартість. Такий розрахунок не дає інформації про зміну фізичного обсягу товарів та послуг, про наслідки інфляційного процесу. Тому ВВП визначають ще у незмінних цінах базового року кожні 10—15 років — це і є реальний ВВП. Зв'язок між реальним та номінальним ВВП називають дефлятором.
Дефлятор — індекс цін, який використовується для визначення реального ВНП, що дає змогу визначати, скільки б коштував поточний обсяг виробництва, якщо б збереглися ціни попереднього періоду, встановлює зв'язок між реальним та номінальним ВНП.
Недоліком показників ВВП і ВНП є те, що реальний обсяг річного виробництва в них завищений на величину амортизаційних відрахувань та непрямих податків.
Чистий національний продукт (ЧНП) є показником системи національних рахунків, що інформує про обсяг продукції, який суспільство виробило внаслідок економічної діяльності протягом року. Він охоплює розмір доходів від власності на землю, робочу силу, капітал, підприємницькі здібності, за допомогою яких був створений ЧНП. Водночас він є ВНП, скоригованим на суму амортизаційних відрахувань.
Відрахувавши із вартісної оцінки чистого національного продукту суму непрямих податків, отримаємо показник системи національних рахунків — національний доход (НД).
Національний доход — сукупний дохід, який отримали власники чинників виробництва: праці, капіталу та землі.
Це зароблений дохід, оскільки він не охоплює непрямі податки, субсидії і означає чистий приріст продуктів та послуг за рік. На практиці вирізняють вироблений та спожитий національний доход.
Вироблений національний доход — заново створена нацією вартість усіх товарів та послуг за рік.
Використаний (спожитий) національний доход — вироблений національний доход за вирахуванням величини втрат від стихійного лиха, технічних аварій, зовнішньоторговельного сальдо тощо.
Національний доход суспільства є одним з найважливіших показників функціонування економіки загалом, критерієм результативності суспільного виробництва, національної економіки. Виробництво національного доходу на душу населення визначає рівень економічного розвитку країни та рівень добробуту населення. Від розмірів національного доходу залежать масштаби і темпи зростання виробництва, а отже можливості розвитку суспільства в перспективі, оскільки він використовується не лише для споживання, а й для нагромадження.
Важливим критерієм оцінки загального розвитку економіки та соціальної захищеності верств населення є особистий дохід.
Особистий дохід — сукупний дохід, що виплачується індивідам та сім'ям до вирахування податків, показник доходу, який фактично отримали домашні господарства.
Для визначення особистого доходу слід відрахувати види доходів, зароблені, але не отримані, а саме внески на соціальне страхування, податки на прибутки корпорацій та нерозподілені прибутки корпорацій і додати трансферні платежі, що надійшли до цього сектора. Трансфертні платежі охоплюють такі виплати:
страхові виплати за старістю, постраждалим від нещасних випадків;
субсидії безробітним;
різноманітні виплати ветеранам;
виплати приватних пенсій;
відсоткові платежі, що виплачує держава. Дохід, спрямований на використання населенням
(домашніми господарствами), визначається як різниця між особистим доходом та подохідним податком з фізичних осіб.
Усі показники системи національних рахунків є достатньо виразним і корисним індикатором економічного становища країни. Система національних рахунків, прийнята у світовій практиці, до якої переходить Україна, дає змогу застосовувати статистичну інформацію для порівняння та оцінки макроекономічних показників становища країни.



загрузка...