загрузка...
 
РЕЗЮМЕ
Повернутись до змісту
Специфічною ознакою ринку праці є те, що це ринок найманої праці, на якому працедавець і найманий працівник виступають як юридично рівноважні особи. Ринок праці вирізняють у широкому та вузькому значеннях. Відносини на ринку праці регулює держава.
На стан ринку праці суттєво впливає кон’юнктура товарного ринку, де формуються сукупний попит і сукупна пропозиція. За умови низької економічної активності на ринку праці зростає безробіття, і навпаки.
Працедавці та наймані працівники суттєво відрізняються за їх відношенням до засобів виробництва. Тому на попит і пропозицію робочої сили впливають різні чинники.
Співвідношення між попитом і пропозицією робочої сили на ринку праці визначає рівень зайнятості та виявляється у ринковій ціні робочої сили — заробітній платі.
Для підтримки мотивації праці необхідно дотримуватись об’єктивної закономірності: темпи зростання заробітної плати не повинні перевищувати темпи зростання продуктивності праці.
Специфіка робочої сили як товару полягає у тому, що об’єктом купівлі-продажу на ринку праці є здатність до праці, в результаті чого товар не відокремлюється від попереднього власника.
Кон’юнктура ринку праці визначається співвідношенням між попитом і пропозицією робочої сили. Залежно від цього співвідношення ринок праці буває працедефіцитним, праценадлишковим, рівноважним.
Ринок праці класифікується за різними ознаками: структурою економіки, територією, змістом, демографічною ознакою, професією тощо. На національному рівні розглядають три основні сектори ринку праці: зайняті в офіційній економіці, одночасно в офіційній та неофіційній економіці, нелегальна зайнятість.
Основними макроекономічними індикаторами стану ринку праці є зайнятість і безробіття. Зайнятість буває продуктивною, соціально корисною, повною. Розглядають також ефективну зайнятість, тобто використання робочої сили без втрат.
Економічно активне населення забезпечує пропозицію робочої сили на ринку праці та визначається сумою зайнятих і безробітних, тобто економічно активне населення формує категорію «робоча сила». Економічно неактивне населення — це частина населення, яка не входить до складу робочої сили.
Може відбуватися перехід працівників зі стану зайнятості у стан безробіття, і навпаки. Тому для аналітичних розрахунків використовуються коефіцієнти працевлаштування і звільнення. Якщо ринок праці перебуває у стабільному стані, то кількість працевлаштованих повинна дорівнювати кількості звільнених.
До прихованих безробітних належать особи, які працюють в умовах неповної зайнятості з ініціативи адміністрації, а також ті працюючі, які не отримують заробітної плати.
Суттєва допомога по безробіттю не стимулює пошуки безробітними нової роботи. Чим вищий коефіцієнт «заміни», тим менша потреба шукати роботу. І навпаки. Але коли безробітні втрачають право одержувати допомогу, вони прискорюють пошук нового робочого місця.
Усі показники ринку праці поділяються на абсолютні та відносні. Відносні показники дозволяють робити зіставлення у динаміці зайнятості та безробіття загалом по країні, по окремих регіонах.
Прогресивною ознакою ринку праці є його висока мобільність, що дозволяє здійснювати перерозподіл робочої сили відповідно до потреб економіки. Трудова міграція характеризує переміщення населення між регіонами і країнами. В трудовій міграції вирізняють еміграцію та імміграцію. Трудова міграція має позитивні та негативні наслідки.


загрузка...