Існують спроби розробити узагальнюючий показник рівня життя населення — індекс людського розвитку (ІЛР). Людський розвиток — це безперервний процес розширення можливостей вибору, які постійно змінюються. Серед різних можливостей вибору визначальними вважаються довге і здорове життя, здобуття освіти, доступ до засобів, що забезпечують гідний життєвий рівень. Ці три можливості є провідними для людського розвитку, всі інші підпорядковуються їм, є другорядними відносно них. Отже, рівень доходу виявляється важливою, але не єдиною складовою людського розвитку, і метою останнього є не лише постійне зростання доходів, а також збалансування зростаючих можливостей людини з використанням цих можливостей у різних сферах діяльності.
Для визначення ІЛР за методикою ООН рекомендується враховувати три показники: ВВП на душу населення, середню тривалість життя, рівень освіти населення старше 25 років. Ці показники по країні зіставляються з максимальними у світі аналогічними показниками.
Індекс людського розвитку (ІЛР) є простим середньоарифметичним індексів реального ВВП на душу населення (ІВВП/Н), досягнутого рівня освіти (Іосв) та середньої тривалості життя (Ітр.ж):
Під час розрахунків індексу людського розвитку визначається також гендерний показник, який враховує соціально-економічну нерівність у становищі чоловіків і жінок у країні. Це так звані гендерні відмінності. Якщо така нерівність має місце, то розрахунки зазначених вище індексів здійснюються окремо для чоловіків і жінок, що приводить до зниження індексу гендерного розвитку (ІГР) порівняно з індексом людського розвитку (ІГР < ІЛР). Якщо ж відмічається гендерна рівність, то ці індекси майже однакові.
Фахівці Ради з вивчення продуктивних сил України НАНУ та Державного комітету статистики запропонували національну методику визначення ІЛР. За цією методикою ІЛР охоплює дев’ять показників, які характеризують:
демографічну ситуацію в країні та в регіонах:
кількість населення; міське, сільське населення;
природний щорічний приріст (скорочення) населення;
очікувану тривалість життя при народженні;
індекс очікуваної тривалості життя;
демографічне навантаження населення працездатного віку (%) — це відношення кількості населення у віці 0—15 років та пенсійного віку до населення у працездатному віці;
інше;
стан ринку праці:
рівень зайнятості та безробіття;
жіночу робочу силу;
частку безробітних жінок;
середню заробітну плату жінок у відсотках до зарплати чоловіків (у держсекторі);
інше;
рівень життя населення:
ВВП на душу населення;
індекс споживчих цін;
децильний коефіцієнт диференціації доходів;
кількість куплених радіоприймачів, телевізорів на 1000 жителів;
кількість телефонів на 100 помешкань;
інше;
житлові умови:
загальну площу житлового фонду;
житлову площу на душу населення;
рівень та динаміка оплати житлово-комунальних послуг;
інше;
охорону здоров’я та рівень здоров’я населення:
державні витрати на охорону здоров’я у відсотках до ВВП;
кількість населення в розрахунку на одного лікаря;
материнську смертність на 1000 живонароджених;
споживання алкогольних та тютюнових виробів на душу населення;
інше;
рівень освіти:
державні витрати на освіту у відсотках до ВВП;
рівень грамотності дорослого населення;
індекс досягнутого рівня освіти — середньої, неповної вищої, вищої;
сукупну частку учнів — частку осіб, які навчаються у закладах освіти серед населення відповідної вікової групи;
приймання до вищої школи (у т. ч. на стаціонар) — частка осіб, які вступили до вищих навчальних закладів усіх рівнів акредитації (І—ІV) серед населення віком 15—18 років;
інше;
соціальне середовище:
щорічне відвідування закладів культури та мистецтва на одного жителя;
разовий тираж газет на 100 жителів;
видання книжок (одиниць на 100 тис. населення);
криміногенну ситуацію: кількість осіб, які загинули внаслідок злочинів; частка підлітків серед злочинців; злочинність, пов’язана з наркотичними засобами (на 100 тис. населення); самогубства на 100 тис. населення;
інше;
фінансування основних галузей, які забезпечують людський розвиток;
екологічну ситуацію:
викиди шкідливих речовин у навколишнє середовище;
інше.
Крім індексу людського розвитку, в практиці аналізу застосовують поняття добробуту, компонентами якого є: незалежна демократична держава; високий рівень освіти, охорони здоров’я, розвитку науки; інтелектуалізація праці; доступні ціни; високопродуктивна праця та її висока оплата; нормальні житлові умови; забезпечення культурних потреб; чисте довкілля. Добробут має нижчу та вищу межі. Нижчий рівень добробуту характеризується достатнім забезпеченням населення матеріальними благами й послугами. На вищому рівні на перше місце виходять духовні блага, наука, культура.
