Сучасні процеси інтернаціоналізації господарського життя, поглиблення спеціалізації та концентрації виробництва визначають характерні тенденції швидкого зростання зовнішньоекономічних зв’язків темпами, що випереджають темпи зростання ВВП країн — активних учасниць міжнародної діяльності. Вирішення проблеми науково-технічного прогресу потребує значних матеріальних витрат, висококваліфікованих кадрів і стає можливим у результаті об’єднання зусиль різних країн, їх співпраці. Таким чином, виникає необхідність міжнародного поділу праці, перевагами якого є: підвищення продуктивності праці в країнах-учасницях та ефективності використання власних ресурсів; розширення випуску експортованої продукції та скорочення випуску низькорентабельної, збиткової продукції, яку можливо замінити імпортом; збільшення обсягу ринку товарів і послуг.
На міжнародний поділ праці впливають різні чинники, основними з яких вважаються: рівень економічного розвитку та технологій; кількість населення та кваліфікація робочої сили; ресурси капіталу; природні ресурси та забезпеченість корисними копалинами, географічне положення країни; віддаленість від основних ринків збуту і світових транспортних магістралей; відмінності соціально-економічних умов — особливості історичного розвитку, освітній та культурний рівень населення, традиції тощо.
До найважливіших форм зовнішньоекономічної діяльності з урахуванням науково-технічного прогресу відносять:
міжнародну торгівлю товарами й послугами;
рух капіталів та іноземні інвестиції;
міграцію робочої сили — переміщення працездатного населення, обумовлене економічними чинниками;
обмін у сфері науки й техніки;
валютно-кредитні відносини;
міжнародні перевезення;
міжнародний туризм; маркетинг; лізинг — довгострокову оренду устаткування; інжиніринг — інженерно-консультаційні та інженерно-будівельні послуги комплексного характеру під час проектування та спорудження промислових об’єктів .
Така діяльність регулюється зовнішньоекономічною політикою держави.
Існують певні показники розвитку зовнішньоекономічних зв’язків країни:
динаміка зовнішньої торгівлі — обсяг товарообігу, експорту, імпорту;
динаміка цін на експортні та імпортні товари;
зміна структури зовнішнього товарообігу;
частка країни у світовому товарообігу;
іноземні інвестиції;
динаміка та структура зовнішнього боргу;
участь у міжнародній спеціалізації;
ефективність роботи зовнішньоторговельних організацій.
Ступінь участі країни у зовнішньоекономічних зв’язках характеризується широким спектром індикаторів, до яких належать:
коефіцієнт відкритості національної економіки — відношення обсягу експорту та імпорту до ВВП;
коефіцієнт покриття імпорту експортом;
частка чистого експорту у ВВП;
товарна структура експорту та імпорту;
товарна структура критичного імпорту;
обсяг експорту та імпорту на душу населення;
частка імпорту в загальному обсязі споживчих товарів;
частка країни у світовій торгівлі (експорті, імпорті);
частка іноземних інвестицій у ВВП;
обсяг і структура іноземних інвестицій;
обсяг виробництва продукції іноземними та спільними підприємствами;
співвідношення між обсягами залученого капіталу та експортом вітчизняного капіталу;
співвідношення цін на зовнішньому та внутрішньому ринках;
енергомісткість і матеріаломісткість експорту;
вплив виробництва експортної продукції на екологію;
частка експорту (імпорту) наукомісткої продукції у загальному обсязі експорту (імпорту).