загрузка...
 
7.2. Види валютного ризику
Повернутись до змісту
Основні види валютного ризику: операційний, трансляційний, економічний.
Джерелом операційного ризику є невизначеність, пов’язана з випадковими зменшеннями чистого припливу грошових засобів, зниженнями прибутків і чистого доходу на одну акцію, зменшеннями частки ринку збуту. Цей вид валютного ризику пов’язаний, в основному, з торговельними операціями, а також з угодами щодо фінансового інвестування і дивідендними (відсотковими) сплатами. Операційним ризиком обтяжений як оборот грошових засобів, так і рівень прибутку.
Джерелом трансляційного ризику є невизначеність, пов’язана з випадковим зменшенням у звітності вартості пасивів в іноземній валюті, що призводить до зниження чистої вартості компанії (підприємства), зменшенням у звітності прибутків і показника чистого (нетто) доходу на кожну акцію компанії (підприємства). Цей ризик пов’язаний з інвестиціями за кордон й іноземними кредитами. Він впливає на величину показників статей балансу і звіту щодо прибутків і збитків у разі їх перерахунків у національну валюту, а також змінює показники консолідованого балансу групи компаній.
Джерелом економічного ризику є невизначеність, пов’язана з випадковим зниженням конкурентоспроможності, зниженням довготермінової рентабельності. Цей ризик стосується майбутніх контрактних угод. Він має довготерміновий характер, пов’язаний з перспективним розвитком компанії (фірми). Вважається, що його не важко спрогнозувати.
Якщо компанії (фірми) регулярно купують чи продають товари за кордон, вони постійно обтяжені ризиком скорочення виручки чи зростання витрат, пов’язаних з несприятливими змінами курсів валют.
У міжнародній торгівлі економічний ризик існує завжди, і компанії (фірми) повинні прагнути до його максимально можливого скорочення.
Існують два головних наслідки економічного ризику для компанії у випадку несприятливої зміни обмінного курсу валют:
зменшення прибутку від майбутньої операції. Такий економічний ризик називається прямим;
втрата певної частки цінової конкурентоспроможності порівняно з іноземними товаровиробниками. Такий економічний ризик називається опосередненим.
Джерелом прямого економічного ризику є невизначеність, пов’язана з операціями, які проводитимуться в майбутньому. Після укладення угоди прямий економічний ризик трансформується в операційний. Прикладом виникнення загрози понесення збитків може бути пропозиція укладення контракту, який здійснюється в іноземній валюті, чи подання прайс-листка в іноземній валюті. Будь-яка компанія, що купує чи продає товар за кордоном, обтяжена економічним ризиком.
Джерелом опосередненого економічного ризику є невизначеність, пов’язана з погіршанням конкурентоспроможності певної компанії порівняно з іноземними (а може навіть і внутрішніми) конкурентами, яка виникає внаслідок зсувів курсів валют відносно високих витрат чи низьких цін і призводить до збитків.
Наведемо кілька прикладів, пов’язаних із валютним ризиком [89].
Приклад 7.1. (Реалізація товару за кордон за іноземну валюту.) Компанія продала за кордон обладнання на суму 280 тис. дол. На момент відвантаження обмінний курс долар/фунт стерлінгів був 1,75 долара за 1 фунт стерлінгів. Операція була сплачена через три місяці, коли курс становив 2 дол. за 1 фунт стерлінгів.
Аналіз. У зв’язку зі спадом курсу долара фінансове становище компанії обтяжене операційним ризиком. Реальний приплив грошових засобів і дійсний прибуток стали нижчими за очікувані. Для визначення обсягу недоотриманих засобів скористаємося розрахунками:
обсяг реалізації на момент відвантаження 160000 = 280000:1,75;
фактично отримано 140 000 = 280 000 : 2;
недоотримано засобів (у фунтах стерлінгів) 20000 = 160000 – 140000.
Приклад 7.2. (Продаж валюти за кордон.) Компанія продає товари в декілька країн. Собівартість кожного виробу становить 8 фунтів стерлінгів, а ціна, яку вона править, — 10 фунтів стерлінгів. З часом курс обміну фунта стерлінгів щодо інших основних валют зростає і найближчим часом очікують його зміцнення.
Аналіз. Компанія обтяжена опосередненим економічним ризиком. У зв’язку зі зміцненням фунта стерлінгів може відбутися зменшення попиту і прибутків. Якщо курс фунта стерлінгів відносно німецької марки зросте від 2,95 до 3,10 за 1 фунт стерлінгів, то німецький споживач вимушений буде платити за продукцію фірми не 29,5, а 31 марку. Дуже ймовірно, що попит знизиться й експорт компанії скоротиться, якщо на зменшення попиту компанія не відреагує зниженням ціни, припустимо до 9,50 фунта стерлінгів, і отриманням меншого прибутку за один виріб.
Приклад 7.3. (Купівля товару за кордоном за іноземну валюту.) Компанія закупила в Японії партію ксероксів вартістю 25,2млн єн. На момент доставки обмінний курс був 300 єн за 1фунт стерлінгів, а на момент оплати — 280 єн.
Аналіз. Операційний ризик компанії в період між купівлею і доставкою ксероксів полягає у зростанні вартості єни, внаслідок цього компанія вимушена платити більше, ніж очікувалося спочатку. Для визначення обсягу переплати скористаємося розрахунками:
вартість угоди на момент купівлі 84 000 = 25 200 000 : 300;
сплачені засоби 90 000 = 25 200 000 : 280;
сума переплати (у фунтах стерлінгів) 6000 = 90 000 – 840 000.
Крім того, протягом терміну експлуатації фотокопіювальних машин прибутки компанії будуть також меншими, бо збільшаться амортизаційні відрахування, котрі проводяться виходячи з 90тис. фунтів стерлінгів, а не з 84 тис. фунтів стерлінгів.




загрузка...