загрузка...
 
5.3. Теоретико-ігровий підхід з урахуванням множини цілей
Повернутись до змісту
Нехай системі цілей, на які орієнтується економічна система (фірма і СПР), відповідають цільові функції (функції виграшу):

де: S ? множина альтернативних рішень (стратегій); ? ? множина станів економічного середовища; N ? кількість цілей, на які орієнтується економічна система. У дискретному випадку (який є адекватним реально існуючій інформації, використовуваній для моделювання економічних процесів) будемо розглядати цільові функціонали оцінювання (матриці):

Скориставшись раніше введеною термінологією, ситуацію прийняття багатоцільових багатокритеріальних рішень (стратегій) на базі теоретико-ігрового підходу можна трактувати як сукупність трьох множин {S; ?; F} де F = (F 1;…;F N) ? множина всіх цільових функціоналів оцінювання. Між частковими цілями, представленими як компоненти множини F, існують різного роду зв’язки. Зокрема, зв’язок між цілями виникає через те, що вони висувають вимоги до одних і тих же варіантів допустимих рішень (стратегій). Такі зв’язки опосередковані через обмеження, на основі яких формується множина S, і умовно їх можна назвати внутрішніми.
У свою чергу, зовнішні зв’язки відображають порівняльну важливість цілей, їх нагальність, взаємозамінність тощо. Ці зв’язки зумовлені структурою системи цілей, об’єктивно існуючими відношеннями між її елементами. Звичайно зовнішні зв’язки опосередковані досить складними соціально-економічними взаємодіями, вони носять суперечливий характер і тому важко піддаються як концептуальному (наприклад, глобалізація), так і (особливо) операційному економіко-математичному описові. Незважаючи на те, що такі зв’язки являють собою найважливіші реалії щодо задачі прийняття багатоцільових багатокритеріальних рішень, вони не відображені в множині F і, значить, залишилися за межами моделі {S; ?; F}.
Специфічною для багатоцільових багатокритеріальних задач є проблема досягнення компромісу між частковими цілями або, інакше кажучи, узгодженості цих цілей. Така узгодженість вимагає «співрозмірності» різних елементів системи цілей, їх зіставлення, що неможливо без скрупульозного врахування всієї сукупності зв’язків між ними — як внутрішніх, так і зовнішніх, а можливо й уведення певної гіперцілі (метацілі).
Отже, можна констатувати, що множина цільових функціоналів F = (F 1;…;F N), навіть якщо його компоненти поставлені у відповідність до всіх складових системи цілей, не є її еквівалентом і має посилитися додатковою інформацією. В якості такої додаткової інформації надалі будемо використовувати систему пріоритетів функціоналів оцінювання, яка подається у вигляді вектора вагових коефіцієнтів пріоритету




загрузка...